Ставчани (Дністровський район)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| село Ставчани | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернівецька область |
| Район | Дністровський район |
| Громада | Недобоївська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA73040110060026076 |
| Облікова картка | Ставчани |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1739 |
| Населення | 1980 |
| Площа | 0 км² |
| Густота населення | 0 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 60044 |
| Телефонний код | +380 3731 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°23′19″ пн. ш. 26°24′23″ сх. д. / 48.38861° пн. ш. 26.40639° сх. д.Координати: 48°23′19″ пн. ш. 26°24′23″ сх. д. / 48.38861° пн. ш. 26.40639° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
170 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 60044, с. Ставчани |
| Карта | |
  Ставчани | |
 Ставчани | |
| Мапа | |
| |
Ставча́ни — село в Україні, у Недобоївській сільській громаді Дністровського району Чернівецької області.
1739 року тут відбулася битва під Ставчанами — одна із вирішальних у російсько-турецькій війні. Перемога російського війська забезпечила здачу гарнізону Хотинської фортеці та вступ на територію Молдови.
За даними на 1859 рік у власницькому селі Хотинського повіту Бессарабської губернії, мешкало 418 осіб (209 чоловічої статі та 209 — жіночої), налічувалось 88 дворових господарства, існувала православна церква[1].
Станом на 1886 рік у власницькому селі Данкоуцької волості мешкало 1127 осіб, налічувалось 190 дворових господарств, існували православна церква[2].
З 1991 року село Ставчани в складі незалежної України.
Населення становить 1980 осіб станом на 2001 рік.
- Хавруняк Ольга Антонівна — народилася 20.02.1908 р. у с. Ставчани, тепер Хотинського району. Мати-героїня. Народила і виховала 10 дітей. Працювала у рільничій бригаді місцевого колгоспу, понад 30 років очолювала ланку. Нагороджена золотою медаллю ВДНГ СРСР, орденами.[3]
- ↑ Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 976)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ «Вони прославили Буковину». Юхим Гусар.
| Повітове місто |  | |
|---|---|---|
| Містечка | ||
| Волості | Бричанська • Ґрозинська • Данкоуцька • Єдинецька • Кельменецька • Клишківська • Липканська • Новоселицька • Романкоуцька • Рукшинська • Секурянська • Сталінештська | |
| Основні поселення (від 900 мешканців на 1859 рік) | Бабине • Бочкуці • Ванчикоуці • Васкоуці • Владична • Гвоздоуці • Ґрозніца • Диноуці • Долиняни • Дребкоуці • Заржани • Каплівка • Кельменці • Кишло Замжієвка • Кишло Салієве • Клішківці • Клокушна • Коболчине • Коленкоуці • Комарове • Коржеуци • Корман • Котилеве • Ларга • Ленківці • Ломатинці • Маршинці • Молодова • Недобоуці • Непоротове • Перебиківці • Рестев Атака • Рокитна • Романкоуці • Рошкове • Ржавинці • Селище • Тарасоуці • Тицкани • Шилівці • Шуроуці • Шобутинці • Черлено-Маре • Яноуці | |
 Населені пункти Недобоївської сільської громади | |
|---|---|
| Села | |
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
