У цьому списку наведені найбільші за розміром астероїди, найбільший з яких — Церера, отримав статус карликової планети. У таблиці наведена інформація на основі даних спостережень обсерваторії «Дуже великий телескоп» (VLT) за більшістю великих астероїдів у 2019—2021 роках^[1].

Кількість тіл швидко зростає зі зменшенням розміру. За даними IRAS, існує близько 140 астероїдів головного поясу з діаметром більше 120 км, що є приблизно точкою переходу між вцілілими первинними астероїдами та фрагментами первинних астероїдів. Внутрішній пояс астероїдів (визначений як область всередині люка Кірквуда з орбітальним резонансом 3:1 на відстані 2,50 астрономічної одиниці) містить кілька великих астероїдів. З наведеного вище списку лише кілька астероїдів належать до головного поясу: 4 Веста, 19 Фортуна, 6 Геба, 7 Ірида та 9 Метіда^[2][3].

Назва	Зображення	Середній діаметр, км	Розміри об'єкту, км	Середня відстань від Сонця, а.о.	Дата відкриття	Першовідкривач	Спектр. клас
1 Церера		939.4±0.2	964,4 × 964,2 × 891,8	2,766	1 січня 1801 року	Джузеппе Піацці	G
4 Веста		525.4±0.2	572,6 × 557,2 × 446,4 ± 0,2	2,362	29 березня 1807 року	Генріх Ольберс	V
2 Паллада		511±4[4]	568×530×450	2,773	28 березня 1802 року	Генріх Ольберс	B
10 Гігея		433±8[4]	450×430×424	3,139	12 квітня 1849 року	Аннібале де Гаспаріс	C
704 Інтерамнія		332±5[4]	362×348×310	3,062	2 жовтня 1910 року	Вінченцо Черуллі	F
52 Європа		319±4[4]	378×336×255	3,095	4 лютого 1858 року	Герман Гольдшмідт	C
511 Давида		298±4[4]	359×293×253	3,168	30 травня 1903 року	Раймонд Дуган	C
87 Сільвія		271±5[4]	363×249×191 or 374×248×194	3,485	16 травня 1866 року	Норман Роберт Поґсон	X
15 Евномія		270±3[4]	357×255×212	2,643	29 липня 1851 року	Аннібале де Гаспаріс	S
31 Евфросіна		268±4[4]	294×280×248	3,149	1 вересня 1854 року	Джеймс Фергюсон	C
65 Кібела		263±3	297 × 291 × 213	3,439	8 березня 1861 року	Вільгельм Темпель	C
624 Гектор		256±12	403 × 201	5,235	10 лютого 1907 року	Август Копф	D
3 Юнона		254±2[4]	288×250×225	2,672	1 вересня 1804 року	Карл Людвіг Гардінг	S
451 Пацієнція		254±3		3,059	4 грудня 1899 року	Огюст Шарлуа
107 Камілла		254±12		3,476	17 листопада 1868 року	Норман Роберт Поґсон	C
324 Бамберга		227±3[4]	234×224×225	2,684	25 лютого 1868 року	Йоганн Паліза	C
16 Психея		223±3[4]	279×232×189 ± 10 %	2,924	17 березня 1852 року	Аннібале де Гаспаріс	M
88 Тісба		218±3[4]	255×232×193	2,769	15 червня 1866 року	Христіан Петерс	B
48 Доріда		215±3[4]	257×211×185	3,108	19 вересня 1857 року	Герман Гольдшмідт	C
19 Фортуна		211±2[4]	225×205×195	2,442	22 серпня 1852 року	Джон Рассел Гайнд	G
121 Герміона		209±5?[1]		3,457	12 травня 1872 року	Джеймс Крейг Вотсон	C
24 Феміда		208±3[4]	232×220×176	3,136	5 квітня 1853 року	Аннібале де Гаспаріс	C
94 Аврора		205±4[4]	225×173	3,160	6 вересня 1867 року	Джеймс Крейг Вотсон	C
29 Амфітріта		204±2[4]	222×209×183	2,554	1 березня 1854 року	Альберт Март	S
13 Егерія		202±3[4]	238×199×182	2,576	2 листопада 1850 року	Аннібале де Гаспаріс	G
130 Електра		199±2[4]	262×205×164	3,127	17 лютого 1850 року	Христіан Петерс	Ch
7 Ірида		199±10[4]	268×234×180	2,386	13 серпня 1847 року	Джон Рассел Гайнд	S
6 Геба		195±3[4]	205x185x170	2,426	1 липня 1847 року	Карл Людвиг Генке	S
375 Урсула		192±4		3,126	18 вересня 1893 року	Огюст Шарлуа
702 Алауда		191±2		3,195	16 липня 1910 року	Йозеф Хелффріх	C/B
45 Євгенія		188±2[4]	252×191×138	2,720	27 червня 1857 року	Герман Гольдшмідт	F
41 Дафна		187±13[4]	235×183×153	2,765	22 травня 1856 року	Герман Гольдшмідт	C
423 Діотіма		176±4		3,065	7 грудня 1896 року	Огюст Шарлуа	C
259 Алетея		174±1		3,135	28 червня 1886 року	Христіан Петерс	C/P/X
372 Пальма		174±3		3,149	19 серпня 1893 року	Огюст Шарлуа	B
9 Метіда		173±2[4]	222×182×130	2,385	25 квітня 1848 року	Ендрю Ґрем	S
532 Геркуліна		168±1		2,772	20 квітня 1904 року	Макс Вольф	S
354 Елеонора		165±3[4]	191×162×144	2,798	17 січня 1893 року	Огюст Шарлуа	A
128 Немезида		163±5[4]	178×163×147	2,751	25 листопада 1872 року	Джеймс Крейг Вотсон	C

1. ↑ ^{а б} International Astronomical Union, Lutz D. (2003). Dictionary of minor planet names (вид. 5th rev. & enl. ed). Berlin: Springer. ISBN 978-3-540-29925-7. OCLC 184958390.
2. ↑ Bottkejr, W; Durda, D; Nesvorny, D; Jedicke, R; Morbidelli, A; Vokrouhlicky, D; Levison, H (2005-05). The fossilized size distribution of the main asteroid belt. Icarus (англ.). Т. 175, № 1. с. 111—140. doi:10.1016/j.icarus.2004.10.026. Процитовано 20 березня 2023.
3. ↑ Small-Body Database Query. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 20 березня 2023.
4. ↑ ^{а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб} Vernazza, P.; Ferrais, M.; Jorda, L.; Hanuš, J.; Carry, B.; Marsset, M.; Brož, M.; Fetick, R.; Viikinkoski, M. (2021-10). VLT/SPHERE imaging survey of the largest main-belt asteroids: Final results and synthesis. Astronomy & Astrophysics. Т. 654. с. A56. doi:10.1051/0004-6361/202141781. ISSN 0004-6361. Процитовано 15 липня 2023.