Таджики
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Таджики Тоҷік, تاجیک | |
|---|---|
 | |
| Кількість | 18-27 млн осіб |
| Ареал |  Афганістан: 8 000 000 (оцінка)[1]
 Естонія: 33 (2011)[14] |
| Раса | паміро-ферганська раса великої європеоїдної раси[15] |
| Походження | Согдійці, бактрійці, хорезмійці[16] та інші східно-іранські народи[17][18][19][20]. |
| Близькі до: | фарсівани, перси |
| Входить до | іранські народи |
| Мова | таджицька, дарі |
| Релігія | Іслам (переважно сунізм) |
Таджики — народ індоєвропейського походження, мова якого споріднена з перською. Таджики здебільшого мусульмани-суніти. Вони мешкають у Таджикистані, в північному Афганістані, де їх найбільше, в Пакистані та в Ірані.
Слово «таджик» тюркського походження й означає «нетюрк». Так називали всіх жителів Середньої Азії, що не належали до тюркських народів.
Таджицька мова настільки споріднена з перською і дарі, що між носіями цих мов можливе взаємне розуміння.
Українсько-таджицькі зв'язки виявляються майже винятково у перекладах літературних творів. Першим перекладачем і дослідником тадж. літератури був Агатангел Кримський. Про таджиків писали Леонід Первомайський, Василь Мисик, Іван Калянник.
По війні надруковано твори класиків таджицької і перської літератури: А. Рудакі (858 — 940), А. Фірдоусі (934 — 1020), Гафіза (14 ст.); з новіших: С. Айні, А. Лахуті, Р. Джаліла, М. Турсун-заде, Міршакара та ін. 1962 в Україні проведено тиждень таджицької літератури і видано українською мовою зб. «Таджицька поезія. Антологія». Перекладів з української мови на таджицьку відносно мало: твори Т. Шевченка (А. Лахуті, М. Турсун-заде), І. Франка (Р. Джаліл), О. Корнійчука. До тижня української літератури 1961 в Ташкенті видано «Антологію української поезії».
-
Дівчинка-таджичка, Орджонікідзеабад, 1966 -
Хлопчик-таджик. Айні, 1966. -
Жінки-таджички із Панджакента -
Жінка-таджичка із Худжанда -
Дівчата-таджички, Панджакент -
Таджичка Хаммаса Кохістані, Міс Британія 2005 -
Таджик на вулиці Орджонікідзеабада, 1966.
.JPG)
- ↑ The World Factbook. Central Intelligence Agency. Архів оригіналу за 9 липня 2016. Процитовано 5 травня 2014.
- ↑ а б Том 3. Национальный состав и владение языками, гражданство населения Республики Таджикистан (2010) [Архівовано 14 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Агентство по статистике при Президенте Республики Таджикистан
- ↑ Итоги переписи населения Таджикистана 2000 года: национальный, возрастной, половой, семейный и образовательный составы
- ↑ Включно із памірськими народами, (шугнанці, рушанці, ваханці, бартангці, язгулямці, хуфці, ішкашимці], усього близько 135 тис. чол.) і ягнобцями (бл. 5 тис.), що за переписами зараховуються до таджиків)(там само)
- ↑ Этнический атлас Узбекистана [Архівовано 23 березня 2014 у Wayback Machine.] Институт «Открытое общество», 2002—451 с. (см.)
- ↑ Lena Jonson, «Tajikistan in the New Central Asia», Published by I.B.Tauris, 2006. pg 108
- ↑ Ethnologue.com's entry for Languages of Pakistan [Архівовано 1 вересня 2004 у Wayback Machine.]. В источнике приведено число лиц, говорящих на восточном фарси, при этом национальность не учитывалась.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 р. Национальный состав населения Российской Федерации. «Демоскоп». Архів оригіналу за 30 травня 2012. Процитовано 5 травня 2014.
- ↑ Национальный состав населения Киргизии по переписям 1999 и 2009 и по оценке на начало 2010 и 2011 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 листопада 2013. Процитовано 5 травня 2014.
- ↑ Агентство Республики Казахстан по статистике. Перепись 2009. [Архівовано 1 травня 2012 у Wayback Machine.] (Национальный состав населения [Архівовано 11 травня 2011 у Wayback Machine.].rar)
- ↑ Всеукраинская перепись населения 2001 года. Распределение населения по национальности и родному языку. Государственный комитет статистики Украины.
- ↑ Перепись населения Республики Беларусь 2009 года. НАСЕЛЕНИЕ ПО НАЦИОНАЛЬНОСТИ И РОДНОМУ ЯЗЫКУ (PDF). belstat.gov.by. Архів (PDF) оригіналу за 3 лютого 2012. Процитовано 5 травня 2014.
- ↑ Распределение населения Латвии по национальному составу и государственной принадлежности на 01.07.2010 [Архівовано 2011-07-22 у Wayback Machine.] (латис.)
- ↑ Перепис населения Эстонии 2011 р.(англ.)
- ↑ Народы мира. Историко-этнографический справочник. Главный редактор Ю. В. Бромлей. Москва. Советская энциклопедия. 1988
- ↑ C.E. Bosworth, «The Appearance of the Arabs in Central Asia under the Umayyads and the establishment of Islam», in History of Civilizations of Central Asia, Vol. IV: The Age of Achievement: AD 750 to the End of the Fifteenth Century, Part One: The Historical, Social and Economic Setting, edited by M. S. Asimov and C. E. Bosworth. Multiple History Series. Paris: UNESCO Publishing, 1998. excerpt from page 23: "Central Asia in the early seventh century, was ethnically, still largely an Iranian land whose people used various Middle Iranian languages. stock and they spoke an Eastern Iranian language called Khwarezmian. The famous scientist Biruni, a Khwarezm native, in his Athar ul-Baqiyah (الآثار الباقية عن القرون الخالية) (p. 47)
- ↑ Энциклопедия Britannica
- ↑ Массагеты // БРЭ. Т.19. М.,2011.
- ↑ Иссык // БРЭ. Т.12. М.,2008.
- ↑ Андроновская культура // БРЭ. Т.1. М.,2005.
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
|
Це незавершена стаття з етнографії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||
|
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
