Київський повіт
Герб повітового центру
Губернія	Київська губернія
Центр	Київ
Створений	1471 р. у Великому князівстві Литовському, 1781 р. в Російській імперії
Площа	понад 5 000 км²
Населення	541 483 (на 1897 рік) осіб

Київський повіт  (пол. Powiat kijowski, рос. Киевский уезд) — адміністративно-територіальна одиниця Київського воєводства Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Згодом існував у складі Київського намісництва та Київської губернії Російської імперії. Адміністративний центр — місто Київ. Скасований Постановою Всеукраїнського центрального виконавчого комітету від 12 квітня 1923 року.

У складі Речі Посполитої у другій половині XVI — першій половині XVII ст. Київський повіт охоплював значну частину Лівобережної Наддніпрянщини.

У складі Київського намісництва Російської імперії Київський повіт розташовувався по обидві сторони Дніпра. Наприкінці XIII ст., після чергового утворення Київської губернії — лише на Правобережжі, на північному сході губернії. Території, що були на лівому березі Дніпра, перейшли до складу Остерського та Переяславського повітів Чернігівської і Полтавської губерній. Уся східна частина Київського повіту стала обмежена Дніпром, з півночі і заходу повіт межував із Радомишльським, на південному заході зі Сквирським і Васильківським повітами і з Канівським на півдні. Площа повіту була понад 5000 км².

Відповідно до Скороченого особливого опису Київського намісництва 1787 року, на той час повіт містив: 439 264 десятин землі, 6 міст, 56 сіл, 58 присілків і хуторів, 6757 дворів, 85 млинів борошняних, 78 церков, 2 монастирі, 143 священо- і церковнослужителів, 76 «дворянських фамілій», 37 жителів різночинців, 2716 козаків, 20 510 «селян казеного відомства», 2535 кріпаків, 111 різночинських і козацьких підсусідків, 97 «циган казеного відомства». Усього чоловічої статі душ — 26 149, а з повітом і Києвом — 35 460 душ.^[1]

На початку XIX ст. повіт поділявся на 25 волостей. На початку XX ст. їх стало 20:

• Місто Київ із передмістями Байкова Гора, Верхня та Нижня Солом'янка, Звіринець, Куренівка, Лук'янівка, Пріорка, Протасів Яр, Сирець, Шулявка, Саперним табором, урочищем Оболонь.
• Бишівська волость
• Білогородська волость
• Бородянська волость
• Великобугаївська волость (з кінця 1880-х не існувала)
• Великодмитрівська волость
• Гвоздівська волость (з кінця 1880-х існувала як Хотівська волость)
• Германівська волость
• Глеваська волость (з 1912 року — Будаївська)
• Гостомельська волость (на 1921 рік — Ворзельська)
• Деміївська волость (утворена бл. 1908 р., скасована 1918 р. приєднанням Деміївки до Києва)
• Димерська волость
• Кагарлицька волость
• Копачівська волость (з кінця 1880-х не існувала)
• Литвинівська волость (з кінця 1880-х не існувала, поновлена на початку 1920-х)
• Макарівська волость
• Микільсько-Борщагівська волость (утворена бл.1908)
• Мотижинська волость (з кінця 1880-х не існувала)
• Обухівська волость
• Петропавлівська волость (з кінця 1880-х не існувала)
• Ржищівська волость
• Ставянська волость
• Стайківська волость
• Старопетрівська волость
• Трипільська волость
• Халчанська волость (з кінця 1880-х не існувала)
• Черняхівська волость

Усе населення повіту мешкало в 635 населених пунктах. Місто було 1 — Київ, містечок було 13 — Бородянка, Бишів, Германівка, Гостомель, Димер, Кагарлик, Макарів, Мотижин, Обухів, Трипілля, Ржищів, Гнатівка, Ясногородка, сіл — 252.

За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России», 1875 року частка українців серед чоловіків призовного віку повіту становила 90,7 %, євреїв — 7,4 %, поляків — 1,1 %, росіян — 0,1 %, німців — 0,09 %^[2].

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року, в повіті тоді проживало 541 483 чоловік. З них 56,18 % — українці, 14,06 % — євреї, 26,58 % — росіяни, 3,41 % — поляки, 1,07 % — німці, 0,76 % — білоруси, 0,21 % — чехи, 0,21 % — татари^[3].

• 1808 рік. Перепис євреїв Київського повіту орендарів закладів з продажу акцизних напоїв [Архівовано 27 Березня 2022 у Wayback Machine.]

• Києво-Святошинський район

• Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона [Архівовано 24 Січня 2012 у WebCite](рос.)

п о р Київський повіт Повітове місто Київ Міста та містечка Бородянка • Бишів • Германівка • Гнатівка • Гостомель • Димер • Кагарлик • Макарів • Мотижин • Обухів • Трипілля • Ржищів • Ясногородка Волості Бишівська • Білогородська • Бородянська • Великобугаївська • Великодмитрівська • Гвоздівська (Хотівська) • Германівська • Глеваська • Гостомельська • Деміївська • Димерська • Кагарлицька • Копачівська • Литвинівська • Макарівська • Мирівська • Мотижинська • Микільсько-Борщагівська • Обухівська • Петропавлівська • Ржищевська • Ставянська • Стайківська • Старопетрівська • Трипільська • Халчанська • Черняхівська • Юрівська Основні поселення (від 900 мешканців на 1864 рік) Білогородка • Велика Бугаївка • Великі Дмитровичі • Знудівка • Кагарлицька Слобода • Мирівка • Пашківка • Новосілки • Халча • ... Курсивом виділено волості, ліквідовані наприкінці 1880-х рр.

п о р Повіти Київської губернії з 1846 року Київський · Бердичівський · Васильківський (Білоцерківський) · Звенигородський · Канівський (Богуславський) · Липовецький · Переяславський · Радомисльський · Сквирський · Таращанський · Уманський · Черкаський · Чигиринський · Чорнобильський

п о р Київське воєводство Великого князівства Литовського та Корони Польської Речі Посполитої Адміністративний центр: Київ (1471—1648/1667)  • Житомир (1667—1793) Повіти Київський Житомирський Любецький (до 1648/1667) Мозирський (до 1569) Овруцький Остерський (до 1648/1667) Путивльський (до 1500) Черкаський Чорнобильський

Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.