Смаль-Стоцький Роман Степанович
Народився	8 січня 1893(1893-01-08) Чернівці, Герцогство Буковина,  Австро-Угорщина
Помер	27 квітня 1969(1969-04-27) (76 років) Вашингтон,  США
Країна	УНР→ США Австро-Угорщина
Національність	українець
Діяльність	Дипломат, Мовознавець
Галузь	мовознавство[1] і дипломатія[1]
Відомий завдяки	Професор
Alma mater	Чернівецький університет
Науковий ступінь	професор
Знання мов	англійська[2] і українська[1][3]
Заклад	Український вільний університет і Варшавський університет
Членство	Польське наукове товариство на чужиніd і Наукове товариство імені Шевченка
Посада	Надзвичайний Посол і Повноважний Міністр УНР в Німеччині
Батько	Смаль-Стоцький Степан Йосипович
Роботи у Вікіджерелах

Смаль-Сто́цький Рома́н Степанович (8 січня 1893(18930108), Чернівці, Герцогство Буковина, Австро-Угорська імперія — 27 квітня 1969, Вашингтон, США) — український мовознавець і політичний діяч, дипломат. Надзвичайний Посол і Повноважний Міністр УНР у Берліні (1921—1923). Голова Української селян­ської партії в екзилі.

Народився в Чернівцях, син Степана Смаль-Стоцького; дійсний член НТШ (з 1934), довгий час був головою НТШ у США (з 1951), а також президентом Головної Ради НТШ (з 1955); студіював у Відні, Лейпцигу й Мюнхені у В. Вондрака, А. Лескіна, Е. Бернекера. У 1915—1918 рр. — співробітник СВУ (у таборах полонених); 1919 — дипломатичний представник ЗУНР, пізніше радник посольства і посол (1921—1923) УНР у Берліні; з 1923 — проф. УВУ, 1924—1925 неофіційний посол УНР у Лондоні (одночасно як професор-гість читав лекції у високих школах), 1926—1939 у Варшаві. Друкувався у варшавському двомісячнику «Sprawy Narodowościowe».

Професор Варшавського Університету і (1929—1939) секретар Українського Наукового Інституту в Варшаві та редактор його видавництва (понад 40 тт.); чільний діяч уряду УНР в екзилі (серед іншого посол УНР у Варшаві) і Прометейського руху та багаторічний голова клубу «Прометей» (з 1927) у Варшаві; 1936 був головою мовознавчого відділу Конгресу поневолених Москвою народів. 1939—45 у Празі, згодом у Німеччині і (з 1947) у США, де в Мілвокі (Вісконсин) став професором історії й директором Слов. Інституту університету Marquette (видавав Marquette Slavic Studies, 6 випусків); діяч Українського Конгресового Комітету (з 1951 член його Політради), інформатор американського світу про проблеми українського життя і російський комуністичний імперіалізм (зокрема в праці «The Nationality Problem of the Soviet Union and Russian Communist Imperialism», 1952).

Праці зі словотвору: «Нарис словотвору українських прикметників» (1925), «Значення українських прикметників» (1926), «Примітивний словотвір» (1929). В дусі психологічного напряму Марті; з лексикології й етимології, зокрема про румунські й угорсько-карпатські запозичення: «Beiträge zur ukrainischen Wortforschung» в «Archiv f. slav. Philologie», (35, 1914); «Die ukrainische Sprache im Etymologischen Wörterbuch E. Bernekers», «Slavia» (5, 1926), а пізніше про німецькі запозичення: «Die germanisch-deutschen Kultureinflüße im Spiegel der ukrainischen Sprache» 1942); коротший варіант: «Slavs and Teutons. The Oldest Germanic-Slavic Relations» (1950).

Роман Смаль-Стоцький досліджував також питання української народної етимології, табуїзмів польського партизанського сленгу та російської мовної політики в УРСР («Українська мова в Совєтській Україні». 1936, друге вид. — 1969). У 1926—29 у співпраці з І. Огієнком видавав у Варшаві «Студії до української граматики» (6 випусків). Бібліографія праць Смаль-Стоцького у збірнику НТШ на його пошану (ЗНТШ, 177, 1963).

Професор Роман Смаль-Стоцький зредагував перше видання двотомника «Нарис історії України» українського історика XX століття Дмитра Дорошенка, яке вийшло в УНІ у Варшаві 1932 (Том I) і 1933 (Том II) року^[4].

• Значіння українських прикметників. — Варшава : Накладня Лєона Ідзіковського, 1926. — 85 с.
• Мазепа: Збірник / Ред. Роман Смаль-Стоцький. — Варшава : Український Науковий Інститут, 1938. — Т. 1. — 164 с.
• Мазепа: Збірник / Ред. Роман Смаль-Стоцький. — Варшава : Український Науковий Інститут, 1938. — Т. 2. — 119 с.
• Roman Smal-Stocki. Slavs and Teutons: The Oldest Germanic-Slavic Relations. — Milwaukee : The Bruce Publishing Company, 1950. — 108 p.
• Смаль-Стоцький Р. Українська мова в совєтській Україні. Друге поширене видання. НТШ в ЗДА, Ню Иорк — Торонто — Сидней — Париж, 1969, 318 с. = Наукове Товариство ім. Шевченка. Бібліотека українознавства ч. 28. Djvu, тексовий шар, навігація. На сайті diasporiana.org.ua
• Смаль-Стоцький Р. Правдиве значення совєтського терміну «Україна». Нью-Йорк-Вашингтон, 1968, 48 с. На сайті diasporiana.org.ua
• Смаль-Стоцький Р. Нарис словотвору прикметників української мови / др. Роман Смаль Стоцький. — Прага: Накладом Укр. Ун-ту в Празі, 19–?. — 85 с.

• Посольство України у Великій Британії
• Тиждень поневолених народів

• В. І. Головченко. Смаль-Стоцький Роман Степанович // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
• Збірник на пошану сімдесятиріччя народин Романа Смаль-Стоцького./Записки Наукового Товариства ім. Шевченка. Праці Філологічної Секції. Том CLXXVII. Нью Йорк-Париж-Сідней-Торонто. 1963.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• * Й. О. Дзендзелівський. Смаль-Стоцький Роман Степанович // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
• Добржанський О. В., Огуй О. Д. Смаль-Стоцький Роман Степанович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 667. — ISBN 978-966-00-1290-5.

• Смаль-Стоцький Роман Степанович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 847.
• Смаль-Стоцький Роман Степанович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.211-212

Генеалогія та некрополістика Родовід · Sejm-Wielki.pl Література та бібліографія Open Library · The Unz Review Словники та енциклопедії Internetowa encyklopedia PWN · Prabook Довідкові видання Deutsche Biographie Нормативний контроль CiNii: DA05574834 · CONOR.SI: 254714211 · FAST: 201449 · Freebase: /m/0c4c_b7 · GND: 124193145 · ISNI: 0000000110538152 · J9U: 987007277530205171 · LCCN: n85327074 · MAK: 9810701313205606 · NCF: ncf10046158 · NKC: js20020925034 · NLA: 977332 · NLG: 258527 · NTA: 156454149 · NUKAT: n98031387 · PUST: 16595 · RERO: 02-A017818835 · SHARE: 698394 · SUDOC: 10568824X · VIAF: 35383053

п о р Українсько-німецькі відносини Населення Німці в Україні (Посольство Німеччини в Україні) • Українці в Німеччині (Посольство України в Німеччині) Посли Німеччини в Україні Альфонс Мумм фон Шварценштейн (1917—1918) • Йоханнес Граф фон Берхем (1918—1919) • Геннеке фон Бассевіц (1992—1993) • Александр Арно (1993—1996) • Ебергард Гайкен (1996—2000) • Дітмар Ґерхард Штюдеман (2000—2006) • Рейнгард Шеферс (2006—2008) • Ганс-Юрген Гаймзет (2008—2012) • Крістоф Вайль (2012—2016) • Ернст Райхель (2016—2019) • Анка Фельдгузен (2019—2023) • Мартін Єґер (2023—т. ч.) Посли України в Німеччині Олександр Севрюк (1918) т. п. • Козій Омелян (1918) т. п. • Федір Штейнгель (1918) • Микола Порш (1918—1920) • Роман Смаль-Стоцький (1920—1923) • Микола Василько (1923) т. п. • Володимир Ауссем (1921—1923) пред. • Іван Пісковий (1992—1994) • Юрій Костенко (1994—1997) • Анатолій Пономаренко (1997—2003) • Сергій Фареник (2003—2005) • Микола Балтажи (2005—2006) т. п. • Ігор Долгов (2006—2008) • Євген Чорнобривко (2008) т. п. • Наталія Зарудна (2008—2011) • Василь Химинець (2011—2012) т. п. • Павло Клімкін (2012—2014) • Василь Химинець (2014) т. п. • Андрій Мельник (2014—2022) • Олексій Макеєв (2022—)