Настуран

Настуран (рос. настуран; англ. pitchblende; нім. Nasturan n, Uranpecherz n, Pechblende) — мінерал класу простих оксидів, кристалохімічний аналог уранініту.

Синоніми: уранова смоляна руда, уранова смолка, уранова смоляна обманка.

Назва від грец. настос — щільний (Fr. von Kobell, 1853).

Вміст UO₂ і UO₃ варіює в межах 25-60 % і 20-55 % відповідно.

З домішок завжди присутні радіогенний свинець, часто Са, Zr, Ti, Mo та ін.

Утворює щільні коломорфні, нирковидні, сферолітові виділення, часто концентрично-зональної будови.

Колір чорний до буруватого в окиснених різновидах.

Блиск смоляний. Непрозорий.

Густина 4,5-9,0.

Твердість 4-6.

Електромагнітний.

Сильно радіоактивний.

Розчинний в азотній, соляній і сірчаній кислотах.

Настуран — найхарактерніший мінерал середньо- і низькотемпературних гідротермальних власне уранових родовищ.

Основний метод збагачення — гідрометалургійний (сірчанокисле вилуговування при низькому вмісті карбонатів, содове вилуговування — при високому вмісті карбонатів).

Розрізняють:

• настуран сажистий (колоїдно-дисперсний продукт зміни уранініту).

• Список мінералів
• Уранініт

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Настуран // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Настуран // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

• Ю. М. Дымков. Рост кристаллов и сферолитов настурана^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• О природе настурана и его отличии от уранинита [Архівовано 12 квітня 2008 у Wayback Machine.]
• Настуран в базі webmineral.com [Архівовано 14 лютого 2010 у Wayback Machine.] (англ.)