Audio CD
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 | |
|---|---|
 Оптичний носій інформації. Процес запису та зчитування інформації здійснюється за допомогою лазера | |
| Тип носія | оптичний диск |
| Ємність | до 74–80 хвилин (до 24 хвилин для міні 8 см CD) |
| Зчитувальний механізм | лазер, довжина хвилі 780 нм (інфрачервоний) |
| Міжнародний стандарт | IEC 60908 |
| Розроблено | Sony, Philips |
| Розміри | діаметр 120 мм, товщина 1,2 мм |
| Рік випуску | 1980 |
Audio CD (англ. Compact Disc Digital Audio, Audio-CD, CD-DA) — стандарт формату аудіо компакт-дисків. Цей стандарт визначено у Червоній Книзі (англ. Red Book), однієї з серії Книг Веселки (названих так через їх кольори), що містить техничні специфікації для всіх CD форматів.
Перший комерційно доступний програвач аудіо компакт-дисків Sony CDP-101 був випущений у жовтні 1982 року в Японії. Формат отримав всесвітнє визнання в 1983—1984 роках, за ці два роки було продано більше одного мільйона програвачів компакт-дисків для відтворення 22,5 мільйона дисків[1].
Починаючи з 2000-х років компакт-диски дедалі більше витіснялися іншими формами цифрового зберігання та розповсюдження, в результаті чого до 2010 року кількість аудіо компакт-дисків, які продавалися в США, впала приблизно на 50 % від свого піка; однак вони залишалися одним з основних методів розповсюдження в музичній індустрії. У 2010-х роках доходи від цифрових музичних сервісів, таких як iTunes, Spotify і YouTube, вперше зрівнялися з доходами від продажу фізичних форматів. Відповідно до піврічного звіту RIAA за 2020 рік, доходи від продажу грамофонних платівок перевищили доходи від компакт-дисків вперше з 1980-х років.
Компакт-диск дозволяє запис двох каналів (стерео). Музика розділена на доріжки, які можна переключати без перерви звучання. Якщо диск записаний у системі Track-At-Once, між доріжками з'явиться 3-секундна перерва, що можна оминути, якщо записати диск у системі Disc-At-Once.
Дані, записані на диску CD-Audio, кодуються у системі CIRC, яка слугує для корекції помилок, a потім у канальному кодуванні EFM.
CD-DA стандартно включає 74 хвилини запису, що може бути поділений максимально на 99 частин. При найбільшому допустимому звуженню рівчачку (1,497 мкм) тривалість запису можна збільшити до 79 хвилин і 40 секунд.
Диски CD-DA характеризуються досить високою якістю звуку, та відносною стійкістю до забруднень.
Стандарт використовується для цифрового запису звуку на компакт-диск, з PCM кодуванням з частотою дискретизації 44,1 кГц і розрядністю 16 біт.
- ↑ Pohlmann, Ken C. (2000). Principles of Digital Audio [Принципи цифрового аудіо] (Англійська) . McGraw-Hill. с. 244. ISBN 978-0-07-134819-5.
- Philips' Audio Standards licensing info (англ.)
- IEC 60908 publication info [Архівовано 30 вересня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
- CIRC [Архівовано 28 вересня 2007 у Wayback Machine.] (пол.)
- EFM [Архівовано 28 вересня 2007 у Wayback Machine.] (пол.)
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
