Шкрумеляк Юрій Андрійович
Народився	18 квітня 1895(1895-04-18) Ланчин, Станиславівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер	16 жовтня 1965(1965-10-16) (70 років) Коломия, Івано-Франківська область, Українська РСР, СССР
Поховання	Личаківський цвинтар[1]
Громадянство	Австро-Угорщина →  ЗУНР →  УНР
Діяльність	перекладач
Alma mater	Львівський національний університет імені Івана Франка
Шкрумеляк Юрій Андрійович у Вікісховищі
Роботи у  Вікіджерелах

|Примітки=

Ю́рій Андрі́йович Шкрумеля́к (18 квітня 1895(18950418), м. Ланчин, нині смт Надвірнянського району Івано-Франківської області — 16 жовтня 1965, Коломия) — український журналіст, поет, перекладач і дитячий письменник, січовий стрілець, автор творів про визвольну боротьбу УСС-УГА.
Псевдоніми: Іван Сорокатий, Юра Ігорків, Ю. Підгірський, Смик, Гнотик, Олекса Залужний, Максим Цимбала.

Народився в селянській сім'ї.

Навчався в сільській школі в 1901—1907 роках, у 1907—1914 — у Коломийській гімназії^[якій?], 1922—1924 — у Львівському університеті і на філософському факультеті Празького університету. Знав кілька європейських мов. Згодом вільно перекладав з німецької, англійської, чеської, російської та польської мов.

Під час Першої світової війни воював у складі Українських Січових Стрільців, був підхорунжим. Належав до найвідоміших поетів-усусів. Зокрема, після кривавих боїв на Маківці Михайло Гайворонський на слова Юрка Шкрумеляка написав пісню «Питається вітер смерті». «Стрілець і пісня, — зауважував Шкрумеляк, — то брат і сестра, то любчик і любка; в одинокій пісні знаходить стрілець розраду та хвилеве забуття».

Учасник визвольної війни. Працював із Миколою Євшаном у архівах Начальної Команди УГА.

1920—1930 — співробітник і редактор часописів «Дзвіночок» і «Світ дитини», до співпраці з якими запрошував відому дитячу поетесу Марійку Підгірянку.

1928—1939 — співробітник видавничого концерну Івана Тиктора, головний редактор і фейлетоніст (псевдонім Іван Сорокатий) газети «Народна справа» та журналу для дітей «Дзвіночок».

1945 р. був засуджений на 10 років ув'язнення в радянському концтаборі. Покарання відбував у Печорських таборах. Після повернення з ув'язнення (1956 р.) реабілітований.

Помер 16 жовтня 1965 у місті Коломия (довідник «Письменники Радянської України» (1970) вказує, що помер 20 листопада 1965 р. у Львові), похований у Львові на Личаківському кладовищі.

Юрій Шкрумеляк увійшов у літературу першим друкованим віршем на патріотичну тематику «За рядами ряди» (Відень, 1915).

Автор понад 30 книг для дітей (найвідоміші «Юрза-Мурза» (1921), «Записки Івася Крілика», «Стрілець Невмираха», «Мова віків» та (під псевдонімом Юра Ігорків) «Історії України для дітей» у чотирьох частинах.

Численні переклади зі світової класики, пристосовані для малого читача («Казки з 1001 ночі», «Алядин і чарівна лямпа», «Історія про малого Мука», «Пригоди мореплавця Сіндбада» та ін.).

Друкувався у виданнях «Червоної Калини», зокрема в календарях-альманахах — вірші, оповідання та белетризовані спомини.

Автор поем «Кузня в Нагуєвичах» (1958), «Довбушева слава» (1961).

Окремо вийшли:

• Поема «Сон Галича» (Станиславів, 1920).
• Лірико-публіцистична проза «Поїзд мерців» (Львів, 1922).
• «Авелева жертва» (1926).
• Пригодницька повість «Чета крилатих» (1928, перевидано 1954 у США).
• Повість «Вогні з полонин» (1930).
• П'єса «Стрілець Невмирущий» (1938).
• Повість «Високі гори і низини» (1939).
• Збірка поезій «Пісня про радісну осінь» (Київ, 1940).
• Збірка поезій «Сопілка співає» (Львів, 1957).
• Вибрані твори «Привіт Говерлі» (Київ, 1964).

• Юра Шкрумеляк. Слово української дитини [Архівовано 7 грудня 2006 у Wayback Machine.].
• Шкрумеляк Ю. Пісня про радісну осінь: поезії / Юра Шкрумеляк. — Київ: Рад. письменник, 1940. — 91, 2 с. [Архівовано 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Шкрумеляк Ю. Чета крилатих: дивні пригоди з воєн. часів: повість / Юра Шкрумеляк. — Львів: Кооператив. накладня «Червоної калини», 1929. — 261, 1 с. [Архівовано 23 січня 2021 у Wayback Machine.]

• Бабій Олесь. Із пахощами степу: Знахідки. Повідомлення. Публікації // Україна. — 1991. — № 9. — С. 9.
• Голіней С. Героїчна постать краю // Народна воля. — 2000. — 18 квіт.
• Дрбал А.. Український Швейк: До 125-річчя від дня народження письменника Юрія Шкрумеляка // Пороги (Прага). — Рік XXVIII. — 2020 — № 4. — C. 19.
• Качкан В. Повернення Юрія Шкрумеляка: За раритетами та архівами // Українська мова та література. — 2002. — № 40. — С. 15–20.
• Левицький Василь. Знавець дитячої душі // Галичина. — 2015. — 18 квіт.
• Мельник І. Згадаймо Юрія Шкрумеляка [Архівовано 18 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Zbruch. — 2015. — 18 квіт.
• Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 490—491.
• Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е вид. — Т. 12. — К., 1985. — С. 418.
• Український Радянський Енциклопедичний Словник. — Т. 3. — К., 1968. — С. 802.
• Український Радянський Енциклопедичний Словник. — 2-е вид. — Т. 3. — К., 1987. — С. 679.
• Хороб М. Юра Шкрумеляк: один із чети крилатих // Обрії. — 2001. — № 1. — С. 47–52.
• Шкрумеляк Юра // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 10. — С. 3876.

• Стрілецька поезія і Шевченко // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 992-995.
• Шкрумеляк Юра // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2087. — 1000 екз.
• Юрій Шкрумеляк // Українські пісні [Архівовано 26 вересня 2007 у Wayback Machine.]
• Світлина могили Юрія Шкрумеляка на Личаківському цвинтарі [Архівовано 18 квітня 2015 у Wayback Machine.]