? Подалірій
Iphiclides podalirius
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Членистоногі (Arthropoda) Клас: Комахи (Insecta) Ряд: Лускокрилі (Lepidoptera) Підряд: Двопорі (Ditrysia) Надродина: Денні метелики (Papilionoidea) Родина: Косатцеві (Papilionidae) Підродина: Косатці (Papilioninae) Рід: Iphiclides Вид: I. podalirius
Біноміальна назва
Iphiclides podalirius (Linnaeus, 1758)
Посилання
Вікісховище: Iphiclides podalirius Віківиди: Iphiclides podalirius EOL: 131241 МСОП: 174405 NCBI: 110791

Подалірій (Iphiclides podalirius) — вид метеликів родини косатцевих (Papilionidae). Один із 3 видів роду, представлений у фауні України. Поширений у помірних і субтропічних широтах Євразії. Раритетний вид, занесений до Червоної книги України та ряду інших природоохоронних документів.^[1][2]

Як і у багатьох інших комах європейської фауни, назва має міфологічну основу:

Подалірій, або Подалейрій (грец. Podaleirios) — син Асклепія, брат Махаона, лікар ахейських воїнів під Троєю.^[3]

Великий денний метелик. Розмах крил самців 60—90 мм, самиць — 64—90 мм. Крила майже білі, жовтуваті або блідо-кремові з такого же кольору жилками. Візерунок складається з трьох довгих та двох коротких клиноподібних темно-сірих поперечних смуг та чорної облямівки на передніх крилах. Чорна дискальна пляма на передніх крилах має продовження у вигляді чорної смуги, яка йде до заднього краю крила. Задні крила мають чорні хвостики, дві клиноподібні темно-сірі смуги, сині місяцеподібні плями та по одному синьому очку-серпику з облямівкою чорного та цегляного кольору; у заднього кута помаранчева цятка. Візерунок крил самця та самки майже ідентичний.^[1][2][4]

Статевий диморфізм проявляється в пересічно більших розмірах самиць, які до того ж мають округліші крила та світліше забарвлення.^[2]

• 
  Самець
• 
  Самиця

Яйця напівкулясті, в тонкій сітчастій скульптурі, темні, зверху червонуваті, часто з двома світло-жовтими колечками. Гусениця 1-го віку темно-зелена з двома маленькими і двома більшими зеленими плямами на спині. На листку робить із павутини своєрідне сховище у формі подушечки, до якої прикріплюється в спокої. Гусениця 2-го віку гола, велика (до 40 мм завдовжки), товста, з випуклою спиною, звужена до заду, зелена, з поздовжніми (на спині і по боках біля ніжок) та косими поперечними смужками жовтого кольору. Тіло вкрито світлими і темними цятками та червонувато-бурими (або майже чорними) плямами, особливо численними на грудних сегментах. Позаду голови розташована вилкоподібна помаранчева залоза, схована в спокої, при збудження вона висувається і виділяє рідину з їдким запахом.^[4][5][6][4]

Ареал охоплює Південну та Центральну Європу, південні та центральні частини Західної Азії та Центральну Азію, від Малої Азії до Казахстану і Західного Китаю.^[2][7]

Зустрічається у всіх областях України, місцями є досить звичайним і найчисельнішим видом серед раритетних видів косатців, у північних районах доволі локальний, нечисельний вид, зустрічається не щороку; відсутній на високогір'ях Карпат. Спостерігаються значні коливання чисельності по роках. На півдні України чисельність метелика на окремих ділянках складає 20—80 ос./га (частіше 1—5 ос./га).^{[1][2][8][9][10][11]}

Зустрічається на узліссях та лісових галявинах, степових балках з заростями чагарників та поодинокими деревами, по гірських схилах на узліссях світлих широколистяних лісів (до висоти 1600 м н. р. м, у Карпатах  — до 600—700 м), у лісозахисних смугах, старих парках, садах і виноградниках. Метелики зустрічаються на добре прогрітих місцях, літають і харчуються в сонячну погоду. Під час льоту метелик пурхає й пролітає іноді чималу відстань із нерухомими, розпластаними крилами. Самці часто кружляють над вершинами горбів (хиллтопінг). На вологих ділянках, біля струмків в балках спостерігаються скупчення до 15—20 самців. Вони спочатку торкаються вологого ґрунту і трохи рухають крилами. Метелики навесні полюбляють харчуватись нектаром на суцвіттях бузку і деяких інших чагарників. Влітку їх приваблюють великі суцвіття зонтичних. У певні періоди метелики схильні до міграції.^{[1][2][6][9][12][13][14]}

Дає 2—3 генерації на рік. Літ метеликів на півночі ареалу від кінця квітня по кінець травня (1 генерація) та від середини липня по кінець серпня (2 генерація); на півдні — майже безперервно з середини квітня до початку жовтня, у 2—3 поколіннях, літ яких перекривається, причому останні покоління відзначаються більшими розмірами та світлішим забарвленням. Самиця відкладає по 1—2 яйця на нижній бік листків кормових рослин — диких або культурних розоцвітих (терену, глоду, сливи, черемхи, горобини, яблуні, груші, вишні, абрикосу, мигдалю тощо). Розвиток яєць триває 10—14 днів, гусені — 5—8 тижнів. Гусениця поліфаг; харчується вночі або рано вранці, обгризаючи краї листків кормових рослин. Перед тим, як лялькуватись, личинка довго повзає з метою вибору підходящого місця. Зимує лялечка в прикореневій частині густого чагарнику, заповненій сухим листям, у щілинах у корі дерева, або підв'язаною до гілки кормової рослини^{[1][2][6][13][15]}

Вид занесений до Червоної книги України (охоронна категорія: вразливий вид). Крім того, він занесений до Червоних книг/списків ряду країн Європи, зокрема Польщі, Чехії, Німеччині. На регіональному рівні в Україні занесений до Червоної книги Карпат, Червоних книг Дніпропетровської і Донецької областей. На більшій частині ареалу стан природних популяцій виду залишається стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронну категорію «відносно благополучні види».^{[1][10][9][16][17]}

Основними причинами зниження чисельності є знищення диких плодових дерев та чагарників, а також застосування пестицидів та надмірне випасання худоби.^[1][9]

Для збереження виду необхідні наступні заходи: 1) виявлення та заповідання місць локального проживання популяцій метелика, в першу чергу шляхом створення ентомологічних заказників; 2) обмеження використання пестицидів у лісовому і сільському господарстві і перехід на біологічні засоби боротьби із шкідниками; 3) заборона випалювання рослинності в місцях розвитку гусені; 4) лімітування випасу худоби.^[1][9][17]

Окремі популяції виду перебувають під охороною на природоохоронних територіях ряду країн Європи і Азії, у тому числі України, зокрема в Українському степовому, Луганському і Дніпровсько-Орільському природних заповідниках, Національному заповіднику «Хортиця», національних природних парках «Кременецькі гори», «Великий Луг», «Приазовський» та ін.^{[8][10][11][18][19][20][21]}

У роки масового розмноження личинки подалірія можуть локально спричиняти шкоду в садівництві.^[15]

Подалірій є окрасою рекреаційних і природоохоронних територій. Користується увагою колекціонерів-ентомологів, що місцями може погіршувати стан природних популяцій метелика.^[3][5][21]

Один із трьох видів роду Iphiclides Hübner, 1807:

• Iphiclides podalirius, (Scopoli, 1763) — основна частина ареалу
• Iphiclides podalirinus, (Oberthür, 1890) — Китай, Тибет.
• Iphiclides feisthamelii, (Duponchel, 1832) — Апеніни (Португалія, Іспанія) та Магриб (Марокко, Алжир, Туніс).</ref>вебсайт МСОП</ref>

У межах України поширений номінативний підвид Iphiclides podalirius podalirius.^[2]

• 
  В Італії
• 
  У Чехії
• 
  У Румунії
• 
  У Туреччині
• 
  У Вірменії

• Косатці
• Махаон (комаха)
• Аполлон (комаха)

• Коршунов Ю. П. Булавоусые чешуекрылые Северной Азии. — М. : Тов-во науч. иданий КМК, 2002. — 419 с. (c. 186—187). — ISBN 5-87317-115-7
• Львовский А. Л., Моргун Д. В., Булавоусые чешуекрылые Восточной Европы. — М. : Т-во науч. зданий КМК, 2007. —443 с. (с. 48—49). — ISBN 978-5-87317-362-4
• Некрутенко Ю., Чиколовець В. Денні метелики України. — К. : Вид-во Раєвського, 2005. — 232 с. (с. 51). — ISBN 966-7016-17-X

• Червона книга України
• вебсайт МСОП