Василь Григорович Щурат
Василь Щурат
Народився	12 (24) серпня 1871 Вислобоки, Кам'янка-Бузький район, Львівська область, Україна або Львівська область, Україна[1]
Помер	24 квітня 1948(1948-04-24) (76 років) Львів, Українська РСР, СРСР[1]
Поховання	Личаківський цвинтар[2]
Громадянство	Австрійська імперія, Польща, СРСР
Національність	українець
Діяльність	педагог, літературознавець, поет і перекладач
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка і Віденський університет
Науковий керівник	Ватрослав Ягич
Заклад	ЛНУ ім. І. Франка і Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника
Членство	НАН України і Наукове товариство імені Шевченка
Діти	Щурат Степан Васильович
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Васи́ль Григо́рович Щура́т (12 (24) серпня 1871(18710824), Вислобоки — 27 квітня 1948, Львів) — український педагог, літературознавець, поет і перекладач.

1895 року здійснив повний переклад «Пісні про Роланда» українською мовою. Автор найкращого до 1914 року віршового перекладу «Слова о полку Ігоревім» сучасною українською мовою (1907). Батько вченого-літературознавця Степана Щурата.

Родом із села Вислобоки на Львівщині. Студії зі слов'янської філології завершив у 1895 році у Львівському і Віденському (докторат у Ватрослава Яґіча) університетах, педагогічний іспит склав у Чернівецькому університеті в 1898 році.

У літературу, науку, громадянське і публіцистичне життя Львова і Відня Щурата впровадив Іван Франко, під впливом якого він залишився до 1896. Щурат виступав в австрійській, польській, чеській і західноукраїнській пресі зі статтями, поетичними перекладами та ориґінальними віршами, був співредактором газети «Буковина» в Чернівцях, редактором журналу «Молода Муза» (1906), «Сьвіт» і тижневика «Неділя» (1912). З політичних міркувань виступав на стороні «Діла».

У 1898—1934 учителював у державних гімназіях Перемишля, Бродів, Львова (з 1907). 1921-го не присягнув на вірність польській державі й став директором приватної жіночої гімназії сестер Василіянок у Львові (1921—1934).

1914 В. Щурат був обраний дійсним членом НТШ, а з 1915 по 1923 був його головою; брав активну участь у боротьбі за Український університет, а після неуспіху став ініціатором і першим ректором Львівського таємного університету (1921—1923). У 1930, у зв'язку з процесом СВУ і дальшими репресіями в Україні, зрікся гідности дійсного члена ВУАН, якою його наділено у червні 1929 разом з М. С. Возняком та Ф. М. Колессою за спеціальністю «мова та література» (відновлений дійсний член УАН після большевицької окупації Галичини у 1939). Останні роки життя працював директором Львівської бібліотеки АН УРСР і професором Львівського Університету.

Франко Іван склав поетичну відповідь — вірш «Декадент» — на закиди В. Щурата.^[3]

Помер 24 квітня 1948 у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.

Літературознавча праця Щурата тематично різноманітна: від староукраїнської літератури («Слово Данила Заточника», 1896), до літератури 19 ст., зокрема праці про Тараса Шевченка, Маркіяна Шашкевича, Пантелеймона Куліша, Івана Котляревського, Юрія Федьковича, Івана Франка, Василя Самійленка, Григорія Квітку-Основ'яненка та ін. («Літературні начерки», 1913).

Збірки поезій:

• Lux in tenebris (1895),
• Мої листи (1898),
• Раз до мене молодість прийшла, На трембіті (1904),
• Історичні пісні (1907),
• Вибір пісень (1909),
• Поема «В суздальській тюрмі» (1916).

1898—1900 видав серію художніх творів «Артистично-літературні новини». 1900 і 1905 Щурат видав віршований молитовник «Із глибини воззвах» і 1902 поему «Зарваниця», що були зразком української релігійної поезії.

Крім того, багато перекладав: зі стародавніх поетів (Горацій), французьких («Пісня про Роланда»), німецьких (Гайне, Ґете), польських (Адам Міцкевич, Юліуш Словацький, Марія Конопніцька, Адам Асник, Ян Каспрович, Казімеж Пшерва-Тетмаер), російських, білоруських та інших.
Багато уваги Щурат присвятив питанням українсько-польських відносин, зокрема літературі (студія «Шевченко і поляки», 1917; «Основи Шевченкових зв'язків з поляками», 1917; «Коліївщина в польській літературі до 1841», 1910).

Праці В. Щурата друкувалися переважно у «Записках НТШ». Посмертні видання творів Щурата; «Поезії» (Л., 1957 і 1962), «Вибрані праці з історії літератури» (К., 1963). Йому належить переклад «Слова о полку Ігоревім» сучасною українською мовою (1907).

Автор історично-краєзнавчого допису «Церкви греко-католицької парохії в Бродах» (Сьвіт, 1907. — № 5. — С. 78–80).^[4]

• Щурат В. Початки слави української народної пісні в Галичині / написав д-р Василь Щурат. — Львів: Накладом Т-ва «Просвіта», 1927. — 16 с., включ. обкл. — (Видання товариства «Просвіта»). [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.]

• Кошелівець І. Щурат Василь // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1984. — Кн. 2, [т. 10] : Хмельницький Борис — Яцків. — С. 3921—3922. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Автобіографія Василя Щурата [Архівовано 11 липня 2023 у Wayback Machine.] // Архів Львівського національного університету імені Івана Франка.

• Галайчак Т. Щурат Василь Григорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 688. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Франко 3. Т.. Щурат Василь Григорович // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови; редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін. — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с. : іл. — ISBN 966-7492-19-2. — С. 809.

• Щурат Василь Григорович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 1033.
• Щурат Василь // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2108. — 1000 екз.
• Щурат В. Початки слави української народної пісні в Галичині / написав д-р Василь Щурат. — Львів: Накладом Т-ва «Просвіта», 1927. — 16 с., включ. обкл. — (Видання товариства «Просвіта»). [Архівовано 22 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
• Щурат, В. Українські джерела до історії філософії: іст.-філософ. начерк / В. Щурат. — Львів: Накладом Мих. Петрицького, 1908. — 32 с. [Архівовано 18 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Щурат В. Поезія XIX віка. Ч. 1, вип. 1 / Василь Щурат. — Львів: Вид. К. Студинського, 1903. — 96 с. [Архівовано 4 жовтня 2019 у Wayback Machine.]

Генеалогія та некрополістика	Find a Grave · Sejm-Wielki.pl
Література та бібліографія	Open Library · Open Library · Бібліографія історії чеських земель
Словники та енциклопедії	Биография.ру · Internetowa encyklopedia PWN
Нормативний контроль	BNF: 16840578h · GND: 1033566136, 154875457 · GKG: /g/1236h2rx · ISNI: 0000000034755496, 0000000109937295 · LCCN: n84141412 · LIH: LNB:CQUR;=BX · MAK: 9810557719105606 · NKC: jo20010094048 · NUKAT: n2003063074 · SUDOC: 184000661 · VcBA: 495/357501 · VIAF: 84130313, 4871156075625453980007

---

Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.