Поєнешти-лукашівська культура поширилась у Карпато-Дністровському регіоні, на території України, Молдови і Румунії. Саме у Румунії були знайдені перші знахідки цієї культури, яку вперше у 1936 році дослідив К.Чіходару, він відкрив могильник поблизу міста Васлуй. Також були проведені розкопки у Молдові, тут біля села Лукашівка були знайдені подібні пам'ятки, що й Румунії. Це дало можливість описати і ввести нову культуру, яка отримала назву Поєнешти-Лукашівська.

Селища, як і в Зарубинецькій культурі були близько річок і мали в середньому 2 га площі. Житла були наземними і напівземлянковими, стіни дерево-каркасної конструкції білого кольору. Опалювали у житлах за допомогою відкритих вогнищ або глиняних печей. Були виявлені господарські ями для зберігання збіжжя поза межами жител, а також вогнища, які використовували влітку просто неба. Були окремі ремісничі споруди, тут знаходили залишки речей, які використовувались в тому чи іншому ремеслі. У поселенні Велика Слобідка, Кам'янець-Подільського району були виявлені елементи трьох культур: пшеворської, зарубинецької та поєнешти-лукашівської. Це свідчить про контакти між культурами і їхню спорідненість.

Населення займалось землеробством і приселищним скотарством. Не далеко від поселень археологами було виявлено знаряддя праці характерні для землеробів, а саме залізні серпи та кам'яні зернотертки. У селищах цієї культури мешканці вирощували ячмінь, пшеницю, просо, коноплі. Скотарство формувалось на базі вирощування великої і малої рогатої худоби, свиней, коней. Також певне місце займало і мисливство і рибальство.

Серед металів, які використовували у Поєнешти-лукашівській культурі були мідь, бронза, сталь, залізо. Для задоволення життєвих потреб у домашніх умовах займались ткацтвом, виготовляли вироби з дерева та кістки.

Кераміка у поняшти-лукашівській культурі була дуже якісною, вона виготовлялась за допомогою ручного гончарного круга, була симетричною, для використання в інших потребах керамічні вироби виготовлялися з товстими стінками. Ця кераміка мала аналогії у пам'ятках гетського населення Дністро-Дунайського межиріччя.

Також було знайдено незначну кількість озброєння, в основному це були залізні наконечники списів та стріл, мечі, залишки щитів. Поховання. В основному поховання Понєшти-лукашівської характеризують ґрунтові поховання з трупоспаленням в ямках та урнах. Серед виявленого поховального інвентарю були виявлені фібули, браслети, керамічні вироби та інші побутові речі. У поховальному обряді, як найточнішому характеризуванні духовної культури на той час спостерігається зв'язок з гетськими старожитностями. Археологи датують Поєнешти-лукашівську культуру рубежем ІІІ-ІІ ст. до Р. Х. — другою пол. І ст. по Р. Х.

• Пачкова С. П. Поєнешті-лукашівська культура // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 311. — ISBN 978-966-00-1142-7.

Це незавершена стаття з археології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Словники та енциклопедії Большая российская энциклопедия Нормативний контроль GKG: /g/120jl1xq