Цінева
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| село Цінева | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Калуський район |
| Рада | Цінівська сільська рада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1567 |
| Населення | 1648 |
| Площа | 18,21 км² |
| Густота населення | 90,5 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 77640 |
| Телефонний код | +380 3474 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°53′42″ пн. ш. 24°09′26″ сх. д. / 48.89500° пн. ш. 24.15722° сх. д.Координати: 48°53′42″ пн. ш. 24°09′26″ сх. д. / 48.89500° пн. ш. 24.15722° сх. д. |
| Водойми | Дуба |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Шевченка, 2, с. Цінева, Рожнятівський р-н, Івано-Франківська обл., 77640 |
| Карта | |
  Цінева | |
 Цінева | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Цінева — село Калуського району Івано-Франківської області.
Село Цінева розташоване на річці Дуба за 4 кілометри від районного цетру та за 10 кілометрів від залізничної станції Рожнятів.
Про виникнення назви Цінева є різні пояснення. Поляки вважають, що назва походить від слова тінь (по-польськи — цєнь) — йдеться про тінь, яку немов би кидав густий вільховий ліс, у якому було збудоване поселення. Інші розповідають, що в селі видобували ціну (олов'яну руду). Може й назва від ціни. А дехто пов'язує назву з потічком Цинівка і що, власне, біля нього виникло поселення. Хоча, можливо, нинішня назва виникла через спотворення поляками первісної назви Чернява.
21 травня 1990 року президія обласної ради змінила назву села Ценява на Цінева.[1]
У податковому реєстрі 1515 року село записано як Чернява (Czerniawa), в селі документується 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі[2].
У минулому назва села виступала в парі з Демнею. Це підтверджують документи Цінівського історико краєзнавчого музею, де є такий запис: Циркул (округ) Стрийський, паньство Рожнятівське, Цінева ет Демня. Ет (латиною) — і. Деколи ет замінювали німецьким міт — з. Назва Демня пішла від того, що там димилося — випалювали залізну руду. Це робили в примітивних печах — гамарнях. Зовні гамарня була з дерева. а всередині мала надзвичайно товсті кам'яні стіни, які подекуди сягали до 3 метрів. Гамарні розташовували біля рік, а руду до них довозили кіньми чи волами. Добування заліза велось досить примітивно, вручну, але це сприяло розвиткові в селі ковальства, бо забезпечувало потребу в цьому матеріалі.
У 1648 році жителі села брали активну участь у народному повстанні, за що їх очікувала кривава розправа після відходу Хмельницького[3].
В 1772 році під час першого поділу Польщі землі Прикарпаття ввійшли до Австрії. За цих часів громада Ціневи мала українську печатку. Гербом села був лев. У шкільних свідоцтвах писали українською мовою.
У 1939 році в селі проживало 1900 мешканців (1870 українців-грекокатоликів, 20 українців-римокатоликів, 10 поляків)[4]. Село входило до ґміни Ріпне Долинського повіту Станиславівського воєводства.
Наступні 15 років були роками боротьби проти окупантів, коли полягли та були ув'язнені або вислані сотні уродженців села[5][6]. За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Рожнятівському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Сваричів, Нижній Струтинь і Цінева.[7]
,_%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4_%D0%B7%D0%B7%D0%B0%D0%B4%D1%83.jpg)
Церква Архистратига Михаїла[8] села Цінева вперше згадується 1685 року про сплату 5 злотих катедратика (столового податку)[9], далі — у реєстрі духовенства, церков і монастирів Львівської єпархії 1708 року.
В 1745 році сільські майстри-будівельники збудували в центрі села нову церкву, яка стоїть досі. Церкві з греко-католицьким обрядом дали ім'я святого Архистратига Михаїла. Збудовано Цінівський храм за зразком українських дерев'яних церков, де відтворено старовинний тип кріплення в заруби. Цілі дерев'яні обруси, обтесані з чотирьох боків, становлять стіни будови. Крокви зв'язані тиблями (дерев'яні кілки) замість цвяхів. Тиблі вживали для того, що дерево з деревом — природна сполука, а залізні цвяхи іржавіють, нищать навколо себе дерево, з'їдають його і сполука стає хитка і непевна. Споруда триверха з пірамідально-ступеневим завершенням має 3 мідні бані. Вікна тільки в горішньому поверсі. Вся церква оформлена чудовою різьбою. 14 липня 1906 року в церкві молився Митрополит Андрей Шептицький. Це підтверджено печаткою та особистим підписом їх Ексцеленції. У церковній книзі зберігся запис: Предложено в часі осмотра канонічного в Ціневі дня 14 липня 1906 року Андрей Митрополит.
У селі діє Історико-краєзнавчий музей культури та побуту Бойківщини.
Пошкоджений повінню 2008 р. міст через річку Дуба відновлювали 9 років[10].
- Максимонько Леонтій (1893–1965) — видатний окуліст, випускник університету у Граці (1913–1923). Після проголошення ЗУНР зголосився добровольцем до лав Української Галицької Армії. У ній працював помічником санітарного шефа 1-го корпусу УГА, сотника-лікаря д-ра Тадея Яцика, а пізніше санітарного шефа УГА полкового лікаря д-ра Андрія Бурачинського. Викладач Українського таємного університету у Львові (1924–1925), у 1930-ті роки — керівник очного відділу у Народній Лічниці. Упродовж 10 років був секретарем Українського Лікарського Товариства та постійним скарбником Народної Лічниці, у (1934) році обрано головою Українського Лікарського Товариства, директор Лікарської Палати у Львові (1939), керівник очної клініки медичного інституту за німецької окупації (1941–1944), у (1944) р. емігрував на Захід і в Граці працював асистентом в очній університетській клініці аж до виїзду в Канаду в (1948) р. Там був лікарем у приватній лікарні д-ра Давідсона у Віндзорі. Припинив практику після ампутації ноги в (1952) р. Помер 5 квітня (1965) р. у Торонто.
- Коваль Ярослав(1908—1997) — український фотограф, учасник УФОТО та редколегії часопису «Світло і тінь», поет, краєзнавець, колекціонер, ініціатор та співзасновник бойківського музею у Ціневі.
- отець Кобринський Микола Миколайович — український фольклорист, письменник та культурно-просвітній діяч, парох (УГКЦ) села.
- ↑ Нормативно-правові акти з питань адміністративно-територіального устрою України. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 28 жовтня 2019.
- ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 170 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
- ↑ Жерела до істориї України-Руси, т. IV, стор. 176 — Львів, НТШ, 1895. — 412 с.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 20.
- ↑ Розконспірація «Хмаролома». Як на Рожнятівщині енкаведисти писали вірші для підпільників
- ↑ ШКІЛЬ ОЛЕГ. В Ціневі вшанували загиблих підпільників. Архів оригіналу за 15 листопада 2019. Процитовано 12 травня 2019.
- ↑ Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 42. — ISBN 966-8090-63-2 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2020. Процитовано 4 грудня 2019.
- ↑ Цінева. Церква Св. Арх. Михайла 1756. Архів оригіналу за 21 жовтня 2017. Процитовано 3 листопада 2017.
- ↑ Скочиляс І.Книга реєстру катедратика Львівської православної єпархії 1680—1686 рр.//Записки НТШ. Том ХХХХ: Праці Історично-філософської секції. стор. 623—625 — Львів: НТШ, 2008. — 768 с.
- ↑ На Івано-Франківщині відкрили відбудований після повені міст через річку Дуба. ФОТО. Архів оригіналу за 3 листопада 2017. Процитовано 3 листопада 2017.
- Cieniawa (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 689. (пол.)
 Населені пункти Рожнятівського району | |
|---|---|
| Смт | |
| Селища | |
| Села | Берлоги • Брошнів • Вербівка • Верхній Струтинь • Вільхівка • Грабів • Гриньків • Дуба • Дубшари • Закерничне • Іванівка • Ілемня • Камінь • Князівське • Красне • Креховичі • Крива • Лази • Лецівка • Липовиця • Ловаги • Лоп'янка • Луги • Небилів • Нижній Струтинь • Осмолода • Петранка • Підлісся • Підсухи • Погорілець • Рівня • Ріпне • Рошняте • Сваричів • Сливки • Слобода-Небилівська • Слобода-Рівнянська • Спас • Суходіл • Топільське • Цінева • Ясеновець • Ясень |
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
