Лахуті Абулкасим
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Абулкасим Лахуті | ||||
|---|---|---|---|---|
| Абулқосим Лоҳутӣ | ||||
 Абулкасим Лахуті | ||||
| Ім'я при народженні | Абулкасим Ахмедзаде Лахуті | |||
| Псевдонім | Abolqasem Lahouti | |||
| Народився | 4 грудня 1887 м. Керманшах, Персія | |||
| Помер | 16 березня 1957 (69 років) Москва, СРСР | |||
| Поховання | Новодівичий цвинтар | |||
| Громадянство |  СРСР | |||
| Діяльність | поет | |||
| Мова творів | таджицька | |||
| Роки активності | з 1907 | |||
| Жанр | вірші, поеми | |||
| Партія | КПРС | |||
| У шлюбі з | Бану Цецилія Бенціанівна | |||
| Премії |  | |||
|
| ||||
 Лахуті Абулкасим у Вікісховищі | ||||
Абулкасим Ахмедзаде Лахуті́ (тадж. Абулқосим Лоҳутӣ, перс. ابوالقاسم لاهوتی; нар. 4 грудня 1887, м. Керманшах, Персія — 16 березня 1957, м. Москва, СРСР) — таджицький радянський поет, класик сучасної таджицької літератури.
Абулкасим Ахмедзаде Лахуті народився в Західному Ірані в родині поета на ім'я Мірза Ахмад Ель-Хамі. Поезію Лахуті вперше було надруковано в 1907 році у часописі Habal al-Mateen (Калькутта), коли поетові було 18 років[1].
Згодом Лахуті зайнявся політикою і навіть отримав срібну медаль від Саттар-хана. Спершу здобував ісламську освіту, потому виїхав до Болгарського царства, де писав поетичні твори на мусульманську тематику. Повернувшись до Персії, служив у армії, здобувши звання капітана[1].
Після вироку на смерть у суді в місті Кум, змушений був тікати до Османської імперії, але по часі пристав до повстанської партії шейха Мохаммада Хіябані в Тебрізі. Після поразки повстанців, Лахуті втік до Баку[1].
Проживаючи в Нахічевань, Лахуті зацікавився комуністичними ідеями. І невдовзі, у 1922 році емігрував до Радянського Союзу, де залишився до кінця життя.
У 1925 році Абулкасим Лахуті переїхав до Душанбе, де увійшов у літературне коло Садриддіна Айні. Він швидко здобув популярність і вдячну публіку, що навіть заслужило йому репутацію одного із зачинателів сучасної таджицької радянської поезії[2]
У СРСР у 1920—30 Абулкасим Лахуті оспівував радянську тогочасну дійсність, розбудову молодої держави, трудові звершення простих людей — збірка віршів «Червона поезія» (1927), поеми «Кремль» (1923), «Ленін живий» (1924), «Корона та прапор» (1935), «Батьківщина радості» (1935).
Вірші періоду німецько-радянської війни — «Мардистан» (1941), «Витязь Мир», «Перемога Тані» (обидва — 1942) — про героїзм радянських воїнів та партизанів.
Є у доробку Лахуті й лірична поезія, драматичні твори. Так, драматична поема «Коваль Кава» (1941) послужила лібретто для однойменної опери.
Лахуті був нагороджений орденом Леніна, іншими орденами. Помер у 1957 році в Москві.
Іменем Лахуті названий Таджицький Академічний театр (м. Душанбе), біля якого йому встановлений пам'ятник.
Абулкасим Лахуті неодноразово бував в Українській РСР.
Україні поет присвятив ряд поезій: «Відповідь на «Заповіт» Шевченка» (1933), «На березі Дніпра» (1936), «Дім Тараса буде вільний», «Народові України» (обидва — 1942).
Лахуті виступав і як перекладач творів Тараса Шевченка.
- Українські переклади:
- Поезії, Х., 1932;
- Вибрані поезії, Х., 1934;
- Тарасу Шевченкові // в кн. Народи-брати., К., 1954;
- [Вірші] // «Вітчизна» № 12 за 1977 рік.
- ↑ а б в Awsati, Alireza. Iran in the last 3 Centuries. Published Tehran, 2003. Vol1 ISBN 978-964-93406-6-1, Vol2 ISBN 978-964-93406-5-4.
- ↑ Iraj Bashiri, Prominent Tajik figures of the twentieth century, Dushanbe, 2002
- ↑ Лахуті Абулькасім Ахмедзаде // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1981. — Т. 6 : Куликів — Мікроклімат. — 552 с., [22] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с., стор. 81
- Лахуті Абулькасім Ахмедзаде // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1981. — Т. 6 : Куликів — Мікроклімат. — 552 с., [22] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с., стор. 81
- Абулькасим Лахуті на www.pisateli.freenet.tj (Письменники Таджикистану) // "Писатели Таджикистана", Душанбе: «Ирфон», 1986 (рос.)
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
