Трипле́т (від лат. triplus — потрійний) — об'єктив або елемент оптичної системи, що складається з трьох лінз^[1]. Лінзи можуть бути як склеєні між собою, так і розділені повітряними проміжками^[2]. Трьох лінз достатньо для виправлення всіх аберацій, тому триплет вважають найпростішим анастигматом. Світлосила таких об'єктивів може досягати високих значень за кута огляду до 60°. Найраціональнішою є конструкція триплета, яку запропонував ще Гаусс, і в якій одна від'ємна лінза розташована між двома додатними^[1][3].

1893 року англієць Гарольд Тейлор (англ. Harold Dennis Taylor) сконструював склеєний триплет, який отримав назву «апохромат Тейлора»^[4]. У такому об'єктиві, що призначався для телескопів^[5], досконало виправлено хроматичну аберацію^[6]. Однак, найширшу популярність у світовому об'єктивобудуванні здобув розрахований через рік цим же оптиком триплет Кука, лінзи якого розділено повітряними проміжками^[7]. Об'єктив виявився настільки вдалим і простим, що після закінчення терміну патентних обмежень його почали відтворювати більшість оптичних фірм, і донині використовують у фотографії та кінематографі^[8]. Меншу популярність мав триплет Гастінгса, що складається з трьох склеєних лінз і набув деякого поширення в окулярах.

Склеєні триплети мають нижче світлорозсіювання, оскільки мають усього дві межі повітря/скло. Такі лінзи використовують як самостійно, так і як апохроматичні компоненти сучасних складних об'єктивів. Більшість ювелірних луп є склеєними триплетами, що складаються з двох збиральних лінз між якими розташована розсіювальна^[9].

• Дублет (лінза)
• Триплекс

• Д. С. Волосов. § 3. Универсальные объективы // Фотографическая оптика. — 2-е изд. — М. : «Искусство», 1978. — С. 301—310.

• Н. П. Заказнов, С. И. Кирюшин, В. И. Кузичев. Глава XXI. Аберрационный расчёт оптических систем // Теория оптических систем / Т. В. Абивова. — М. : «Машиностроение», 1992. — С. 53—91. — 2300 прим. — ISBN 5-217-01995-6.

• Михельсон Н. Н. Глава 5. Линзовые системы телескопов и методы их расчёта // Оптика астрономических телескопов и методы ее расчета. — М. : Физматлит, 1995. — С. 215—221. — ISBN 5-02-014772-9.

• Н. Н. Михельсон. Оптические телескопы. Теория и конструкция. — М. : «Наука», 1976. — 512 с. — 2700 прим.

• М. М. Русинов. Композиция оптических систем / В. А. Зверев. — Л. : «Машиностроение», 1989. — 383 с. — 6100 прим. — ISBN 5-217-00546-7.

• Г. Г. Слюсарев. Расчёт оптических систем / В. А. Панов. — Л. : «Машиностроение», 1975. — 640 с. — 11000 прим.