Музей природознавства (Лондон)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Музей природознавства Natural History Museum | |
|---|---|
.svg){kind=logo} | |
 | |
| 51°29′46″ пн. ш. 0°10′35″ зх. д. / 51.495983° пн. ш. 0.176372° зх. д. | |
| Тип | музей природничої історії національний[2] гербарій[3] і позавідомчий державний органd |
| Статус спадщини | реєстрова будівля I ступеняd |
| Склад | Natural History Museum Library and Archivesd і British Museum (Natural History). Department of Botany.d |
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія[2] |
| Розташування | Ексхібішн роуд, Південний Кенсінгтон, Лондон |
| Адреса | SW7 5BD Cromwell Road, London, SW7 5BD[4] |
| Стиль | неороманський стиль |
| Архітектор | Alfred Waterhoused |
| Засновник | Річард Оуен |
| Засновано | 1881 |
| Відкрито | 1881 |
| Фонд | 80 000 000[5] |
| Відвідувачі | 4,145,153 (2009)[1] |
| Директор | Патрік Валланс[6] |
| Сайт | www.nhm.ac.uk |
  Музей природознавства (Лондон) (Велика Британія) | |
 | |
 Музей природознавства у Вікісховищі | |
Музей природознавства (англ. Natural History Museum) — один з трьох великих музеїв на Ексхібішн роуд у Південному Кенсінгтоні у Лондоні (інші два це Музей науки та Музей Вікторії та Альберта). Головний вхід виходить на Кромвель Роад. Спонсором музею є Міністерство культури, медіа та спорту (англ. Department for Culture, Media and Sport).[7]
Музей природознавства (Лондон) займав восьме місце в ТОП-20 музеїв світу за чисельністю відвідувань у допандемічному 2019 році за даними Theme Index and Museum Index 2022 (перше місце в ТОП-20 займав Лувр) та четверте місце серед британських музеїв. Музей у 2019 році мав майже 5,4 млн. відвідувань. Пандемія Covid-19 сильно вплинула на відвідування – у 2020 році кількість відвідувачів становила 1,2 млн. осіб, у 2021 році – 1,6 млн. У 2022 році стан справ покращився, відбулося певне відновлення інтересу до експозицій Natural History Museum, чисельність відвідувань збільшилась до 4,7 млн. Музей у 2022 році став за відвідуваністю першим серед британських музеїв. [8]
Основу колекції становить зібрання доктора Ганса Слоуна (1660–1753), яке включає гербарій та скелети тварин і людини, що спочатку виставлялися в Монтегю-хаусі (Блумсбері). Спершу цими експонатами завідував Британський музей.
У 1850-х роках професор Р. Овен (директор відділу природознавства Британського музею) поставив питання про розширення зборів та необхідності власного приміщення. 1864 року під музей було куплено ділянку землі в Кенсінгтоні.
Архітектурний проєкт був розроблений Френсісом Фоуком і після його смерті допрацьовувався Альфредом Вотерхаузом. Фасад витриманий в неороманському стилі. Будівництво було розпочато 1873 року та закінчилося 1880 року. Музей відкрився 1881 року; 1963 року він остаточно відокремився від Британського музею.
До 1992 року називався 'British Museum (Natural History) , а в науковій літературі був відомий під абревіатурою B.M. (N.H.) або BMNH[9].
Музей відомий насамперед своїми колекціями скелетів динозаврів у центральному залі, зокрема знаменитим скелетом диплодока (завдовжки 26 метрів), а також цікавою механічною моделлю тираннозавра. У зоологічній частині розташовується 30-метровий кит. Музей має цікаву колекцію метеоритів.
У зовнішньому оздобленні та інтер'єрі музейного будинку використано теракоту майстрів фірми Gibbs And Canning Limited з Tamworth. Цеглини прикрашені зображеннями рослин, тварин та закам'янілостей. Вхід у музей вільний. Найближча станція метро — South Kensington.
-
Зовнішній вигляд біля входу на вулиці Кромвел Роад -
Центральний зал -
-
Зал великих ссавців (Large Mammals Hall) -
У кімнаті Tank Room в Центрі Дарвіна -
Скелети, що висять на балконах центральної зали -
Рухома модель Тираннозавра -
Центральна зала (The Central Hall)
.001_-_London.JPG)
- ↑ Visits made in 2009 to visitor attractions in membership with ALVA. Association of Leading Visitor Attractions. Архів оригіналу за 31 жовтня 2010. Процитовано 21 травня 2010.
- ↑ а б https://vocaleyes.co.uk/research/heritage-access-2022/benchmark/
- ↑ Index Herbariorum / за ред. P. K. Holmgren, N. H. Holmgren, L. C. Barnett — 1990.
- ↑ https://www.nhm.ac.uk/
- ↑ https://www.nhm.ac.uk/our-science/collections.html?
- ↑ https://www.nhm.ac.uk/discover/news/2022/january/sir-patrick-vallance-next-chair-of-the-board-of-trustees.html
- ↑ Museum governance. The Natural History Museum. Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 14 березня 2010.
- ↑ TEA/AECOM 2022. Theme Index and Museum Index: The Global Attractions Attendance Report. Publisher: Themed Entertainment Association (TEA)
- ↑ Museums and Galleries Act 1992 [Архівовано 23 травня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)(Перевірено 15 травня 2011)
- Офіційна сторінка [Архівовано 22 лютого 2011 у Wayback Machine.]
| Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
|---|---|
| Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
| Географія та географічні карти | |
| Література та бібліографія | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | BNC: a10331979 · BNF: 12180842d, 12087036s · CANTIC: 981058518449006706 · CiNii: DA00078835 · Freebase: /m/01t372 · GND: 5086385-X · ISNI: 0000000122709879 · J9U: 987007585410505171, 987007257236705171 · LCCN: n94113332 · NKC: ko2002152744 · PTBNP: 155429 · SHARE: 629713 · SUDOC: 078391474 · VIAF: 1146030445735860448, 242046939, 312541055 |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
