Шевченко Михайло Васильович
Народився	19 серпня 1947(1947-08-19) (76 років) Обтове
Громадянство	українець
Діяльність	поет
Мова творів	українська
Жанр	вірші
Партія	СПУ
Нагороди	Премія імені Петра Артеменка Золоті письменники України
Висловлювання у Вікіцитатах

Михайло Васильович Шевченко (нар. 19 серпня 1947, с. Обтове, нині Конотопського району Сумської області) — український поет, заслужений діяч мистецтв України. Член Національної спілки письменників України (1977). Лауреат премій: ім. Петра Артеменка, ім. Павла Усенка, ім. Володимира Сосюри, ім. Івана Нечуя-Левицького, ім. Миколи Островського, Міжнародної премії ім. Григорія Сковороди.

Народився 19 серпня 1947 року в селі Обтове Кролевецького району (нині Конотопського району) Сумської області.

Батьки — Марія Прокопівна та Василь Іванович, брат Василь, сестри Ніна та Валентина. Одружений. Дружина Світлана Григорівна — заслужений учитель України (філолог, викладач української мови та літератури). Сини: Олег — журналіст, Григорій — юрист.

У 1965 році закінчив Обтівську середню школу, вступив до Полтавського сільськогосподарського інституту (зоофокультет). Під тиском органів держбезпеки (категорично відмовився співпрацювати) був вимушений перевестися на заочне відділенні. Пішов на свій хліб.

Працював у Новосанжарській районній газеті «Червоний прапор», а потім — у газеті «Комсомолець Полтавщини». Був єдиним в Україні безпартійним завідувачем відділу пропаганди обласної газети, згодом завідував відділом літератури і мистецтва «Комсомольця Полтавщини», а з 1982 р. — «Молоді України» (м. Київ).

З 1986 році — секретар Київської організації Спілки письменників України (член СПУ з 1977 року), з 1988 року — директор Бюро пропаганди художньої літератури СПУ, з 1993 року — директор Літфонду СПУ і Секретар Спілки письменників України до 2002 р. З 1993 по 1996 року редагував журнал «Криниця» (Полтава)^[1].

З 2002 року працює в апараті Верховної Ради України (секретаріат фракції СПУ).

Михайло Шевченко — автор книжок;

• «Травневе поле»,
• «Близень-світ»,
• «Балади про любов»,
• «В отчому краї»,
• «Глибокий шлях»,
• «Один, прощальний поклик журавля»,
• «Єдина Книга»,
• «…Я ще живу»,
• «Мені на цьому світі не нажитись»,
• «Молитва для двох»,
• «Останній теплохід мого тисячоліття»,
• «Перед горою Чернечою»,
• «Юне дівча обриває ромашку»,
• «Все відходить назавжди»,
• «Вісь».

Він упорядкував книжку «Найкращі пісні України»

• Найкращі пісні України / упоряд. М. Шевченко. - 2.вид., доп. - К. : Демократична Україна, 1995. - 270 с. - (Народна бібліотека "Демократичної України"). - ISBN 5-7707-5755-8

У перекладі російською вийшли збірки:

• «Судьба»,
• «Ранние птицы»,
• «Полынь вечерняя».

Його поезії перекладені німецькою, польською, угорською, болгарською, словацькою, білоруською, монгольською та іншими мовами.

Засновник (разом з Тарасом Нікітіним) і голова журі Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Григорія Сковороди.

У 1987—2002 роках М. В. Шевченко був незмінним головою оргкомітету Міжнародного Шевченківського свята «В сім'ї вольній, новій».

У 1994 році — голова оргкомітету Всеукраїнського літературно-мистецького фестивалю «Кролевецькі рушники», заснованого разом із земляками А. М. Петрусенком та В. Б. Зенченко.

Саме М. В. Шевченко разом із сумчанкою К. Ю. Сенько виступили ініціаторами створення обласних земляцтв у Києві. Перші організаційні засідання були проведені у 1995 р.

17 березня 1995 року в Будинку літераторів України вперше відбулися установчі збори Сумського земляцтва в місті Києві.

• Заслужений діяч мистецтв України
• Орден «За заслуги» (Україна) III ступеня (11 квітня 2007) — за багаторічну плідну діяльність на ниві розвитку і збереження культурно-мистецьких надбань українського народу, високий професіоналізм.^[2]
• Орден «За заслуги» (Україна) ІІ ступеня (8 листопада 2017) — за значний особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки та високу професійну майстерність.^[3]

Лауреат премій:

• ім. Петра Артеменка,
• ім. Павла Усенка,
• ім. Володимира Сосюри,
• ім. Івана Нечуя-Левицького,
• ім. Миколи Островського,
• Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Григорія Сковороди.
• літературної премії імені Олександра Олеся

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Шевченко Михайло Васильович

• Єфремова В. Поетичні автографи Михайла Шевченка / Валентина Єфремова // Земляки : альманах Сумського земляцтва в Києві. Вип. 4. — Суми,2007. — С. 79—80 : фот. — ISBN 966-7164-60-8
• Рудаков Микола Іванович Автографи майстрів. — К. : Міжнародний доброчиний фонд «Українська хата», 2005. — С. 59—60. — ISBN 966-7025-05-5.
• Рудаков Микола Найкращий стан душі — робочий! // Народна армія. — 1995. — 16 листопада. — С. 8.
• Сумське земляцтво в м.Києві. Вип. 1 / Упорядк. В. Г. Морданя. — К. : Довіра, 2005. — С. 145. — ISBN 966-507-172-6.
• Шевченко Михайло — Публічна бібліотека імені Лесі Українки [Архівовано 30 січня 2021 у Wayback Machine.]
• Михайло Шевченко відзначений державною нагородою [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Шевченко Михайло Васильович // Історія Полтави (Сайт Бориса Тристанова)
• Мовне питання. Як за нових політичних умов парламент і уряд вирішуватимуть його? Чи докладатимуть зусиль для популяризації державної мови? // Гості Свободи: депутат Верховної Ради України 4-го скликання Володимир Цибулько та письменник Михайло Шевченко / (Скорочена версія) Пане Шевченко, Ваша партія, СПУ, приєдналася до Партії регіонів...
• У тісному колі друзів та земляків зустрів своє 75-річчя відомий поет Михайло Шевченко // разом зі своєю дружиною Світланою Григорівною .. У оновленій актовій залі Кролевецької мистецької школи пройшли урочисті заходи // kntp.com.ua, 20 серпня 2022 року
• В університеті відбувся ювілейний вечір письменника-земляка Михайла Шевченка 31 жовтня 2017 року в ПНПУ імені В. Г. Короленка відбулося літературно-мистецьке свято «Моя любове, іскорко моя…» – ювілейний вечір письменника-земляка Михайла Васильовича Шевченка, організаторами якого виступили ОДТРК «Лтава», ректор університету професор Микола Степаненко, кафедра української літератури.
• як політик 1998, 2006, 2012 головний редактор, газета «Селянська правда від Івана Бокого» // chesno.org