Заєць білий
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Заєць білий[1] | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Зайцеподібні (Lagomorpha) |
| Родина: | Зайцеві (Leporidae) |
| Рід: | Заєць (Lepus) |
| Вид: | Заєць білий[1] (L. timidus)
|
| Біноміальна назва | |
| Lepus timidus Linnaeus, 1758
| |
| |
Заєць білий[3][4], або біляк[3] (Lepus timidus) — представник роду Заєць (Lepus) з родини Зайцеві (Leporidae) ряду Зайцеподібні (Leporiformes). У ЧКУ (2021) має статус «вразливий».
Тварина середнього розміру, за складом тіла нагадує кроля. Довжина тіла — 44-74 см, вага — 2,5-5,5 кг. Забарвлення влітку буро-сіре, взимку — чисто біле. Хвіст чисто сірий без чорної шерсті, кінчики вух чорні протягом всього року.
Поширений в тундровій і лісовій зонах північної півкулі, в Шотландії, Ірландії, в гірських районах Альп, на островах Сахалін та Хоккайдо. В Україні рідкісний звір, поширений в північній частині північних областей — в українському Поліссі.
Викопні рештки біляка знайдені в голоценових відкладах північної України, Західної Європи і Сибіру.
Постійних укриттів не має, взимку для відпочинку влаштовує схованки у снігу. Живиться трав'янистими та деревно-чагарниковими (кора, молоді пагони, бруньки) рослинами. Початок гону в лютому — березні, вагітність триває ≈ 50 днів. Самка 1—3 рази на рік народжує по З—6 малят (зрячі, вкриті пухом і здатні відразу самостійно пересуватися). Линяє двічі на рік. Спостерігається різке коливання чисельності за роками. У літньому вбранні заєць білий дуже схожий на зайця-русака, але від останнього відрізняється білими короткими задніми лапками та вухами. Взимку стає повністю білим, лише кінці вух залишаються чорними. Вороги — рись, лисиця, вовк, бездомні пси.
- Заєць хоккайдоський (Lepus timidus ainu, 蝦夷雪兎, エゾユキウサギ) — Хоккайдо.
Заєць білий є одним з основних об'єктів полювання у північних країнах, особливо у тайговій та тундровій природних зонах. Заєць білий є об'єктом як спортивного полювання, так і хутрового промислу, зокрема у більшості районів РФ.
На межах свого поширення цей вид, як і більшість видів, має низьку чисельність і нестабільні місцеві популяції. Така ситуація, зокрема, склалася і в Україні, де вид представлений найбільш крайовими локальними популяціями в межах Центрального Полісся. У зв'язку з низькою чисельністю цей вид зайців занесено до Червоної книги України (2009).
В межах України зрідка трапляється в північній частині Полісся; до XIX століття водився також в Карпатах. Літом бурувато-сірий, зимою зовсім білий, лише кінчики вух чорні.
Дуже незначна. В 1978 р. відловлений у Кролевецькому р-ні, 1981 р. — Ямпільському, 1984 р. — Середино-Будському районах Сумської області. У 1991 р. на Київську хутрову базу надійшло 2 шкурки з Семенівського та Новгород-Сіверського р-нів Чернігівської області. По 1-2 шкурки зайця білого надходить раз на 4 — 5 років. Причини зміни чисельності не з'ясовані. Припускають, що зменшення кількості зайця білого пов'язане зі зміною ландшафтних умов, з настанням теплих, малосніжних зим, зміщенням ареалу виду на північ.
Американський білий заєць став об'єктом уваги еволюційних біологів. Через потепління терміни встановлення і танення снігового покриву та терміни весняної та осінньої линьок розбалансовані, через це навесні і восени зайці стають помітнішими для хижаків. Однак, як з'ясувалося, сезонні зрушення не призвели до зміни поведінки зайців, не згладжує цієї невідповідності і фенотипова пластичність. Пристосування зайців до зміни кліматичних умов відбувається тільки за рахунок природного відбору[5].
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Жила С. Заєць білий в Поліському заповіднику: біотопне поширення і фактори, що його обумовлюють // Раритетна теріофауна та її охорона / За редакцією І. Загороднюка. — Луганськ, 2008. — С. 223–227. — (Серія: Праці Теріологічної Школи. Випуск 9).
- Заєць білий Lepus timidus Linnaeus, 1758 [Архівовано 8 грудня 2010 у Wayback Machine.] // Червона книга України (2009)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Заєць-біляк
- ↑ Hoffmann R. S., Smith A. T. Mammal Species of the World / D. E. Wilson, D. M. Reeder (eds). — 3rd edition. — Johns Hopkins University Press, 2005. — P. 204. — ISBN 0-801-88221-4.
- ↑ Lagomorph Specialist Group (2008). Lepus timidus: інформація на сайті МСОП (версія 3.1) (англ.) 2018-11-01
- ↑ а б Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 175.
- ↑ Решетило, О. Зоогеографія : навч. посіб. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2013. — С. 133.
- ↑ Наймарк Е. Зайцы-беляки не заботятся о камуфляже [Архівовано 20 лютого 2017 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||||||||
|
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
