Паджала (індонез. Pajala) — традиційний безпалубний вітрильний човен з західного Південного Сулавесі, Індонезія. Використовувався переважно для риболовлі, але зараз ця назва використовується народами буги та макасари для будь-якого човна малого і середнього розміру^[1].

Назва походить від малайського слова «jala», що означає «сітка». Префікс «pa-» є еквівалентом англійського суфікса -or/-er. Таким чином назву «pajala» можна перекласти як «рибальський човен, що використовує сітку».

Паджала — це безпалубний прибережний човен, який зазвичай має триножну щоглу з одним великим австронезійським вітрилом типу танджа. Човен, як і інші малайські човни мав загострені ніс та корму, з гостро піднятими форштевнем та ахтерштевнем^{[2] :22–23}. Ніс і корма були схожі за формою між собоюзазвичай різко, тому що дошку різали, а не згинали. Зразки дошок обшивки свідчить про те, що він нічим не відрізнявся від традиційних човнів 1000-річної давності. Дошка обшивки вкіпились між собою по шиповим з'єднанням внутрішніми деревяними шкантами. Хоча більша частина човна була без палуби, на носі човна могла бути невеличка низька палуба^[3]. При будівництві човна спочатку з дошок обшивки формувався корпус, який використовувався як каркас, в який пізніше вставлялись внутрішні ребра (шпангоути)^[1]. Човен управлявся за допомогою двох кермових весел.

• Бенава
• Падеваканг

• Liebner, Horst H. (2005), Perahu-Perahu Tradisional Nusantara: Suatu Tinjauan Perkapalan dan Pelayaran, у Edi, Sedyawati (ред.), Eksplorasi Sumberdaya Budaya Maritim, Jakarta: Pusat Riset Wilayah Laut dan Sumber Daya Nonhayati, Badan Riset Kelautan dan Perikanan; Pusat Penelitian Kemasyarakatan dan Budaya, Universitas Indonesia, с. 53—124
• Horridge, Adrian (2015). Perahu Layar Tradisional Nusantara. Yogyakarta: Penerbit Ombak. An Indonesian translation of Horridge, Adrian (1985). The Prahu: Traditional Sailing Boat of Indonesia, second edition. Oxford: Oxford University Press.

• Traditional Boats by Horst Liebner Archived