Алазони

Алазони
Алазони
Ареал	Південне межиріччя Дністра та Інгульця
Раса	європеоїди
Входить до	Скіфію
Релігія	язичництво

Алазо́ни, алізони (грец. Ἁλιζῶνες; Halizonians, Alazones) — плем'я, яке жило в 7-2 століттях до н. е. в басейні Південного Бугу на північ від Ольвії^[1], і згадані в «Одіссеї» Гомера^[2].

Дані про них містяться в працях Геродота, Страбона, Павсанія і Стефана Візантійського^[1]; Гекатей Мілетський, Менекрат Елейський^[2]; Пліній Старший, Палефат. Алазони займались землеробством^[1] і вели осілий спосіб життя, вирощували зернові культури, в тому числі просо, сочевицю, а також цибулю, часник. Аполлодор Афінський згадав імена їхніх вождів ─ Одія, Епістроф, які були синами Мекістея^[2].

Там, де річки Тірас (нині Дністер) та Гіпаніс (нині р. Південний Буг) зближують свої річища, знаходилося священне джерело Ексампей, а по Ексампею проходив кордон між алазонами і скіфами-орачами^[3]. Алазони — північні сусіди калліпідів.

Колишні місця розселення алазонів на сьогодні ще недостатньо досліджені, територія їх перебування має багато ще не вивчених поселень і городищ скіфського періоду^[1] (північ і центр сучасної Миколаївської області), тому зв'язати з ними певну групу археологічних пам'яток важко^[2]. Свого часу з цим народом пов'язувалися поховання у зернових ямах, відкриті на території античного поселення біля села Варварівки, що поблизу м. Миколаєва, пізніше — тимчасові стоянки ранньої залізної доби у Побужжі^[2]. Зараз вважають, що алазонам належали степові скіфські поховання, локалізовані у Нижньому Побужжі^[2].

Одна частина дослідників відносить їх до протослов'ян, інша — до скіфських племен^[2].

Свідчення з «Історії» Геродота

Від гавані борисфенітів (бо вона розташована якраз посередині приморської частини всієї Скіфії), від неї і далі перший народ, котрий можна зустріти, це калліппіди, які є напів елліни і напів скіфи, над ними є інший народ, що називається алізонами. Вони і калліппіди взагалі мають такий спосіб життя, як і скіфи, але сіють і їдять пшеницю і цибулю та часник і сочевицю та просо. Над алізонами живуть скіфи-оратаї, які сіють пшеницю не для їжі, а на продаж. Ще далі над ними живуть неври, а далі на північ від неврів, наскільки я знаю, є незалюднена країна. Оці народності живуть уздовж річки Гіпанія на заході від Борисфена.

(Історія. 4-а книга 17 уривок)

Третя річка - це Гіпаній, її джерело в Скіфії і починається вона з великого озера, навколо якого пасуться дикі білі коні. І правильно називають це озеро матір'ю Гіпанія. Отже, з нього витікає річка Гіпаній і на відстані п'яти днів шляху в ньому ще небагато води і його вода солодка, але після того на відстані чотирьох днів шляху від моря його вода стає дуже гіркою. Це тому, що в нього вливається одне гірке джерело, яке хоч і зовсім мале, але дуже гірке і його вода змішується з водою Гіпанія, що є великою річкою серед малих, і це джерело надає його воді такий смак. Це джерело є на межі країн скіфів - землеробів і алізонів. Назва цього джерела і місцевості, звідки витікає його вода, по-скіфському Ексампай, а по-еллінському - Священні шляхи. Тирас і Гіпаній у країні алізонів не дуже віддаляються один від одного, але звідти і далі кожен із них розходиться з іншим і відстань між ними розширюється.

(Історія. 4-а книга 52 уривок)

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Алазоны // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Щукин В. В., Алазоны, Ализоны /греч. Ἁλιζῶνες; Halizonians, Alazones [Архівовано 10 грудня 2017 у Wayback Machine.], 27.11.2010, сайт «Николаевская область. Электронная историческая энциклопедия» (рос.)
↑ Геродот, «История»: В 9-ти кн. / Пер. Г. А. Стратановского ─ Кн. IV. Мельпомена (1-143) ─ М.: ООО изд. «АСТ», «Ладомир», 2002 г. — № 4.17, 52. (рос.)