Боніфацій VIII
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Боніфацій VIII | ||
 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 24 грудня 1294 — 11 жовтня 1303 | ||
| Попередник: | Целестин V | |
| Наступник: | Бенедикт XI | |
| Ім'я при народженні: | італ. Benedetto Caetani | |
| Дата народження: | 1235[1][2] | |
| Місце народження: | Ананьї, Провінція Фрозіноне, Лаціо, Італія[3] | |
| Дата смерті: | 11 жовтня 1303[1][2] | |
| Місце смерті: | Рим, Папська держава[3] | |
| Поховання: | Гроти Ватикану | |
| Громадянство: | Папська держава | |
| Релігія: | католицька церква[4] | |
| Освіта: | Болонський університет | |
| Рід: | House of Caetanid | |
| Батько: | Roffredo I Caetanid[5] | |
| Мати: | Emilia Patrassod[5] | |
| У миру: | Бенедетто Каетані | |
 Медіафайли у Вікісховищі
| ||
Боніфацій VIII (лат. Bonifacius; бл.1235, Ананьї — 11 жовтня 1303, Рим) — сто дев'яносто другий папа Римський, понтифікат якого тривав з 24 грудня 1294 року до 11 жовтня 1303 року.
Бенедетто був молодшим сином у небагатій знатній родині Каетані[it], а тому ще в молодому віці став священиком у кафедральному соборі міста Ананьї. У 1252 році його дядько П'єтро Каетані був призначений єпископом у місті Тоді в Умбрії, а тому Бенедетто поїхав туди і розпочав своє навчання.
У 1264 році почав служити секретарем кардинала Сімона де Бріє. Пізніше він супроводжував кардинала Оттобона Фієскі в його подорожі до Англії (1265—1268) для подолання бунту групи баронів проти короля Англії Генріха III. У 1281 році Бенедетто був призначений кардиналом-дияконом, після чого служив папським легатом для виконання різного роду дипломатичних місій у Франції, Неаполі, Сицилії і Арагоні.
Його було обрано папою в 1294 році після зречення Целестина V. Проте Целестин V не одержав спокою, якого він прагнув. Боніфацій VIII ув'язнив його в замку Фумоне поблизу Ферентіно в Кампаньї, де Целестин і помер 19 травня 1296 року. Деякі історики вважають, що його вбили за наказом Боніфація VIII.
Боніфацій VIII у 1303 році заснував Римський університет ла Сапієнца. Він був прихильником втручання папської влади у світські справи, абсолютизував тезу про верховенство папи над світськими володарями. Ці погляди призвели до конфліктів Папи з імператором Альбрехтом I, впливовою італійською родиною Колонна та королем Франції Філіпом IV.
Конфлікт із Філіпом IV Красивим призвів спочатку до відлучення короля від церкви, а потім до арешту папи французькими військами. Від папи стали вимагати відставки, але Боніфацій VIII відповів, що радше вмре. Хоча його відпустили, він незабаром помер, можливо, як стверджували чутки, вчинив самогубство.
У 1311 році Філіп Красивий організував суд над пам'яттю Боніфація VIII, який, однак, не дав бажаного для короля результату.
У «Божественній комедії» Данте помістив Боніфація VIII до пекла.
- ↑ а б autori vari Enciclopedia dei Papi — 2000.
- ↑ а б BeWeB
- ↑ а б Зведений список імен діячів мистецтва — 2015.
- ↑ Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
- ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
- Boase, Thomas S. R. (1933). Boniface VIII. London: Constable.
- Coppa, Frank J, ed. (2002). The Great Popes Through History. Connecticut. Greenwood Press.
- Jean Coste (ed.), ред. (1995). Boniface VIII en procès. Articles d'accusation et dépositions des témoins (1303–1311). Rome: L'Erma di Bretschneider. ISBN 88-7062-914-7.
- Tierney, Brian (1964). Crisis of Church and State. New Jersey: Prentice-Hall.
- Wood, Charles, T. (1967). Phillip the Fair and Boniface VIII: State vs Papacy. New York: Holt, Rhinehart, and Winston.
|
Це незавершена стаття про Папу Римського. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
