Усу́нь (кит.: 烏孫; піньїнь: Wūsūn; літ.: 'воронячі онуки') — китайська назва кочового етносу, що на кінець ІІІ — початок II ст. до н. е. мешкав разом з юечжами на території Ганьсу, між горами Дунхуан та Цилянь, та, згодом, утворив велике об'єднання у басейні р. Ілі. Щодо етнічної належності, то «… усуні традиційно вважалися — починаючи з Юліуса фон Клапорта — індоєвропейцями з огляду певних фізичних рис… таких, як зеленуваті (блакитні) очі, руді (світлі) бороди…»^[1] Існує думка щодо тотожності усунів та деяких етносів, відомих з європейських джерел — ісседонів^[2][3] тощо. Показовою є наступна думка:

"Ототожнення ісседонів... з усунь, арсі, асіанами чи асами-аланами пов'язано з великими труднощами, хоча в принципі кожна з цих ідентифікацій (чи всі) можливі."[4]

Е. де Ла Вісьє (Étienne de La Vaissière^[fr]) запропонував гіпотезу, за якою згаданий у написах Культоби народ wδ’nn'p (укр. «люди шатр/ наметів») відповідає усунь, и саме ця назва, можливо і є самоназвою цього народу, звернувши увагу на певні недоведені/ неспростовані тези, а саме:

• китайський етнонім усунь не є прямим перекладом;
• жодна велика навала кочовиків на пн. кордон Кангюю не залишалась поза увагою китайських політиків, й, відповідно, істориків;
• самоназва усунів у вимові близька согдійській *Wiðān (wδ’n), саме її було передано китайцями як Wūsūn (烏孫).^[5]

182 р. до н. е. — юечжі розбивають маленьке царство усунь; вбито куньмі (правителя) усунь Наньдоумі. Усуні та син вбитого куньмі знаходять притулок у хунну;
до 165 р. до н. е. — сина Наньдоумі Лецяомі призначено охороняти західні землі хунну;
близько 163 р. до н. е. — Лецяомі розбиває юечжі та захоплює їх землі по р. Ілі;
161—160 рр. до н. е. — усуні тотально мігрують до р. Ілі, де, позбувшись влади хунну, утворюють власне незалежне об'єднання;
117 р. до н. е. — мирна угода між Усунь та Китаєм;
71 р. до н. е. — усунь та Китай починають війну проти хунну; значна перемога усуньців над останніми;
70-60 рр. до н. е. — максимальний розквіт держави усунь;
55 р. до н. е. — розвал держави усунь та поступовий занепад їхнього об'єднання.

Після розвалу об'єднання Усунь у китайських хроніках ще певний час згадувалися події в усуньському царстві.

Остання згадка Усунь — 435 −437 рр. — обмін посольствами з китайським царством Пн. Вей. Згодом об'єднання усунів остаточно розпалося під тиском жужанів, усуні мігрували на захід, та окремі роди усунів стали складовою багатьох сучасних етносів Середньої Азії.

1. Наньдоумі (? — 182) — останній правитель усунів в Ганьсу, вбитий юечжами.
   
2. Лецяомі (160 — 99) — син Наньдоумі, засновник об'єднання Усунь у долині р. Ілі.
   
3. Дзюньсюймі (99 — 94) — онук Лецяомі.
   
4. Веньгуймі (94 — 60) — онук Лецяомі.
   
5. Німі (60 — 57) — син Дзюньсюймі
   
6. Уцзюту (57 — 55) — син Веньгуймі.

• (рос.) Чжан Цянь «Шицзи», гл. 123;
• (рос.) Бань Гу. «Хань Шу». Усунь.

• Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Курс лекцій. — К. : Либідь, 1996.
• Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Підручник. — К. : Либідь, 2000-2002-2006. — 592 с. — ISBN 966-06-0245-6.
• Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.

Усунь // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

п о р Історичні державни, що існували на території сучасного Казахстану Стародавній світ Андроновська культура, Саки VIII — III до н.е. Масагети VIII — III до н.е. Усунь III до н.е. — III Кангюй III до н.е. — IV Сармати VII до н.е. — IV Гуни 370—469 Жужанський каганат 402—552 Ефталіти до 565 Юебань 160—490 Гаоцзюй 480—540 Раннє середньовіччя Тюркський каганат 552—603 Західний тюркський каганат 603—704 Тюргеський каганат 704—756 Карлуцький каганат 756—940 Кангарський союз 659—750 Хозарський каганат 650—969 Кимацький каганат 750—1035 Огузька держава 756—1055 Карлуцьке ханство 960—1224 Караханідська держава 942—1212 Західнокараханідське ханство 1042—1212 Східнокараханідське ханство 1042—1212 Каракитайське ханство 1128—1213 Кипчацький каганат 1030—1219 Хорезмська імперія 1097—1231 Найманське ханство 1210—1218 Пізнє середньовіччя Монгольська імперія 1205—1291 Золота Орда 1224—1242 Чагатайський улус 1224—1346 Уґедейський улус 1224—1242 Золота Орда 1242—1481 Улус Орда-Іхена 1227—1309 Улус Шибана 1227—1280 Біла Орда 1309—1446 Синя Орда 1227—1280 Ханство Абулхаїра 1428—1598 Ногайська орда 1440—1634 Мангістауське ханство 1362—1375 Сигнакський улус 1340—1446 Могулістан 1346—1706 Ташкентська держава 1501—1627 Від ханства до жузів і Букеєвської Орди Казахське ханство 1465—1847 Старший жуз 1715—1822 Середній жуз 1715—1822 Молодший жуз 1715—1731 Букеєвська орда 1801—1872 У складі Російської імперії Алашська автономія 1917—1920 Радянська Росія 1920—1922 Новітня історія Киргизька АРСР 1920—1925 Казахська АРСР 1925—1936 Казахська РСР 1936—1991 Республіка Казахстан з 1991