Битва біля Цери
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Битва біля Цери | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Сербський фронт (Перша світова війна) | |||||||
 Перше вторгнення австрійських військ до Сербії у 1914 р. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
| Австро-Угорщина | Сербія | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Оскар Потіорек |
Олександр I Карагеоргієвич Радомир Путник Петар Бойовіч Степа Степанович Павле Юрішич-Штурм | ||||||
| Сили | |||||||
| бл. 200 000 чоловік | бл. 180 000 чоловік | ||||||
| Втрати | |||||||
| бл. 10 тис. вбитих, 30 тис. поранених, 4500 полонених | бл. 5000 вбитих, 15 000 поранених | ||||||
Битва біля Цери — одна з перших битв Першої Світової війни, що відбулась між Австро-Угорщиною та Сербією у серпні 1914 року.
Після оголошення війни 28 липня 1914 року Австро-Угорщина зосередила сили трьох своїх армій для завдавання удару по Сербії. П'ята і шоста армії, що знаходились у Боснії, отримали наказ завдати головного удару по Сербії. Друга армія була зосереджена в Сремі і Банаті, для введення в оману Верховного командування Сербії щодо напрямку наступу. У перші дні війни підрозділи Другої армії проводили обстріл населених пунктів на півночі Сербії, включаючи Белград і Смедерево, а 15 серпня окупували Шабац. Основні сили 5-ї та 6-ї армії готувались до переправи через Дрину, на що в них пішло аж 4 дні.[1][2] В цей час на зустріч австро-угорським військам рухались частини 2-ї та 3-ї сербських армій.
Близько 23:00 15 серпня частини сербської армії наштовхнулись на позиції австро-угорських військ на схилах г. Цер. Проте позиції були слабо облаштовані і серби відтіснили з неї австрійську армію. 16 серпня біля Слатіна сербські війська скували і відкинули австро-угорські частини. У смузі 3-ї сербської армії бої були важкими, і на деяких ділянках сербам довелося відійти. 18 серпня австро-угорські війська намагались просунутись по плацдарму біля Шабацу, щоб забезпечити кращі умови для наступу 5-ї армії. Проте розгром австрійських частин на річці Добрава зруйнував їхні плани. Протягом наступних днів до сербів підтягнулися частини 2-ї сербської армії, яка прикривала більш зручну для ведення наступу, рівнинну місцевість північної Сербії і відповідно краще забезпечену Радомиром Путником. Внаслідок цього сербам вдалось прорвати австро-угорський фронт біля Лозниці. Для австрійців склалася несприятлива ситуація, і вони 19 серпня почали відхід по всьому фронту. Для цього було використано частини 2-ї австро-угорської армії, затримуючи їх рух на фронт у Галичині. Починаючи з 20 серпня сербські війська переслідували відступаючі австрійські війська. У результаті до 24 серпня австро-угорські війська були відкинуті до річок Сава і Дрина.[2][3]
Хоча сербська армія досягла успіху в цьому бою, серби втратили значну частину боєприпасів.[4] Командувач 2-ї сербської армії Степа Степанович, за успішне командування військами, був підвищений до рангу фельдмаршала (сербською: вoјвода).[5] Командувач австро-угорськими військами Оскар Потіорек був принижений поразкою і вимагав реваншу, на що отримав дозвіл у вересні 1914 року.[6] Внаслідок поразки біля гори Цер австро-угорська армія була змушена відмовитись від міста Плєвла, яке вона захопила 19 серпня.[7]
Під час виконання розвідувального польоту відбувся перший повітряний бій сербського льотчика Томича та австро-угорського пілота. Останній вистрелив у Томича з револьвера та сербський льотчик зумів втекти.[8]
Успішний бій привернув до Сербії увагу всього світу, внаслідок чого у пресі почали з'являтись статті на їхній захист, а іноземці надавали політичну, гуманітарну та військову допомогу.[7][8][9]
- ↑ Битва при Цере — первая победа союзников в войне [Архівовано 31 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Международное радио Сербии. Джерело станом на 22.11.14
- ↑ а б Начало боевых действий; битва при Цере [Архівовано 2 грудня 2014 у Wayback Machine.]. Джерело станом на 22.11.14
- ↑ Смирнов И. Первое поражение кайзеровского блока в первой мировой войне: битва при Цере [Архівовано 19 лютого 2015 у Wayback Machine.]. — Джерело станом на 22.11.14
- ↑ Stevenson, David (2004). Cataclysm: The First World War as Political Tragedy [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]. [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] New York: Basic Books. ISBN 978-0-7867-3885-4.
- ↑ Radan, Peter; Pavković, Aleksandar (1997). The Serbs and Their Leaders in the Twentieth Century [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]. [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] Farnham: Ashgate. ISBN 978-1-85521-891-8.
- ↑ Jordan, David (2008). The Balkans, Italy & Africa 1914–1918: From Sarajevo to the Piave and Lake Tanganyika. London: Amber Books. ISBN 978-1-906626-14-3.
- ↑ а б Mitrović, Andrej (2007). Serbia's Great War, 1914–1918 [Архівовано 10 травня 2017 у Wayback Machine.]. [Архівовано 10 травня 2017 у Wayback Machine.] West Lafayette, Indiana: Purdue University Press. ISBN 978-1-55753-477-4.
- ↑ а б Glenny, Misha (2012). The Balkans: 1804–2012. London: Granta Books. ISBN 978-1-77089-273-6.
- ↑ Pavlowitch, Stevan K. (2002). Serbia: The History of an Idea [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]. [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] New York: New York University Press. ISBN 978-0-8147-6708-5.
- Dmitar Tasić Warfare 1914–1918 (South East Europe) [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- Годовщина битвы при Цере [Архівовано 27 березня 2016 у Wayback Machine.]
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
