13 Егерія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 Зображення Егерії, отримане за допомогою VLT | |
| Відкриття | |
|---|---|
| Відкривач | Аннібале де Гаспаріс |
| Місце відкриття | Обсерваторія Каподімонте |
| Дата відкриття | 2 листопада 1850 |
| Позначення | |
| Позначення | 13 Egeria |
| Названа на честь | Егерія[1] |
| Тимчасові позначення | відсутні |
| Категорія малої планети | Астероїд головного поясу |
| Орбітальні характеристики[3] | |
| Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD) | |
| Велика піввісь | 2,576788309139 а. о. |
| Перигелій | 2,360751850968 а. о. |
| Афелій | 2,792824767310 а. о. |
| Ексцентриситет | 0,083839428099 |
| Орбітальний період | 1510,833267104 д |
| Середня орбітальна швидкість | 0,238279105867 °/д |
| Середня аномалія | 119,1522080407° |
| Нахил орбіти | 16,53882685506° |
| Довгота висхідного вузла | 43,25688310057° |
| Аргумент перицентру | 80,06739852621° |
| Фізичні характеристики | |
| Розміри | 207,64 км |
| Маса | 1,63× 1019 кг[2] |
| Середня густина | 3,46±0,79 г/см³[2] |
| Прискорення вільного падіння на поверхні | ~0,0580 м/с² |
| Друга космічна швидкість | ~0,1098 км/с |
| Період обертання | 7,045 год |
| Альбедо | 0,0825 |
| Температура | ~174 K |
| Спектральний тип | G (Толен) Ch (SMASS) |
| Видима зоряна величина | 9,71 до 12,46[4] |
| Стандартна зоряна величина | 6,74 |
 13 Егерія у Вікісховищі | |
.svg){kind=small}
13 Егерія — великий астероїд головного поясу. Його відкрив Аннібале де Гаспаріс 2 листопада 1850 року. Назву астероїду запропонував Урбен Левер’є, чиї обчислення привели до відкриття Нептуна, на честь міфологічної німфи Егерії, дружини другого царя Риму Нуми Помпілія[5].
8 січня 1992 року постерігалося покриття зорі Егерією, що допомогло визначити її форму. Диск астероїда виявився досить круглим (217×196 км). 22 січня 2008 року астероїд покрив ще одну зорю, і це покриття було зафіксовано декількома спостерігачами в Нью-Мексико та Аризоні в межах IOTA Asteroid Occultation Program[6]. Результат показав, що Егерія має приблизно круглий профіль 214,8×192 км, що цілком узгоджується з покриттям 1992 року. Астероїд також досліджувався за допомогою радара[7].
У 1988 році за допомогою телескопа UH88 в обсерваторії Мауна-Кеа було проведено пошук супутників або пилу, що обертаються навколо Егерії, але нічого не було виявлено.
Астероїд належить до типу G[8]. Спектральний аналіз Егерії показує, що вона має надзвичайно високий вміст води, 10,5–11,5% води за масою[9]. Це робить Егерію кандидатом для майбутнього використання для видобутку води.
.png)
- ↑ Dictionary of Minor Planet Names — 6 — Springer Science+Business Media. — P. 14. — ISBN 978-3-642-29717-5
- ↑ а б Jim Baer (2008). Recent Asteroid Mass Determinations. Personal Website. Архів оригіналу за 9 лютого 2012. Процитовано 28 листопада 2008.
- ↑ База даних малих космічних тіл JPL: 13 Егерія (англ.) . Процитовано 2014.05.07. Останнє спостереження 2014.04.10.
- ↑ apmag 9.71 (2061-Nov-06) до 12.46 (1990-Mar-12) JPL Horizons [Архівовано 1 травня 2021 у Wayback Machine.] daily output for 1950 до 2099
- ↑ Schmadel, Lutz D. (2003). Dictionary of minor planet names. Т. 1 (вид. 5th). Berlin Heidelberg New York: Springer-Verlag. с. 16. ISBN 3-540-00238-3.
- ↑ Timerson, Brad. IOTA Asteroid Occultation Results for 2008. Архів оригіналу за 16 квітня 2014. Процитовано 19 січня 2010.
- ↑ Radar-Detected Asteroids and Comets. NASA/JPL Asteroid Radar Research. Процитовано 30 жовтня 2011.
- ↑ Rivkin, A. S.; J. K. Davies; S. L. Ellison; L. A. Lebofsky. High-resolution 2.5–3.5 μM Observations of C-, B- and G-class asteroids (PDF). Процитовано 20 квітня 2008.
- ↑ Rivkin, A. S.; Davies, J. K. (2002). Calculated water concentrations on C-class asteroids (PDF). Lunar and Planetary Science (XXXIII).
 | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Сонце Геліосфера Геліопауза |
| ||||||||||||||||||||||||||||||
| Хмара Оорта | |||||||||||||||||||||||||||||||
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
