Шебе́ка (через нім. Schebecke і італ. sciabecco від араб. شباك‎, шаббак)^[1] — парусно-гребне судно, яке мало 2 різновиди.

Шебека — невелике парусно-гребне судно, яке застосовували в середні віки на Середземному морі. Мало косі вітрила (латинські) і в штиль пересувалось на веслах.

Зовнішні характерні особливості — передня щогла нахилена вперед, вузький довгий корпус з різким розширенням обводів носової частини біля палуби, що забезпечувало хорошу мореплавність в неспокійному морі.

За конструкцією близька до каравел та галер, але переважала їх за швидкістю, мореплавністю та озброєнням.

Шебеки входили до складу військового флоту; використовувались для перевезення вантажів піратами під час наскоків.

У 2-й половині XVIII століття шебекою називали гребний корабель, введений на заміну галерам при діях в прибережних водах. Мав до 40 весел, 3 щогли, на яких при попутному вітрі піднімались паруси. Довжина до 35 м, озброєння — 32-50 гармат малого калібру.

• Фелюга
• Фуста

• Шебека // Советская военная энциклопедия / под ред. Н. В. Огаркова. — М.: Воениздат, 1980. — Т. 8. — 687 с. — (в 8-ми т). — 105 000 экз.
• Шебека // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

• Шебека // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.