Географія Алжиру
Географічне положення Алжиру
Географічне положення
Континент	Африка
Регіон	Північна Африка
Координати	28°00′ пн. ш. 3°00′ сх. д. / 28.000° пн. ш. 3.000° сх. д. / 28.000; 3.000
Територія
Площа	2,38 млн км² (10-те)
• суходіл	100 %
• води	0 %
Морське узбережжя	998 км
Державний кордон	6734 км
Рельєф
Тип	здебільшого рівнини і плато, на півночі й півдні — гори
Найвища точка	гора Тахат (3003 м)
Найнижча точка	шотт Мельгір (-40 м)
Клімат
Тип	тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка	Шеліфф (230 км)
Найбільше озеро	Шотт-Мельгір (5 515 км²)
Інше
Природні ресурси	вуглеводні, залізні руди, фосфати, уранові руди, руди кольорових металів
Стихійні лиха	землетруси, зсуви ґрунту
Екологічні проблеми	ерозія ґрунтів, перевипасання, опустелювання

Алжир — північноафриканська країна, що розташовується на північному заході континенту від середземноморського узбережжя на півночі, через гірський хребет Атласу до гірського масиву Ахаггар, що в центрі Сахари, на півдні . Загальна площа країни 2 381 741 км² (10-те місце у світі, 1-ше на континенті), з яких на суходіл припадає 2 381 741 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²^[1]. Площа країни майже у 3 рази більша за площу України, і майже в 3,5 рази більша за площу Техасу.

Офіційна назва — Алжирська Народно-Демократична Республіка, Алжир (араб. الجزائر‎). Назва країни походить від назви столиці країни, міста Алжир^[2][3]. Назва ж міста Ель-Джаза́їр з арабської перекладається як острови, оскільки уздовж узбережжя знаходилися чотири острови, що належали племені Бані Мазганнаї, на яких і було засновано місто 1525 року. До української мови назва прийшла з арабської через спотворену французьку^[1].

Алжир — північноафриканська країна, що межує з сімома іншими країнами: на сході — з Лівією (спільний кордон — 989 км) і Тунісом (1034 км), на півдні з Нігером (951 км) і Малі (1359 км), на південному заході — з Мавританією (460 км) і Західною Сахарою (41 км), на заході — з Марокко (1900 км). Загальна довжина державного кордону — 6734 км^[1]. Алжир омивається водами Середземного моря, крайня західна частина якого має власну назву — море Альборан. Загальна довжина морського узбережжя 998 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)^[4]. Зона континентального шельфу і права на нього не заявлені^[5]. Виключна рибальська зона встановлена на відстань 32-52 морських миль від узбережжя^[1].

Алжир лежить між 37°05′23′′ і 18°58′05′′ паралелями північної широти, 8°40′00′′ меридіаном західної і 5°21′00′′ меридіаном східної довготи.

мис Бугарун Тінзаутен Тіндуф трифінія Тахат Крайні пункти Алжиру

Крайні пункти:

• крайня північна точка — мис Бугарун 37°05′23″ пн. ш. 7°12′48″ сх. д. / 37.08972° пн. ш. 7.21333° сх. д. / 37.08972; 7.21333 у провінції Скікда;
• крайня південна точка — 18°58′05″ пн. ш. 3°21′27″ сх. д. / 18.96806° пн. ш. 3.35750° сх. д. / 18.96806; 3.35750 безлюдне місце на південь від Тінзаутена, провінція Адрар;
• крайня західна точка — 27°40′00″ пн. ш. 8°40′01″ зх. д. / 27.66667° пн. ш. 8.66694° зх. д. / 27.66667; -8.66694 західний кордон уздовж меридіана;
• крайня східна точка — трифінія Лівії, Алжиру і Нігеру 23°30′00″ пн. ш. 12°00′00″ сх. д. / 23.50000° пн. ш. 12.00000° сх. д. / 23.50000; 12.00000 у провінції Таманрассет.

Час в Алжирі: UTC+1 (-1 година різниці часу з Києвом)^[6].

Надра Алжиру багаті на ряд корисних копалин: нафту, природний газ, залізну руду, фосфати, уранові руди, свинець, цинк.

Середні висоти — 800 м; найнижча точка — шотт Мельгір (40 м нижче рівня моря); найвища точка — гора Тахат (3003 м). Алжир займає центральну частину Атлаських гір і пустелі Сахара, на його території знаходяться гори Ахаггар і низовина Шотт-Мельгір. На півночі гірської частини розташований невисокий гірський хребет Тель-Атлас, що простягається на півночі, вздовж узбережжя прорізують нечисленні бухти і долини. Телль-Атлас підноситься над рівнем моря більш ніж на 1830 м і має у своєму складі масиви Тлемсен, Велику і Малу Кабілію, Меджерду. Південна частина Телль-Атласу являє собою високе плато середньою висотою 1070 м. Розташований далі на південь Сахарський Атлас (абсолютні висоти до 2330 м) підіймається на висоту 150 м над рівнем плато і потім знижується убік Сахари на 300 м. Найбільш піднесеною частиною Сахарського Атласу є гірські системи Ксур, Амур і Улед-Наїль. Центральна височинна частина Алжиру — плато Тадемаїт, навколо якого піщані пустелі — Великий Західний і Великий Східний Ерги. На південному сході Алжиру— гірська область Ахаггар, де поблизу південного кордону розташована найвища вершина країни — гора Тахат (2908 м). Середня відмітка висот у Сахарі — близько 460 м над рівнем моря. Велику частину Сахари займають кам'янисті (гамади) і галечникові пустелі (реги), приблизно 1/4 частину території займають — піщані пустелі (ерги).

• 
  Рельєф Алжиру
• 
  Гіпсометрична карта Алжиру
• 
  Рельєф Алжиру
• 
  Супутниковий знімок поверхні країни
• 
  Карта країни (англ.)
• 
  Гора Тахат
• 
  Гірський масив Ахаггар
• 
  Ландшафти Ахаггару
• 
  Останці на плато Тассілі

Більша частина території Алжиру (пустеля Сахара) лежить у тропічному кліматичному поясі^[7]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси^[8]. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури^[8]. Переважають східні пасатні вітри. Північна частина країни, найбільш населена, лежить у субтропічному кліматичному поясі^[7]. Влітку переважають тропічні повітряні маси з ясною тихою антициклонічною погодою, взимку — помірні з похмурою дощовою досить вітряною циклонічною^[8]. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів, можливе випадіння снігу^[8]. Кількість атмосферних опадів на узбережжі від 500 до 1000 мм, у пустелях — не більше 200 мм.

• 
  Сонячна радіація (англ.)
• 
  Кліматична карта Алжиру (за Кеппеном)
• 
  Кліматограма міста Алжир (північ)
• 
  Кліматограма міста Таманрассет (південь)
• 
  Сніг у горах Кабілії

Алжир є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою^[9].

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 11,67 км³^[1]. Найдовша річка країни — Шеліфф (700 км — річище, 230 км — постійний водотік).

Станом на 2012 рік в країні налічувалось 5700 км² зрошуваних земель^[1].

• 
  Місток через річку Шеліфф у місті Ес-Шеліфф
• 
  Гірський потік у горах Атлас
• 
  Річка Суммам
• 
  Вед Аб'яд

Річки країни належать басейну Середземного моря Атлантичного океану і течуть на північ з північних схилів Атласу. Більша частина внутрішньої території належить до безстічних областей Сахари.

На узбережжі рослинність середземноморського типу (маквіс), на більш зволожених схилах гір — ліси з коркового і вічнозеленого дуба, алеппської сосни, в інших частинах Алжиру — напівпустельні й пустельні формації.

Земельні ресурси Алжиру (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 17,3 %,
  • орні землі — 3,1 %,
  • багаторічні насадження — 0,4 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 13,8 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 0,6 %;
• інше — 82 %^[1].

зоогеографічно територія країни належить до Середземноморської підобласті Голарктичної області, середземноморське узбережжя і гори Атлас — до Середземноморської провінції, пустеля Сахара — до Сахаро-Аравійської провінції^[8].

• 
  Національні парки Алжиру

Алжир є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD),
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
• Конвенції з міжнародного морського права,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
• Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь^[10][1].

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: землетруси у гірських районах Атласу; зсуви ґрунту і повіді у сезон дощів^[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• ерозію ґрунтів через перевипасання та екстенсивне тваринництво;
• опустелювання;
• забруднення вод скиданням неочищених побутових стоків, відходів нафтопереробки, інших промислових викидів;
• води Середземного моря поблизу узбережжя забруднені нафтовими плямами, мінеральними добривами, що потрапляють з полів;
• недостатні запаси питної води.

• Африка
• Магриб

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
• Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
• Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
• Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2001—2004.

• Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.

• (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

• (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
• (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
• (рос.) Алжир // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 1. А-К. — 671 с.
• (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М.  : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
• (рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
• (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2001.
• (рос.) Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

• (фр.) Marc Côte. L'Algérie : Espace et Société. — Paris : Masson, 1996. — 251 с. — ISBN 2225851468.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Алжиру

• Географічні карти Алжиру [Архівовано 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.] на Вікісховищі.
• Карти Алжиру : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Algeria : [англ.] : [арх. 7 квітня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 3 August. — Дата звернення: 7 квітня 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Алжир : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• Mediterranean conifer and mixed forests (PA0513) : [англ.] // National Wildlife Federation. — .
• Barbary Macaque: Macaca sylvanus : [англ.] / C. Michael Hogan // Globaltwitcher.com. — .

п о р  Алжир у темах Політика Конституція Державні символи емблема гімн прапор Президент Уряд Прем'єр-міністр Парламент Верхня палата Нижня палата політичні партії Суди Верховний Конституційний Правова система права людини Міжнародні відносини Адмінподіл Збройні сили Армія ВПС ВМС Паспорт Природа Кордони крайні пункти Місцевий час Геологія корисні копалини сейсмічність Рельєф Ахаггар Атлас Сахара Клімат Внутрішні води озера річки підземні води Ґрунти Флора ліси Фауна ссавці птахи плазуни земноводні риби Екорегіони Охорона природи Джурджура Ель-Кала Тассілін-Адджер Історія Айн-Ханеш Нумідія (202 до н.е. – 46 до н.е.) Карфаген Римська Африка Королівство вандалів (439—534) Арабське завоювання Заяніди Захоплення Алжира (1516) Битви за Тлемсен (1517-1518) Алжирська експедиція (1519) Захоплення Пеньйон-де-Алжира (1529) Алжирський еялет (1533—1830) Алжирська експедиція (1541) Французький Алжир (1830—1962) Французьке завоювання (1830—1847) Алжирське повстання (1945) Алжирська війна (1954—1962) Громадянська війна (1991—2002) Економіка Фінанси банки валюта національний банк Промисловість гірництво енергетика Агровиробництво Транспорт автошляхи автомобільні номери аеропорти залізниці морські порти Туризм Зовнішня торгівля Районування Зв'язок домен інтернет пошта поштові марки Населення Безпека Імміграція/Еміграція Мови алжирська арабська Міста столиця Народи алжирці араби бербери українська діаспора Освіта університети Охорона здоров'я Релігії Культура Архітектура ЗМІ газети радіо телебачення Кінематограф Кухня деглет-нур кус-кус Література Музеї Музика Наука Образотворче мистецтво Світова спадщина Свята Спорт олімпіади футбол Театр Категорія Портал Проєкт