Іванющенко Юрій Володимирович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Іванющенко Юрій Володимирович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 21 лютого 1959 (65 років) Єнакієве |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | політик, підприємець |
| Членство | Верховна Рада України VII скликання і Верховна Рада України VI скликання |
| Посада | народний депутат України[1] і народний депутат України[2] |
| Партія | Партія регіонів |
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 7-го скликання | |||
| Партія регіонів | 12 грудня 2012 | — | 27 листопада 2014 |
Іваню́щенко Ю́рій Володи́мирович (нар. 21 лютого 1959, Єнакієве, Донецька область, УРСР) — український проросійський політик, депутат Верховної Ради України, член фракції Партії регіонів (з листопада 2007), член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (з грудня 2007). 2011 року посів 2-е місце у рейтингу ста найвпливовіших українців на думку журналу «Корреспондент»[3].
З 1978 по 1980 рік проходив службу у Радянській Армії.
Згідно з офіційною біографією[4], з 1981 по 1996 рік працював на Єнакіївському коксохімічному заводі майстром електромайстерні, старшим майстром, заступником начальника цеху, заступником головного енергетика, заступником директора з економіки.
З 1996 по 2005 рік — директор з економіки у фірмі «Алві-Інвесг», потім — президент фірми.
З 2005 року по вересень 2007 року — президент ТОВ «УГК-2000».
Освіта: базова вища. з 2003 по 2007 рік навчався у Бердянському університеті економіки та менеджменту, спеціальність: облік та аудит, кваліфікація: бакалавр.
Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 від Партії регіонів, № 111 в списку. На час виборів: президент ТОВ «УГК-2000», безпартійний.
Березень 2006 — кандидат в народні депутати України від Партії «Відродження», № 14 в списку. На час виборів: президент ТОВ «УГК-2000», безпартійний.
За даними українських ЗМІ, Іванющенко — відомий кримінальний авторитет на прізвисько «Юра Єнакіївський»[5][6][7].
За даними газети «Експрес», на 25 березня 2013 року він «лідирував» в списку депутатів-прогульників Верховної Ради України 7-го скликання, будучи присутнім лише на одному з семи засідань парламенту[8].
Наприкінці січня 2015 року Головним управлінням по боротьбі з організованою злочинністю МВС України Іванющенко був оголошений у розшук[9].
Генпрокуратура підозрює його в організації розтрати чужого майна та незаконному збагаченні в особливо великих розмірах за такими статтями кримінального кодексу України:
- ч. 3 ст. 27 (види співучасників);
- ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу (привласнення, розтрата майна в особливо великих розмірах);
- ч. 3 ст. 368-2 (Незаконне збагачення).
З поля зору правоохоронців він зник 15 грудня 2014 року. Глава міністерства внутрішніх справ Арсен Аваков заявляв, що Іванющенко організовував і фінансував «тітушок», які викрадали, били і вбивали активістів Євромайдану в лютому 2014 року[10].
У січні український суд наклав арешт на належні Іванющенку грошові кошти в сумі понад 72 млн швейцарських франків, що зберігаються на його рахунках у банках Швейцарії[11]. Генеральна прокуратура заарештувала його рахунки в банках України та автопарк, а для накладення арешту на грошові кошти за кордоном були направлені запити про міжнародно-правової допомоги в Латвію, Монако і Швейцарію.
Депутат ВРУ Олег Недава, який відстоює інтереси Юрія Іванющенка, заявив про незаконність переслідування Іванющенка не дивлячись на те, що у слідства були докази його причетності до ряду злочинів[12].
28 лютого 2017 року стало відомо Верховний суд України закрив всі кримінальні провадження стосовно Юрія Іванющенка[13]. За твердженням народного депутата Сергія Лещенка, значну роль у припиненні переслідування олігарха зіграли Григорій Суркіс, який є його давнім партнером по бізнесу, і ексглава АП Борис Ложкін[14][15].
Прокуратура Одеської області у квітні 2019 року закрила кримінальне провадження № 42015000000000207, стосовно в розтрати «кіотських грошей» і захоплення «7-го кілометра», у якому фігурував екс-нардеп Юрій Іванющенко.[16]
В липні 2019 року Верховний Суд відмовився відкривати касаційне провадження за скаргою заступника генпрокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 03.04.2019, якою залишено в силі ухвалу судді Солом'янського суду Києва Бобровника О. В. (27.01.2016) про закриття кримінального провадження № 42015000000000207 (щодо розкрадання коштів Кіотського протоколу у 2012—2014 рр). Прокуратура намагалася скасувати ухвалу судді Бобровника О. В. три роки[17].
15 жовтня 2019-го суд Латвії визнав злочинним походження 30 млн $. З початку 2015 року ці гроші знаходяться під арештом за запитом Генеральної прокуратури України. До цього суд Литви вирішив конфіскувати 26 млн $, що належать Іванющенкові[18].
За його власними словами, має офіційно 7-8 млн доларів на рахунку в банку і живе на відсотки. У березні 2014 уряд Швейцарії заморозив активи Юрія Іванющенка, поряд з 28 іншими громадянами України мали відношення до влади.
Має частку в одеському ринку «Сьомий кілометр». У вересні 2011 року придбав 50 % акцій маріупольського Азовмаша. Також з ним пов'язували припинили діяльність в 2014 році українські банки «Даніель» і «Промекономбанк».
У лютому 2014 року були оприлюднені знімки одного з найбільших особняків в Конча-Заспі, площею 8 тис. М2, розташований на території 35 га, який будував Юрій Іванющенко.
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 квітня 2014. Процитовано 7 вересня 2011.
((cite web)): Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2014. Процитовано 4 грудня 2010.
((cite web)): Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Юра Єнакієвський, Янукович і Ахметов видавали заміж Яну. ФОТО, ВІДЕО. Українська правда: ТаблоID. 10 вересня 2009. Архів оригіналу за 13 вересня 2023. Процитовано 16 жовтня 2023.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 листопада 2010. Процитовано 4 грудня 2010.
((cite web)): Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Віктор Янукович озброївся булавою. Українська правда. 26 лютого 2010. Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 4 травня 2021.
- ↑ Одіозного Дубневича й трьох жінок-нардепів спіймали на прогулах. Архів оригіналу за 29 березня 2013. Процитовано 26 березня 2013.
- ↑ МВС оголосило в розшук відомого олігарха і соратника Януковича Юрія Іванющенка [Архівовано 31 січня 2015 у Wayback Machine.], Публіцист
- ↑ Аваков: Тітушки одержували патрони в Юри Єнакіївського й у МВС [Архівовано 6 квітня 2014 у Wayback Machine.], Українська правда
- ↑ Накладено арешт на кошти Ю. Іванющенка у сумі понад 72 млн швейцарських франків на рахунках у Швейцарії. Генеральна прокуратура України. Процитовано 27 вересня 2019.
- ↑ Депутат Порошенко пообещал защищать Иванющенко в европейских судах [Архівовано 17 березня 2017 у Wayback Machine.], Блог Дениса Казанского
- ↑ ВСУ закрыл все дела в отношении Иванющенко без уведомления прокуратуры — Луценко [Архівовано 17 березня 2017 у Wayback Machine.],УНИАН
- ↑ Замок, Високий (8 червня 2016). «Червоної картки» Інтерполу Іванющенко спекався — Високий Замок. wz.lviv.ua (uk-ua) . Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 9 грудня 2020.
- ↑ Врятувати Юру Єнакіївського. Банкова та Шокін грають у піддавки?. Українська правда - Блоги. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 9 грудня 2020.
- ↑ Прокуратура закрила справу проти Іванющенка. https://ukr.lb.ua/. Лівий берег. 4 червня 2019. Архів оригіналу за 4 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019.
- ↑ Замкнуте коло: як справа Іванющенка стала судовою диверсією. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.
- ↑ Суд в Латвії ухвалив рішення щодо конфіскації грошей екс-чиновників часів Януковича. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 15 жовтня 2019. Процитовано 15 жовтня 2019.
- Біографія на сайті Партії Регіонів [Архівовано 4 березня 2014 у Wayback Machine.]
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»
- «Інтерв'ю з одним із найвпливовіших українців у курилці Ради» [Архівовано 7 вересня 2011 у Wayback Machine.]
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
