CD-ROM
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 Вигляд CD-ROM | |
| Тип носія | оптичний диск |
|---|---|
| Ємність | 194 МіБ (8 см), 650-900 МіБ (12 cm) |
| Зчитувальний механізм | лазер, довжина хвилі 600-780 нм (інфрачервоний), 150 Кб/с (1×), 10,800 Кб/с (72×) |
| Міжнародний стандарт | ISO/IEC 10149[1] |
| Застосування | зберігання аудіо, відео і даних |
CD-ROM (англ. compact disc read-only memory) — різновид компакт-дисків з даними, доступними тільки для читання. Спочатку такий тип дисків використовувався лише для зберігання музики, але згодом він був доопрацьований для зберігання і інших цифрових даних.
Протягом 1990-х CD-ROM широко використовувались для розповсюдження програмного забезпечення та даних для комп'ютерів та ігрових консолей п'ятого покоління. Деякі компакт-диски, які називаються англ. Enhanced CD, містять як комп'ютерні дані, так і аудіо, причому останні можуть відтворюватися на програвачі компакт-дисків, тоді як дані (наприклад, програмне забезпечення або цифрове відео) можна використовувати лише на комп'ютері (наприклад, стандарт файлової системи ISO 9660[2]).
Найбільш ранні теоретичні роботи по використанню оптичних дисків були проведені незалежними дослідниками у США, серед яких Девід Пол Грегг[en] (1958) та Джеймс Рассел (1965—1975). Зокрема, патенти Грегга були використані як основа специфікації Laserdisc, яка була спільно розроблена MCA Inc та Philips після того, як MCA Inc придбала патенти Грегга, а також компанію, яку він заснував, Gauss Electrophysics[3]. LaserDisc був безпосереднім попередником компакт-диска, головна відмінність полягала в тому, що LaserDisc кодував інформацію за допомогою аналогового процесу, тоді як компакт-диск використовував цифрове кодування.
Основну роботу з оцифрування оптичного диска виконували Тошідата Дой та Кес Шуамер Іммінк[en] протягом 1979—1980 років, які працювали в робочій групі для Sony та Phillips[4]. 1980 року результатом роботи групи став компакт-диск з цифровим аудіо (CD-DA). Пізніше було розроблено компакт-диск як розширення CD-DA та адаптовано цей формат для зберігання будь-якої форми цифрових даних з початковою ємністю зберігання розміром 553 МіБ[5]. 1983 року Sony і Philips створили технічний стандарт, який визначає формат компакт-диска[6], який отримав назву Жовта книга. Одна з набору кольорових книг, що містять технічні характеристики для всіх форматів компакт-дисків, Жовта книга визначає формат дисків з максимальною ємністю 650 МіБ. CD-ROM анонсували 1984 року[7] та представлений Denon та Sony на першому японському комп'ютерному шоу COMDEX у 1985 році[8].
- Сі-Ді-РОМ // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- ↑ ISO (1995). ISO/IEC 10149:1995 – Information technology – Data interchange on read-only 120 mm optical data disks (CD-ROM). Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 29 серпня 2020.(англ.)
- ↑ CD Yellow Book Standards. www.mediatechnics.com. Архів оригіналу за 21 травня 2019. Процитовано 29 серпня 2020.(англ.)
- ↑ Optical Disc invented by David Paul Gregg in year 1958. targetstudy.com. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 29 серпня 2020.(англ.)
- ↑ Shannon, Beethoven, and the Compact Disc. www.exp-math.uni-essen.de. Архів оригіналу за 18 березня 2015. Процитовано 29 серпня 2020.(англ.)
- ↑ Videodisc Update, Volumes 1-3, page 13, 1982(англ.)
- ↑ InfoWorld Vol. 16, No. 23. InfoWorld. 6 червня 1994. с. 88. Процитовано 29 серпня 2020.(англ.)
- ↑ 1983 | Timeline of Computer History | Computer History Museum. www.computerhistory.org. Архів оригіналу за 5 липня 2020. Процитовано 30 серпня 2020.(англ.)
- ↑ Japanese PCs (1985) (14:20), Computer Chronicles. Процитовано 30 серпня 2020.(англ.)
|
Це незавершена стаття з технології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
| ||||||||||||||||||||||||||
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
