Союзне виконавче віче
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Союзне виконавче віче | |
|---|---|
| (СВВ) | |
| Савезно извршно веће/Savezno izvršno vijeće | |
.svg) Герб ФНРЮ/СФРЮ | |
 Будинок СВВ у белградському районі Новий Белград | |
| Загальна інформація | |
| Країна | .svg){kind=small} СФРЮ |
| Дата створення | 1953 |
| Попередні відомства | Уряд ФНРЮ |
| Дата скасування | 1992 |
| Замінено на | Союзний уряд Союзної Республіки Югославія |
| Штаб-квартира | Белград |
Союзне виконавче віче[1] (серб. кир. Савезно извршно веће, хорв. Savezno izvršno vijeće, мак. Сојузни извршен совет, словен. Zvezni izvršni svet «союзна виконавча рада») — найвищий орган виконавчої влади Федеративної Народної Республіки Югославія (ФНРЮ) та Соціалістичної Федеративної Республіки Югославія (СФРЮ), заснований у 1953 році[1].
1953 року було змінено політичний устрій тодішньої соціалістичної Югославії: запроваджено посаду президента Югославії, якого обирала Союзна народна скупщина (парламент), а Уряд ФНРЮ (сербохорв. Vlada FNRJ) замінило Союзне виконавче віче на чолі з президентом.[1] У період до 1963 року посаду голови СВВ, згідно з Конституцією, обіймав президент ФНРЮ, а з 1963 року голову СВВ обирала Союзна народна скупщина.
Орган існував до розпаду Югославії в 1992 році.
Віче формувалося на основі паритетного представництва всіх членів федерації. До його складу автоматично входили голови республіканських і крайових виконавчих віч (урядів), а його завданням було забезпечення виконання законів, нагляд за федеративним управлінням і виконання інших завдань у межах юрисдикції.
Очолював віче голова (прем'єр-міністр) з двома заступниками голови. Кандидатури на ці посади висувала Президія Югославії, а затверджувала Союзна народна скупщина. Крім того, віче складалося з голів (секретарів) дванадцятьох основних союзних управлінських органів (секретаріати народної оборони, закордонних справ, фінансів, праці, сільського господарства, промисловості та енергетики, внутрішніх справ, зовнішньоекономічних зв'язків, внутрішньої торгівлі, транспорту та зв'язку, розвитку, а також правових та адміністративних справ).[2] Від республік і країв, недостатньо представлених на інших п'ятнадцятьох посадах, додавалися чотири міністри без портфеля.[2]
Членів Союзного виконавчого віча обирала Союзна народна скупщина. Конституцією 1974 року кількість членів СВВ зменшено з 29 до 19.[2] 1988 року додано Союзний секретаріат фінансів, а в 1989 році — секретаріати розвитку та внутрішньої торгівлі.
- ↑ а б в Руккас А.О. Югославія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 688. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- ↑ а б в Yugoslavia Federal Executive Council. www.country-data.com (Encyclopedia of the Nations). Процитовано 7 листопада 2023. (англ.)
- Petranović, Branko (1980). Istorija Jugoslavije 1918-1978. Beograd: Nolit. (сербо-хорв.)
- Petranović, Branko (1988). Istorija Jugoslavije 1918-1988. Т. 3. Beograd: Nolit. (сербо-хорв.)
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
