Сербська кирилична абетка
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Кириличні абетки |
|---|
|
| Слов'янські: |
| Білоруська |
| Болгарська |
| Сербська |
| Македонська |
| Російська |
| Українська |
| Чорногорська |
| Неслов'янські: |
| Казахська |
| Киргизька |
| Монгольська |
| Таджицька |
| Історичні: |
| Старослов'янська абетка |
| Румунська кирилиця |
| Молдовська абетка |
| * Зазначені тільки офіційні алфавіти держав-членів ООН. Детальніше тут. |
Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (лютий 2022)
Сéрбська кири́лиця, розм. ву́ковиця — абетка для запису сербської мови кириличними буквами. Розроблена на початку XIX ст. сербським мовознавцем Вуком Караджичем, і відтоді не зазнала змін. Паралельно з кирилицею використовують гаєвицю (латиницю, пристосовану до південнослов'янських мов). Станом на 2003 рік сербська абетка містить 30 букв:
| Аа | Бб | Вв | Гг | Дд | Ђђ |
| Ее | Жж | Зз | Ии | Jj | Кк |
| Лл | Љљ | Мм | Нн | Њњ | Оо |
| Пп | Рр | Сс | Тт | Ћћ | Уу |
| Фф | Хх | Цц | Чч | Џџ | Шш |
| Вуковиця | Гаєвиця | Звук | Українська транскрипція |
|---|---|---|---|
| А а | A a | [a] | а (ђа→джя, ља→ля, ња→ня, ја→[ь]я, ћа→чя) |
| Б б | B b | [b] | б |
| В в | V v | [v] | в |
| Г г | G g | [g] | ґ |
| Д д | D d | [d] | д |
| Ђ ђ | Đ đ | [ʥ] | джь (ђа→джя, ђе→джє, ђи→джі, ђо→джьо, ђу→джю) |
| Е е | E e | [e] | е |
| Ж ж | Ž ž | [ʒ] | ж |
| З з | Z z | [z] | з |
| И и | I i | [i] | и (після «ш», «щ», «ц», «ч»), і (у більшості випадків), ї (після голосних) |
| Ј ј | J j | [j] | й (напочатку слова і після голосних: ја→я, је→е, ји→и, јо→йо, ју→ю; після приголосних: ја→ья, 'я, је→ьє, ји→ьї, јо→ьйо, ју→ью, ''ю) |
| К к | K k | [k] | к |
| Л л | L l | [l] | л |
| Љ љ | Lj lj | [ʎ] | ль (ља→ля, ље→ле, љи→лі, љо→льо, љу→лю) |
| М м | M m | [m] | м |
| Н н | N n | [n] | н |
| Њ њ | Nj nj | [ɲ] | нь (ња→ня, ње→не, њи→ні, њо→ньо, њу→ню) |
| О о | O o | [o] | о (ђо→джьо, љо→льо, њо→ньо, јо→йо, ћо→чьо напочатку слова і після голосних, ьйо після приголосних) |
| П п | P p | [p] | п |
| Р р | R r | [r] | р |
| С с | S s | [s] | с |
| Т т | T t | [t] | т |
| Ћ ћ | Ć ć | [ʨ] | чь (ћа→чя, ће→чє, ћи→чі, ћо→чьо, ћу→чю) |
| У у | U u | [u] | у (ђу→джю, љу→лю, њу→ню, ју→[ь]ю, ћу→чю) |
| Ф ф | F f | [f] | ф |
| Х х | H h | [x] | х |
| Ц ц | C c | [ʦ] | ц |
| Ч ч | Č č | [ʧ] | ч |
| Џ џ | Dž dž | [ʤ] | дж |
| Ш ш | Š š | [ʃ] | ш |
Паралельно з вуковицею в Сербії і Чорногорії використовується латинський алфавіт «гаєвиця» (див. у правій колонці), який є також хорватським алфавітом.
- при транскрипції прізвищ (на відміну від географічних назв) може не бути передано відмінність між м'яким А і твердим Я, а саме, замість правил ђа → джя, ђо → джьо, ђу → джю використовуються ђа → джа, ђо → джо, ђу → джу (Ђукановіћ → Джуканович і т. ін.);
- замість јо → йо (після голосних) / ьо (після приголосних) зустрічається і передача јо → е, особливо у випадках з прозорою слов'янської етимологією;
- поряд з ља → ля, ље → ле, ња → ня, ње → не зустрічається передача зі вставкою розділового м'якого знака (ља → лья, ље → льє, ња → нья, ње → ньє): Цетиње → Цетинє.
|
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Діалекти[en] сербохорватської мови | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Літературні мови | |||||
| Штокавські діалекти |
| ||||
| Чакавські діалекти | |||||
| Кайкавські діалекти |
| ||||
| Торлацькі діалекти1 | |||||
| Відображення *ě | |||||
| Правопис |
| ||||
| Інше | |||||
| |||||
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
Cover photo is available under {{::mainImage.info.license.name || 'Unknown'}} license.
Cover photo is available under {{::mainImage.info.license.name || 'Unknown'}} license.
Credit:
(see original file).
