Перше соборне послання апостола Петра — одна з книг Нового Заповіту, та є першим, як видно з назви, з двох послань Святого Апостола Петра. Адресоване широкому колу перших християнських церков Малої Азії.

Автор послання називає себе в першому ж вірші — Петро, апостол Ісуса Христа (1 Петр. 1:1). На відміну від 2-го послання Петра сумнівів в автентичності 1-го послання було мало, з давніх-давен воно цитувалося і входило до списків новозавітних книг. Згідно з тим же віршем (1 Петр. 1:1)

Петро, апостол Ісуса Христа, захожанам Розпорошення: Понту, Галатії, Каппадокії, Азії й Віфінії, вибраним

видно, що послання адресоване малоазійським християнам, віра яких зазнавала серйозних випробувань у період, коли апостол Павло зі своїми співробітниками, заснувавши ряд християнських церков у Греції та Малій Азії, покинув Ефес. Лише південні римські провінції Малої Азії — Лікія, Кілікія, Памфілія не були згадані у посланні. Деякі вірші також адресовані язичникам та євреям, що перейшли у християнство (1 Петр. 2:9, 1 Петр. 4:3).

Він передає послання через Сильва (1 Петр. 5:12) та Марка (1 Петр. 5:13) — «свого сина».

Послання написано 63/64 року. Думки про місце написання книги розходяться. За словами Петра, він написав своє перше послання у Вавилоні (1 Петр. 5:13). За найпоширенішою версією, послання написане в Римі, який апостол алегорично називає Вавилоном.

• Вітання 1 Петр. 1:1–2
• Подяка Богові за порятунок 1 Петр. 1:3–12
• Заклик до святості і послуху істині 1 Петр. 1:13–25
• Вірність Ісусу 1 Петр. 2:1–8
• Про народ Божий 1 Петр. 2:9–12
• Покірність владі 1 Петр. 2:13–17
• Обов'язки слуг 1 Петр. 2:18–20
• Приклад Христа 1 Петр. 2:21-25, 1 Петр. 3:18–22
• Обов'язки подружжя 1 Петр. 3:1–7
• Про миролюбність і праведності 1 Петр. 3:8–17
• Настанови віруючим 1 Петр. 4:1–11
• Про страждання 1 Петр. 4:12–19
• Настанови пастирям 1 Петр. 5:1–4
• Різні вмовляння 1 Петр. 5:5–11
• Вітання та благословення 1 Петр. 5:12–14

У Вікіджерелах є

Біблія (Огієнко)/1-е Петра

• Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.