Ян Жешовський (львівський архиєпископ)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ян Жешовський Jan Rzeszowski | ||
| ||
---|---|---|
Альма-матер: | Падуанський університет | |
Діяльність: | католицький священник, католицький єпископ | |
Народження: | 1345 або 1346 | |
Смерть: | 12 серпня 1436 Піркув, нині П'юркув | |
Батько: | Ян Пакославиць зі Стружиськ | |
Ян Жешовський гербу Півкозич (пол. Jan Rzeszowski; 1345 або 1346 — 12 серпня 1436, Піркув) — шляхтич, римо-католицький релігійний діяч. Останній Галицький, перший Львівський латинський архієпископ. Інквізитор на Русі.[2]
Народився 1345 або 1346 року. Його батьком був Ян Пакославиць зі Стружиськ[3] і Ряшева (пол. Jan Pakosławic ze Stróżysk i Rzeszowa) гербу Півкозич,[4] лицар, дипломат короля Казимира,[5] впливовий чоловік свого часу.[6]
1363 року: як клірик Краківської дієцезії був студентом канонічного права Падуанського університету; батько, перебуваючи в Авіньйоні як посол Казимира ІІІ, у Папській курії отримав для сина експектативу на посаду опольського архідиякона.[4] Став краківським каноніком після смерті Сенгнева Влосьцейовиця (пол. Sięgniew Włościejowic; після нього став Ян Длуґош).[6]
Папське підтвердження призначення його Галицьким архиєпископом датують 26 серпня 1412. 28 серпня 1412 папа видав буллу, якою Львівський латинський архиєпископ отримував у підпорядкування суфраганії у Кам'янці на Поділлі, Києві, Сереті, але її протягом 2 років не вислали до Корони через конфлікт з львівським плебаном Іоанном, який, згідно з канонічним правом, мав надати згоду щодо переведення його парафіяльного костелу до статусу катедри. У жовтні 1413 року брав участь у польсько-литовському з'їзді в Городлі.[7] Урочистості з нагоди входження на посаду у Львові відбулись у надвечір'я Різдва Христового 1414 року за присутності руського старости Івана з Обехова (пол. Obiechów) та шляхти. У лютому-березні 1415 року перебував у Галичі, певне, через перенесенням інституції звідси до Львова. До Львова прибув перед 24 березня, щоб перебувати у місті під час візиту короля (березень-квітень). Після відмови його попередника на посаді у Галичі Миколая Тромби провів обряд вінчання короля Владислава та королеви Єлизавети[8] у неділю — 2 травня 1417 року в парафіяльному костелі міста Сянік. Брав участь у коронації Е. Ґрановської восени 1417.[9] У 1421 році в Кукільниках за сприяння Яна Жешовського було споруджено перший костел.[10] За дозволом короля 7 березня 1424 заснував місто на німецькому праві на «ґрунті» села Дунаїв. Перебудував належну раніше плебану Янові кам'яницю у Львові. У березні 1435 брав участь у судовому вічі у Городку Галицькому, першому, що було пов'язане з впровадженням польського земського права в Королівстві Русі.
Помер 12 серпня 1436 року у власному дворі в Піркуві (нині с. П'юркув (пол. Piórków), ґміна Бацьковіце Опатовського повіту), проживши 90 чи 91 рік. Був похований у костелі Святого Хреста бенедиктинського монастиря на Лисці, поблизу великого вівтаря старого хору. Його надгробок з частково нечитабельною інскрипцією існував ще 1707 року.[11]
Ян Жешовський був активним співучасником компанії із насильницької експансії римо-католицизму на теренах Галичини. Зокрема, за його безпосереднім керівництвом у вірменської громади Львова було відібрано храм Івана Хрестителя та передано нечисельній тоді католицькій громаді[12]. Крім того, за допомогою нової польської влади був здійснений погром осередку православного єпископа в Перемишлі, під час якого із кафедрального собору було викопано і викинено поховання давньоруських князів, котрі княжили в місті у ХІ—ХІІ століттях. Сам собор передано для вжитку римо-католицький громаді[13], а єпархія була змушена переселитись в один із монастирів коло Старого Самбора. У Городку давньоруський храм передали кільком монахам ордену францисканців.
- ↑ Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ Warsaw, Archiwum Głowny Akt Dawnych, Metryka Koronna, Nr 4, ser. 1, sygn. 23, 567—569.
- ↑ нині Строжиська (пол. Strożyska → Stróżyska // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 414. (пол.))
- ↑ а б Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436)… — S. 62.
- ↑ Kurtyka J, Szczur S. Rzeszowski Jan (właściwie: Jan Pakosławic ze Stróżysk i Rzeszowa) h. Półkozic (zm. 1374) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Polska Akademja Nauk, 1992—1993. — T. XXXIV. — S. 57. (пол.)
- ↑ а б Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436)… — S. 63.
- ↑ Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436)… — S. 64.
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — Т. 3. — S. 602. (пол.)
- ↑ Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436)… — S. 64.
- ↑ Kąkolniki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 940. (пол.) — S. 940. (пол.)
- ↑ Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436)… — S. 68.
- ↑ Поліщук Н. Храм святого Івана Хрестителя у Львові та ікона Львівської Богородиці.
- ↑ Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 430.
- Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Polska Akademja Nauk, 1992—1993. — T. XXXIV. — S. 62—70. (пол.)
- Archbishop Johann Rzeszowski † [Архівовано 27 січня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436) [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Архієпископи | Томаш зі Львова (1358–?) • Кристин (1365—1371) • Конрад (XIV ст.) • Георг (1390–?) • Герман Виткінд (1401–?) • Ян Жешовський (1414—1436) • Ян Одровонж (1437—1450) • Григорій Сяноцький (1451—1477) • Ян Длугош (1480) • Ян Стшелецький (1481—1493) • Анджей Боришевський (1493—1503) • Бернард Вільчек (1505—1540) • Пйотр Стажеховський (1540—1554) • Фелікс Ліґенза (1555—1560) • Павел Тарло (1561—1565) • Станіслав Сломовський (1565—1575) • Ян Сененський (1576—1582) • Ян Димітр Соліковський (1583—1603) • Ян Замойський (1604—1614) • Ян Порохницький (1614—1633) • Станіслав Гроховський (1633—1645) • Миколай Кросновський (1645—1653) • Ян Тарновський (1654—1669) • Альберт Корицінський (1670—1677) • Константій Ліпський (1681—1698) • Константій Зелінський (1700—1709) • Миколай Поплавський (1710—1711) • Ян Скарбек (1713—1733) • Миколай Вижицький (1737—1757) • Миколай Дембовський (1757) • Владислав Лубенський (1758—1759) • Вацлав Сераковський (1760—1780) • Фердинанд Кіцький (1780—1797) • Каєтан Кіцький (1797—1812) • Анджей Анквич (1815—1833) • Франц Лушін (1834—1835) • Франтішек Піштек (1835—1846) • Вацлав Вацлавічек (1847—1848) • Лукаш Баранецький (1849—1858) • Францішек Вежхлейський (1860—1884) • Северин Моравський (1885—1900) • Юзеф Більчевський (1900—1923) • Болеслав Твардовський (1923—1944) • Евгеніуш Базяк (1944—1962) • Ян Новіцький (1968—1973 апост. адм.) • Мар'ян Рехович (1973—1983 апост. адм.) • Мар'ян Яворський (1984—1991 апост. адм.) • Мар'ян Яворський (1991—2008) • Мечислав Мокшицький (від 2008) |
---|---|
Єпископи-коад'ютори | Анджей Боришевський (1488—1493) • Фердинанд Кіцький (1778—1780) • Евгеніуш Базяк (1944) • Мечислав Мокшицький (2007—2008) |
Єпископи-помічники | Томаш Піравський (1617—1625) • Лукаш Калинський (1626—1633) • Захарія Новошицький (1634—1640) • Анджей Сжеджинський (1641—1656) • Стефан Харбіцький (1657—1662) • Єжи Ґєджинський (1663—1690) • Ян Скарбек (1696—1713) • Стефан Рупневський (1713—1716) • Ян Фелікс Шанявський (1717—1725) • Єронім Єловіцький (1725—1732) • Самуель Ґловінський (1733—1776) • Криспін Цєшковський (1772—1792) • Фердинанд Кіцький (1777—1778) • Каєтан Кіцький (1783—1797) • Северин Моравський (1881—1885) • Ян Пузина (1886—1895) • Йозеф Вебер (1895—1906) • Владислав Бандурський (1906—1918) • Болеслав Твардовський (1918—1923) • Францішек Лісовський (1928—1933) • Евгеніуш Базяк (1933—1944) • Маркіян Трофим'як (1991—1998) • Рафал Керницький (1991—1995) • Станіслав Падевський (1998—2002) • Мар'ян Бучек (2002—2007) • Леон Малий (від 2002) • Едвард Кава (від 2017) |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.