For faster navigation, this Iframe is preloading the Wikiwand page for I-400.

I-400

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Історія
Японія
Назва: I-400
Будівник: верф ВМФ у Куре
Закладений: 18 січня 1943
Спуск на воду: 18 січня 1944
На службі: 30 грудня 1944
Доля: 4 червня 1946-го потоплений біля Перл-Гарбору як ціль
Основні характеристики
Клас і тип: Підводний човен типу Сентоку (I-400)
Водотоннажність: 5307 на поверхні, 6670 при зануренні
Довжина: 122 м
Ширина: 12 м
Осадка: 7 м
Двигуни:
  • 4 дизелі потужністю по 1,68 МВт
  • 2 електромотори потужністю по 1,6 МВт
Швидкість: 18,7 вузла (над водою), 6,5 вузла (при зануренні)
Дальність
плавання:
69 400 км при швидкості 14 вузлів (над водою)
Максимальна
глибина:
100 м
Екіпаж: 144
Озброєння:
  • 8 × 533 мм торпедних апаратів (усі носові), 20 торпед
  • 1 × 140 мм палубна гармата / 40 калібрів Тип 11-го року
  • зенітне озброєння 3 х 3 + 1 х 1 25-мм Тип 96
  • 3 літаки Aichi M6A1 «Сейран»

I-400 — підводний човен Імперського флоту Японії, який брав участь у Другій світовій війні.

Початок історії човна

[ред. | ред. код]

Корабель, який спорудили на верфі ВМФ у Куре, був першим у типі Сентоку (він же клас I-400). Це були найбільші авіаносні субмарини в історії, які могли приймати на борт три торпедоносці-бомбардувальники Aichi M6A1 «Сейран» (а також найбільші підводні човни до появи у 1960-х атомних ракетоносців). Сама концепція створення таких човнів передбачала їх використання у спеціальних операціях для ураження надзвичайно важливих віддалених об'єктів, тому тип Сентоку мав автономну дальність плавання понад 69 тисяч кілометрів.

Бойова служба

[ред. | ред. код]

Первісно планувалось, що І-400 стане одним з п'яти підводних човнів, які забезпечать повітряну атаку на шлюзи Панамського каналу, що в разі успіху вивело б з ладу цю комунікацію на кілька місяців. Втім, у підсумку цю операцію скасували. За іншим варіантом І-400 хотіли залучити до нальоту на Сан-Франциско, але й цей план не дійшов до реалізації.

19 березня 1945-го під час першої атаки американського авіаносного з'єднання на Куре І-400 перебував у сухому доці та був підданий обстрілу з повітря, що призвело до загибелі одного члена екіпажу.

Тим часом логістична ситуація в Японській імперії стала настільки складною, що 14—27 квітня 1945-го І-400 здійснив рейс з Куре до Дайрену (наразі Далянь у Китаї) та назад з метою провести бункерування пальним (причому синтетичного або рослинного походження). У травні човен пройшов модернізацію зі встановленням шнорхелю, а 2—5 червня пройшов з Куре до затоки Нанао (на західному узбережжі Хонсю поблизу Тоями), де близько двох тижнів провадив тренування зі збирання та запуску літаків у нічний час.

У середині червня 1945-го японське командування визначило нову ціль для човнів типу І-400 — атаку на атол Уліті (західні Каролінські острови), де була велика якірна стоянка союзників. У середині липня два човни прибули до Майдзуру, де пройшли останні приготування до місії, а 20 липня вирушили в похід. З огляду на поточну воєнну ситуацію, вирішили виходити з Японського моря через протоку Цуґару, яка розділяє острови Хонсю та Хоккайдо. 22—23 липня човен побував у Омінато (важлива база японського ВМФ на північному завершенні Хонсю), де, зокрема, на його літаки нанесли американські розпізнавальні знаки. 5 серпня, вже під час перебування в районі на схід від Маріанських островів, на І-400 сталась пожежа, що спонукало сплисти на поверхню, але через наявність удалині ворожого конвою І-400 знову занурився. Втім, у цьому випадку удача перебувала на боці японського човна, оскільки ворожі кораблі не виявили його, а пожежу вдалось ліквідувати (хоча через задимлення човну все-таки довелось дещо присплисти та протягом п'яти годин провадити вентилювання через люки бойової рубки). Планувалось, що І-400 зустрінеться з іншою субмариною, яка несла літаки для атаки Уліті, в районі острова Понапе (східні Каролінські острови), проте 15 серпня японський імператор оголосив про капітуляцію, що призвело до скасування операції. 26 серпня на І-400 дістали наказ іти з прапором капітуляції, при цьому літаки та амуніцію скинули в море, а наступної доби човен здався американським есмінцям. 29 серпня І-400 повернувся до Японії.

У грудні 1945 — січні 1946 човен перегнали з Японії до Перл-Гарбору, а 4 червня 1946-го використали як ціль при випробуваннях торпед.[1]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Imperial Submarines. www.combinedfleet.com. Процитовано 14 грудня 2022.
{{bottomLinkPreText}} {{bottomLinkText}}
I-400
Listen to this article

This browser is not supported by Wikiwand :(
Wikiwand requires a browser with modern capabilities in order to provide you with the best reading experience.
Please download and use one of the following browsers:

This article was just edited, click to reload
This article has been deleted on Wikipedia (Why?)

Back to homepage

Please click Add in the dialog above
Please click Allow in the top-left corner,
then click Install Now in the dialog
Please click Open in the download dialog,
then click Install
Please click the "Downloads" icon in the Safari toolbar, open the first download in the list,
then click Install
{{::$root.activation.text}}

Install Wikiwand

Install on Chrome Install on Firefox
Don't forget to rate us

Tell your friends about Wikiwand!

Gmail Facebook Twitter Link

Enjoying Wikiwand?

Tell your friends and spread the love:
Share on Gmail Share on Facebook Share on Twitter Share on Buffer

Our magic isn't perfect

You can help our automatic cover photo selection by reporting an unsuitable photo.

This photo is visually disturbing This photo is not a good choice

Thank you for helping!


Your input will affect cover photo selection, along with input from other users.

X

Get ready for Wikiwand 2.0 🎉! the new version arrives on September 1st! Don't want to wait?