Альфред Рассел Воллес
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Альфред Рассел Воллес англ. Alfred Russel Wallace | |
|---|---|
| англ. Alfred Russel Wallace | |
 | |
| Народився | 8 січня 1823 Аск, Монмутшир, Уельс |
| Помер | 7 листопада 1913 (90 років) Броудстоун, Дорсет, Англія |
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія |
| Діяльність | математик, біолог, мандрівник-дослідник, антрополог, зоолог, натураліст, активіст проти щеплень, орнітолог, ентомолог, географ, бджоляр, ботанік, world traveler, письменник, збирач зразків для зоологічних колекцій, ботанічний колекціонер |
| Alma mater | Біркбекd Richard Hale Schoold |
| Галузь | натураліст, мандрівник, біогеограф, біолог і антрополог |
| Членство | Лондонське королівське товариство Королівське географічне товариство Зоологічне товариство Лондонаd |
| Відомий завдяки: | природний відбір, лінія Воллеса |
| Батько | Thomas Vere Wallaced[1] |
| Мати | Mary Anne Greenelld[1] |
| У шлюбі з | Annie Mittend |
| Нагороди | |
| Автограф |  |
| Особ. сторінка | wallacefund.info |
 Альфред Рассел Воллес у Вікісховищі | |
| Систематик живої природи | |||
|---|---|---|---|
 | |||
Дослідник, який окреслив низку зоологічних таксонів. Назви цих таксонів для вказівки авторства супроводжують позначенням «Wallace».
| |||
А́льфред Ра́ссел Во́ллес, також А́льфред Ра́ссел Уо́ллес (англ. Alfred Russel Wallace; 8 січня 1823, Аск — 7 листопада 1913, Бродстоун) — британський натураліст, мандрівник, географ, біолог і антрополог.
Воллес був добре відомий завдяки тому, що він самостійно дійшов до розуміння теорії еволюції шляхом природного відбору й одночасним публікуванням разом з Чарльзом Дарвіном статті на цю тему в 1858 році. Воллес здійснив широкі польові дослідження: спочатку в басейні річки Амазонка, а згодом на Малайському архіпелазі, де встановив лінію Воллеса, що розділяє Індонезійський архіпелаг на дві окремі частини, з яких на одній тварини близькі до відповідних австралійських, а на другій — види здебільшого мають азійське походження. Його у XIX сторіччі вважали провідним фахівцем з географічного поширення тваринних видів та іноді називали «батьком біогеографії»[2]. Воллес був одним з видатних мислителів-еволюціоністів XIX століття і зробив, крім одночасного з Дарвіном відкриття природного відбору, внесок у розвиток еволюційної теорії. Наприклад, поняття про попереджувальне забарвлення (warning colouration) у тварин, яке сигналізує хижака про те, що тварина гірка на смак чи отруйна, та ефект Воллеса — гіпотеза про те, як природний відбір міг сприяти видоутворенню через підтримання розвитку бар'єра від схрещування.
Борець проти лженауки і всіляких забобонів, Воллес прочитав у січні 1870 року в науковому журналі оголошення Джона Хемдена, автора книги, яка доводила, що Земля — плоский диск. Він пропонував парі на 500 фунтів стерлінгів тому, хто візьметься наочно довести кулястість Землі і
|
продемонструє способом, зрозумілим кожній розумній людині, опуклу залізничну колію, річку, канал або озеро | 
|
Воллес для демонстрації кулястості Землі вибрав прямолінійний відрізок каналу завдовжки 6 миль. На кінцях відрізка стояли два мости. На одному з них Воллес встановив 50-кратний телескоп з нитками візира в окулярі. Посеред каналу, на відстані 3-х миль від кожного мосту, він поставив високу тичку з чорною кулею на ній. На інший місток він навісив дошку з горизонтальною чорною смужкою. Висота над водою телескопа, чорної кулі, чорної смуги була однаковою. Якщо Земля (і вода в каналі) плоска, чорна смуга і чорна куля повинні збігтися в окулярі телескопа. Якщо ж поверхня води опукла, повторює опуклість Землі, то чорна куля повинна опинитися вище смуги. Так і вийшло — розмір розбіжності добре збігався з розрахунковим, виведеним з відомого радіуса нашої планети.
Хемден відмовився подивитися в телескоп, надіславши свого секретаря, який запевнив присутніх, що обидві мітки розташовані на одному рівні. Розпочався багаторічний судовий процес, у результаті якого Хемдена змусили виплатити 500 фунтів.
Медаль Дарвіна-Воллеса — нагорода Лондонського Ліннеївського товариства, яку вручають за видатні досягнення в еволюційній біології[3] названа на честь Альфреда Воллеса та Чарлза Дарвіна.
Першу золоту медаль було вручено Альфреду Воллесу[4] у 1908 році.
- ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
- ↑ Smith, Charles H.. «Alfred Russel Wallace: Evolution of an Evolutionist Introduction». The Alfred Russel Wallace Page hosted by Western Kentucky University. Retrieved 2007-04-27. (англ.)
- ↑ The Darwin-Wallace Medal (англ.). The Linnean Society of London. Архів оригіналу за 11 липня 2012. Процитовано 10 січня 2011.
- ↑ Acceptance Speech on receiving the Darwin–Wallace Medal. Wku.edu. 1 липня 1908. Архів оригіналу за 6 жовтня 2008. Процитовано 30 березня 2010. (англ.)
Дослідники біологічної еволюції | |
|---|---|
| Додарвінівська епоха | |
| Дарвіністи | |
| Опоненти Дарвіна ХІХ ст. | |
| Сальтаціоністи і мутаціоністи | Гуго де Фріз • Альберт Келлікер • Сергій Коржинський • Дмитро Соболєв • Ріхард Гольдшмідт • Отто Шиндевольф • Альбер Дальк[ru] |
| Номогенетики і рос. школа поч. ХХ ст. | |
| Київські еволюціоністи | |
| Синтетична теорія еволюції | Сергій Четвериков • Джуліан Гакслі • Сьюел Райт[en] • Рональд Фішер • Джон Холдейн • Микола Тимофеєв-Ресовський • Джордж Сімпсон • Ернст Майр |
| Пунктуалісти і нейтралісти | Стівен Гулд • Нільс Елдрідж • Мотоо Кімура |
| Еволюційна біологія розвитку | |
| Неоламаркісти і прибічники епігенезу | |
| Інші | |
Список еволюціоністів • Історія дослідження еволюції життя на Землі | |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
