Крушельницький Мар'ян Михайлович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Мар'ян Михайлович Крушельницький | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||
| Народився | 18 квітня 1897 с. Пилява, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина | |||||||||
| Помер | 5 квітня 1963 (65 років) Київ, УРСР, СРСР | |||||||||
| Поховання | Байкове кладовище | |||||||||
| Громадянство |  ЗУНР →  СРСР | |||||||||
| Діяльність | актор, режисер | |||||||||
| Alma mater | Карлів університет | |||||||||
| Відомі учні | Іванчо Іван Михайлович | |||||||||
| Заклад | Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського і Березіль[1] | |||||||||
| Роки діяльності | 1916—1963 | |||||||||
| Дружина | Петрова Євгенія Олексіївна | |||||||||
| IMDb | nm0472886 | |||||||||
| Нагороди та премії | ||||||||||
| ||||||||||
|
| ||||||||||
 Мар'ян Михайлович Крушельницький у Вікісховищі | ||||||||||
Ма́р'ян Миха́йлович Крушельни́цький (18 квітня 1897, с. Пилява, нині Бучацький район — 5 квітня 1963, Київ) — український актор, театральний режисер. Народний артист СРСР (1944). Народний артист Української РСР (1939), професор, один із фундаторів українського театру. Депутат Верховної Ради УРСР 3-го скликання.
Народився 18 квітня 1897 року в селі Пилява, нині Бучацького району Тернопільської області (тоді Бучацький повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина) в родині небагатих галицьких селян Михайла Антоновича та Марії Йосипівни Крушельницьких. У віці трьох років з батьками переїхав до села Глещава.
Навчався у парафіяльній школі в Глещаві, у Теребовлянській (з 1907), потім Львівській українській, з 1910 року в Тернопільській українській гімназіях[2] (в 1913/1914 навч. році був учнем VIIb класу, його однокласником був Антін Король[3]). Був учасником трупи «Тернопільські театральні вечори».[4]
У період існування маріонеткової Галицької ССР мав якусь посаду.[5] Наприкінці 1923 року театр товариства «Руська Бесіда» було ліквідовано, а згодом у Галичині закрили всі українські культурні заклади. Крушельницький виїжджає до Праги, де вступає на філософський факультет Празького університету. У 1924 році їде в Українську РСР, а в грудні цього ж року вступає до театру «Березіль» у Києві (з 1926 року — в Харкові), де працювали такі видатні діячі театрального мистецтва, як режисер-постановник і художній керівник театру Лесь Курбас, актори Амвросій Бучма, Данило Антонович, Наталя Ужвій.
Першою режисерською роботою М. Крушельницького в Харкові була постановка п'єси В. Катаєва «Квадратура кола» на сцені театру «Веселий Пролетар» у 1928 році.[6] У цей період ініціює створення в радянській Україні першого режисерського факультету.[7]
У 1933—1952 роках — художній керівник, режисер та актор Харківського українського драматичного театру імені Тараса Шевченка. Член ВКП(б) з 1943 року.
У 1952—1963 роках — актор та головний режисер Київського академічного драматичного театру імені Івана Франка.
Працюючи в Києві, Крушельницький досяг розквіту акторської і режисерської майстерності в ролі Омелька і Борулі в п'єсі «Мартин Боруля» Карпенка-Карого. Падури «Маклена Граса» М. Куліша, Б. Хмельницького у виставі «Б. Хмельницький» О. Корнійчука, Ліра «Король Лір» В. Шекспіра; як режисер постановок «Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького, «Ярослав Мудрий» І. Кочерги. Знімався в кінофільмах «Ягідка кохання», «Кривавий світанок», «Мартин Боруля», «Суєта» та інших. З 1952 року і майже до останніх днів працював у Київському інституті театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого, вів курс режисури та майстерності актора.
Дружина — Євгенія Олексіївна[8] Петрова[5].
Помер 5 квітня 1963 року, похований на Байковому кладовищі в Києві (ділянка № 1; надгробок — мармур, граніт; скульптор Г. Н. Кальченко; встановлений у 1964 році)[9].
- Мальчонка — «Дай серцю волю…» М. Кропивницького,
- Парубок — «Вечорниці» П. Ніщинського,
- Прокіп — «Мартин Боруля» І. Карпенко-Карого,
- Пафнутій — «Кума Марта» О. Шатковського,
- Турський — «Паливода XVIII століття» І. Карпенко-Карого,
- Микола — «Наталка Полтавка» І. Котляревського,
- Імам — «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського,
- Тиміш — «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ'яненка,
- Гершко — «Верховинці» Ю. Коженьовського,
- Дмитро — «Ой не ходи, Грицю…» М. Старицького,
- Недорізаний — «Невольник» М. Кропивницького,
- Ваня-козачок — «Суєта» І. Карпенко-Карого,
- Янкель — «Наймичка» І. Карпенко-Карого,
- Парубок — «Хмари» П. Суходольського,
- Номерний — «Воскресіння» В. Чубатого,
- Іван — «Паливода XVIII століття» І. Карпенко-Карого,
- Ванько — «Циганка Аза» М. Старицького,
- 1-й Селянин — «Борці за мрії» І. Тобогочного,
- Перший козак — «Лиха іскра поле спалить» І. Карпенко-Карого,
- Лейзар Батхен — «Сатана» Я. Гардіна,
- Овсій — «Степовий гість» Б. Грінченка,
- Омелько — «Мартин Боруля» І. Карпенко-Карого,
- Остап — «Нещасне кохання» В. Манька,
- Слуга Іван — «Перше повмирали» І. Карпенко-Карого,
- Пуза — «Циганка Аза» М. Старицького,
- Іван — «Безталанна» І. Карпенко-Карого,
- Стецько — «Сватання на Гончарівці» І. Карпенко-Карого,
- Кукса — «Пошились у дурні» М. Кропивницького,
- Ничипір — «Пошились у дурні» М. Кропивницького,
- Трохим — «Мартин Боруля» І. Карпенко-Карого,
- Макар Барильченко — «Суєта» І. Карпенко-Карого,
- Орендатор — «Бондарівна» І. Карпенко-Карого,
- Лесь — «Про що тирса шелестить» С. Черкасенка.
- Шельменко — «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка,
- Микола — «Наталка Полтавка» І. Котляревського,
- Іван — «Безталанна» І. Карпенко-Карого,
- Дмитро — «Ой не ходи, Грицю…» М. Старицького,
- Імам — «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського.
- Аманд — «Молодість» М. Гальбе,
- Максим — «Невольник» М. Кропивницького,
- Лука — «Ведмідь» А. Чехова,
- Омелько — «Мартин Боруля» І. Карпенко-Карого,
- Слуга кавалера — «Хазяйка готелю» К. Гольдоні,
- Орендатор — «Бондарівна» І. Карпенко-Карого,
- Іван — «Безталанна» І. Карпенко-Карого,
- Микола Струг — «Зимовий вечір» М. Старицького.
- Бобчинський — «Ревізор» М. Гоголя,
- Фабріціо — «Мірандоліна» К. Гольдоні,
- Валер — «Тартюф» Ж.-Б. Мольєра,
- Оргон — «Тартюф» Ж.-Б. Мольєра,
- Вермельськірх — «Візник Геншель» Г. Гауптмана,
- Енгстранд — «Привиди» Г. Ібсена,
- Картяр — «Осінні скрипки» І. Сургучова,
- Герт — «Бій метеликів» Г. Зудермана,
- Селм — «Ідеальний муж» О. Уайльда,
- Бергамен — «Романтичні» Е. Ростана,
- Слуга — «Місс Гоббс» Дж.-К — Джерома,
- Ваня — «Царевич» Г. Запольської,
- Василь — «Осінні скрипки» І. Сургучова,
- Доктор Ранк — «Нора» Г. Ібсена,
- Подкольосін — «Одруження» М. Гоголя,
- Родріго — «Отелло» В. Шекспіра,
- Тесман — «Гедда Габлер» Г. Ібсена,
- Ян — «Шалапут» К. Галинського,
- Іван — «Суєта» І. Карпенко-Карого,
- Канонік Чезюбел — «Як важливо бути серйозним» О. Уайльда,
- Петков — «Шоколадний воячик» Б. Шоу,
- Куклинський — «Паливода XVIII століття» І. Карпенко-Карого.
- Кукса — «Пошились у дурні» М. Кропивницького,
- Режисер — «За двома зайцями» М. Старицького,
- Георг, англійський король — «Джіммі Хіггінс» Е. Сінклер,
- Гонорій — «Жакерія» П. Меріме,
- Конфедерат — «Гайдамаки» М. Куліша,
- Чухало — «Комуна в степах» М. Кропивницького,
- Побєдоносцев — «Напередодні» О. Поповського,
- Ничипір — «Пошились у дурні» М. Кропивницького,
- Барбюлеск — «Золоте черево» Ф. Кроммелінка,
- Бухгалтер — «Шпана» В. Ярошенка,
- Джо Горн — «Седі» С. Моема і У. Колтона,
- Коко — «Мікадо» А. Саллівана,
- Побєдоносцов — «Пролог» Л. Курбаса і С. Бондарчука,
- Яворський — «Сава Чалий» І. Карпенко-Карого,
- Малахій Стаканчик — «Народний Малахій» М. Куліша,
- Священик — «Тетнулд» Ш. Дадіані,
- Тарас — «Мина Мазайло» М. Куліша,
- Свинка — «Ало, на хвилі 477» О. Вишні, М. Йогансена, К. Буревія,
- Гнат Гиря — «97» М. Куліша,
- Малоштан — «Диктатура» І. Микитенка,
- Шкіндер — «Кадри» І. Микитенка,
- Бедня — «Плацдарм» М. Ірчана,
- Падур — «Маклена Граса» М. Куліша,
- Бухта — «Загибель ескадри» О. Корнійчука,
- Федот Роженко — «Бастілія божої матері» І. Микитенка,
- Боруля — «Мартин Боруля» І. Карпенко-Карого,
- Бублик — «Платон Кречет» О. Корнійчука.
- Іван Непокритий — «Дай серцю волю, заведе у неволю» М. Кропивницького,
- Швандя — «Любов Ярова» К. Треньова,
- Ленін — «Правда» О. Корнійчука,
- Контаньяк — «Дружина Клода» А. Дюма-сина,
- Гаврило — «Богдан Хмельницький» О. Корнійчука,
- Аркашка Щасливцев — «Ліс» О. Островського,
- Галушка — «В степах України» О. Корнійчука,
- Гранде — «Євгенія Гранде» О. Бальзака,
- Тев'є — «Тев'є-молочник» за Шоломом-Алейхемом,
- Фаюнін — «Навала» Л. Леонова,
- Березін — «Далеко від Сталінграда» А. Сурова,
- Буличов — «Єгор Буличов та інші» М. Горького,
- Ватутін — «Генерал Ватутін» Л. Дмитерка (Сталінська премія другого ступеня),
- Мурзавецький — «Вовки і вівці» О. Островського,
- Мак-Хілл — «Змова приречених» М. Вірти,
- Перкінс — «Місія містера Перкінса в країну більшовиків» О. Корнійчука,
- Артур — «Овід» Е.-Л. Войнич,
- Габу — «Люди доброї волі» Г. Мдівані.
- Буличов — «Єгор Буличов та інші» М. Горького,
- Іван — «Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького,
- Полудін — «Персональна справа» О. Штейна,
- Гуля — «Арсенал» В. Суходольського,
- Цвійович — «Д-р» Б. Нушича,
- Морж — «Чому посміхалися зорі» О. Корнійчука,
- Лір — «Король Лір» В. Шекспіра,
- Мак — «Над Дніпром» О. Корнійчука.
- «Ягідка кохання» (1926, Жан Ковбасюк),
- «Приємного апетиту» (1933, Жеребков),
- «Коліївщина» (1933, полковник),
- «Мартин Боруля» (1953, Омелько),
- «Суєта» (1956, Тарабанов),
- «Кривавий світанок» (1956, Андрій Волик)
Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, медалями. Двічі лауреат Сталінської премії (1947, 1948).
- Йому присвячено документальну стрічку «Мар'ян Крушельницький» (1960, реж. В. Ляховецький, «Київнаукфільм»).
- У 1995 р. Харківська міська рада заснувала премію його імені.
- ↑ http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages%5CB%5CE%5CBerezil
- ↑ Городиський Л., Зінчишин І. В гості до земляків Мар'яна Крушельницького… — С. 164—165.
- ↑ IX. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1913/1914 [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.]. — Тернопіль, 1914. — С. 84.
- ↑ Медведик П. Крушельницький Мар'ян Михайлович… — С. 257.
- ↑ а б Городиський Л., Зінчишин І. В гості до земляків Мар'яна Крушельницького… — С. 168.
- ↑ Дія Бабіївна. Кілька слів на добру пам'ять Мар'яна Крушельницького[недоступне посилання з липня 2019] // Просценіум, випуск 1-2 за 2008 рік
- ↑ Феномен Мар'яна Крушельницького у театральному мистецтві УРСР - ternopil-trend.in.ua (укр.). Процитовано 31 серпня 2022.
- ↑ Городиський Л., Зінчишин І. В гості до земляків Мар'яна Крушельницького… світлини
- ↑ Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
- Городиський Л., Зінчишин І. В гості до земляків Мар'яна Крушельницького // Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Історичний нарис-путівник. — Львів : Каменяр, 1998. — 294 с., іл. — С. 164—170. — ISBN 966-7255-01-8.
- Мар'ян Крушельницький. Спогади. Статті. — К., 1969.
- Медведик П. Крушельницький Мар'ян Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 257. — ISBN 966-528-199-2.
- Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 338—339.
- Митці України. — К., 1992. — С. 337.
- Сто найвідоміших українців. — К., 2001. — С. 342—350.
- Танюк Л. С. Мар'ян Крушельницький. — К., 1974.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. — К., 1999. — С. 729.
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 388. (рос.)
- Мар'ян Крушельницький на порталі Експеримент [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
| Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
|---|---|
| Генеалогія та некрополістика | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
