Їжачок вухатий
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Їжачок вухатий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Erinaceus auritus Gmelin, 1770 | ||||||||||||||||
 Ареал їжака вухатого | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Їжачок вуха́тий, або їжак вухатий (Hemiechinus auritus) — ссавець роду Їжачок (Hemiechinus) родини їжакові (Erinaceidae), мешканець степової смуги. Їжачок вухатий завдовжки (голова й тіло) 120-270 мм, хвіст 10-50 мм, вага ≈ 340 г, вуха довші половини довжини голови[1].
Один з двох видів роду Їжачок (Hemiechinus), єдиний вид цього роду у фауні Європи. Один з 2 видів родини Erinaceidae у фауні України. У працях до І половини XX ст. вид відносили до роду Їжак (Erinaceus).
У складі цього виду розрізняють декілька підвидів, зокрема:
- Hemiechinus auritus albulus
- Hemiechinus auritus auritus
- Hemiechinus auritus aegyptius
- Hemiechinus auritus libycus
- Hemiechinus auritus megalotis
Ареал охоплює степи та пустелі Євразії (Передкавказзя, Кавказ, Закавказзя, Серед. Азія), північну Африку.
В Україні відмічений кількома знахідками на півдні Донецької та в Луганській області.
Місця перебування — степові місцевості — схили, крейдяні відслонення, яри. Зустрічається на піщаних борових терасах.
Чисельність в Україні незначна. Причини зміни чисельності — розорювання степів, застосування пестицидів тощо; наявність ворогів — лисиць, тхорів, куниць, сов, канюка.
Веде нічний спосіб життя. Живе в норах; як тимчасові схованки використовує ямки в землі, щілини між камінням тощо. Зі зниженням температури повітря стає малорухливим, а після випадання снігу залягає у зимову сплячку (5—6 місяців).
Живиться безхребетними і дрібними хребетними (комахами, ящірками, зміями, гризунами), а також яйцями птахів, які гніздяться на землі; іноді — рослинами.
Парується в кінці березня — квітні. Тривалість вагітності і кількість виводків не встановлено. Виводки з 4 — 8 малят зустрічаються в кінці квітня — вересні. Статевозрілим стає у віці близько року.
Цікаво, що серце їжака б'ється зі швидкістю 200 ударів на хвилину, а під час зимової сплячки 20 ударів на хвилину .
Занесено до Червоної книги України (1980, 1994, 2009). Статус охорони — III категорія.
Колись, до зникнення з території України охоронявся в Українському степовому та Луганському природних заповідниках.
Розмноження у неволі: відловлені вагітні самиці у неволі народжували і вигодовували малят. У Київському зоопарку одержано три покоління їжаків вухатих (1989–1991 рр.).
- Абелєнцев В. І., Підоплічко І. Г., Попов Б. М., 1956;
- Їжак вухатий (Червона книга) [Архівовано 28 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Загороднюк І., Коробченко М. Раритетна теріофауна східної України: її склад і поширення рідкісних видів // Раритетна теріофауна та її охорона. — Луганськ, 2008. — С. 107–156. — (Праці Теріологічної школи, випуск 9).
- Крыжановский В. И. Жежерин В. П., 1979;
- Громов И. М., Баранова Г. И. Каталог млекопитающих СССР. Плиоцен — современность, 1981.
- Ronald M. Nowak. Walker's mammals of the world. — JHU Press, 1999. — Т. 2. — С. 178. — ISBN 0801857899.
- Шевченко С. М. Їжак вухатий (Hemiechinus auritus Gmelin, 1770) [Текст] : [монографія] / Шевченко С. М. ; за ред. проф. Гойчука А. Ф. — Житомир : Полісся, 2011. — 264 с. : рис., табл. — Бібліогр.: с. 228–262. — 300 экз. — ISBN 978-966-655-579-6.
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Їжаки (Erinaceinae) |
| |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Гімнури (Galericinae) |
| |||||||||||
.jpg)
Ссавці, занесені до Червоної книги України | |
|---|---|
| Зниклі | |
| Недостатньо відомі | |
| Зникаючі | |
| Неоцінені | |
| Зниклі в природі | |
| Рідкісні | |
| Вразливі | Вечірниця дозірна • Вухань звичайний • Кандибка пустельний • Кіт лісовий • Лилик двоколірний • Мишівка темна • Мишівка донська • Нетопир білосмугий • Нетопир звичайний • Нічниця велика • Нічниця війчаста • Нічниця водяна • Нічниця вусата • Нічниця гостровуха • Нічниця довговуха • Пергач пізній • Підковик великий • Підковик малий • Полівка снігова • Фоцена звичайна |
- ↑ Ballenger L. (1999). Hemiechinus auritus. Animal Diversity Web. Архів оригіналу за 4 грудня 2019. Процитовано 17.05.2020. (англ.)
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
