Слуцький Антон Йосипович
Народився	1884 Варшава, Російська імперія
Помер	24 квітня 1918(1918-04-24)[1] Алушта ·вогнепальна рана
Країна	Російська імперія РСФРР  Радянська Соціалістична Республіка Тавриди
Діяльність	революціонер
Партія	Російська соціал-демократична робітнича партія

Зовнішні зображення
	Знак на місці страти
	Табличка на колишній дачі "Голубка"

Анто́н Йо́сипович Слу́цький (рос. Антон Иосифович Слуцкий; 1884, Варшава, Королівство Польське, Російська імперія — 24 квітня 1918, Алушта, Таврійська губернія, Російська республіка) — більшовицький військовий і політичний діяч, учасник Жовтневого перевороту у Петрограді та радянської окупації Криму у 1918 році.

Народився в Варшаві в єврейській родині^[2]. У революційному русі брав участь з 1905 року. Неодноразово піддавався арештам та засланню.

Після Лютневої революції 1917 року — партійний організатор на Обуховському заводі у Петрограді, член Петербурзького комітету РСДРП(б). Делегат 6-го з'їзду РСДРП(б). На 2-му Всеросійському з'їзді Рад обраний членом Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету.

З березня 1918 року голова Ради Народних Комісарів окупаційної Радянської Соціалістичної Республіки Тавриди, що була створена більшовиками на території Кримської Демократичної Республіки.

У цей час радянська влада РСР Таврида евакуювалася в умовах посилення повстанського руху. Активізувалися кримськотатарські націоналісти, які будучи противниками РСР Тавриди раніше ставали жертвами лівого насильства. Голова національного уряду кримських татар — муфтій Номан Челебіджихан став жертвою анархо-революційного терору в Криму. 26 січня 1918 року він був заарештований, а 23 лютого був без суду убитий матросами в Севастополі, його труп був кинутий у Чорне море.

20 квітня сталося національне повстання в Алушті і навколишніх селах узбережжя під керівництвом поручика М. Хайретдінова і штаб-ротмістра С. М. Муфти-заде, що супроводжувався арештами і розстрілами червоногвардійців і більшовиків; постраждали також південнобережні греки.

21-22 квітня 1918 року в село Кизилташ прибуло два автомобілі з колишніми офіцерами, бійцями УНР і кримськими татарами. Вони оголосили населенню про вхід до Сімферополя кайзерівських частин і переконували озброїтися і висуватися на Гурзуф і Ялту з метою повалення ослаблої влади більшовицьких з окупантів.

21 квітня біля села Біюк-Ламбат були заарештовані члени керівництва республіки Тавриди на чолі з головою РНК А. Слуцьким і головою губкому РКП (б) Я. Ю. Тарвацьким, які прямували до Новоросійська. Їх привезли в Алушту і розмістили у підвалі дачі «Голубка» (нині міська бібліотека ім. С. Н. Сергєєва-Ценського, на будівлі встановлена ​​пам'ятна табличка), де розташовувався штаб національного повстання. Разом з іншими керівниками республіки Слуцький був розстріляний поблизу гори Демерджі в ніч на 24 квітня 1918 року. Важко поранені Акімочкін і Семенов залишилися живими.

Опівдні 24 квітня в Алушту з Севастополя прийшов міноносець Гаджибей. Він обстріляв місто з артилерії. Повстання було придушене загоном матросів з відповідною жорстокістю. Кримськотатарські ополченці були розсіяні і відступили.

Тіла страчених перенесли в єдину братську могилу неподалік від берега моря. Тут поховані голова Раднаркому Антон Слуцький, нарком фінансів Олексій Коляденко, нарком внутрішніх справ Станіслав Новосельський, член ЦВК Республіки Тавриди, голова Таврійського губкому партії Ян Тарвацький. Тут же поховані комісар праці Алуштинської Ради Тимофій Багліков, командири червоногвардійських загонів І. Кулешов та С. Жилінський, члени Севастопольської Ради А. Бейм та Баранов розстріляні раніше 20 квітня.

• Радянська Соціалістична Республіка Тавриди
• Кримська операція 1918

• Большая Советская Энциклопедия: Слуцкий Антон Иосифович^{[недоступне посилання з липня 2019]}

• А. Г. Зарубин, В. Г. Зарубин. Без победителей: из истории гражданской войны в Крыму. — Симферополь: Таврия, 1997. — 349 с. — ISBN 978-5-7780-0784-0.
• Широкорад А. Б. Революция и Гражданская война в Крыму. — Серия: Русская смута 1917—1922. — 2017. — 352 с. — ISBN 978-5-4444-1714-0.
• Выписки из протоколов следственной комиссии Крымского парламента (курултая) // Советов В., Атлас М. (составители) Расстрел советского правительства крымской республики Тавриды. Сборник к 15-летию со дня расстрела 24/IV 1918 г. — 24/IV1933 г. Симферополь, 1933.
• Дубко Ю. В. Советская Республика Тавриды: авантюра большевистского государственного строительства. Симферополь, 1999.
• Семенов И., Расстрел Совнаркома и Центрального Исполнительного Комитета Республики Тавриды в 1918 году // Революция в Крыму. Симферополь, 1923. № 2.
• Зарубин В. Г. К вопросу о восстании крымских татар в горном Крыму (1918 г.) // Проблемы истории и археологии Крыма. Симферополь, 1994.

п о р Голови уряду українських державних утворень з 1917
УНР (1917 — 1918)	Володимир Винниченко • Дмитро Дорошенко ¹ • Володимир Винниченко • Всеволод Голубович
Українська Держава	Микола Сахно-Устимович ¹ • Микола Василенко ¹ • Федір Лизогуб • Сергій Гербель
УНР (1918 — 1920)	Володимир Чехівський • Сергій Остапенко • Борис Мартос • Ісаак Мазепа • В'ячеслав Прокопович
ЗУНР	Кость Левицький • Сидір Голубович
Інші державні утворення	Гуцульська Республіка — Степан Клочурак; Західно-Лемківська Республіка — Ярослав Качмарчик; Східно-Лемківська Республіка — Пантелеймон Шпилька; Кримська Народна Республіка — Номан Челебіджихан • Джафер Киример; Українська Далекосхідна Республіка — Онисим Ступак • Гордій Мелашич • Гаврило Криченко-Могила • Юрій Глушко-Мова; Перший Кримський крайовий уряд — Сулейман Сулькевич; Другий Кримський крайовий уряд — Соломон Крим; Радянська Соціалістична Республіка Тавриди — Антон Слуцький; Кримська Радянська Соціалістична Республіка — Дмитро Ульянов; Українська Народна Республіка Рад — Євгенія Бош ¹ • Микола Скрипник; Донецько-Криворізька радянська республіка — Федір «Артем» Сергєєв; Одеська Радянська Республіка — Володимир Юдовський; Кубанська Народна Республіка — Олександр Філімонов • Лука Бич • Пилип Сушков • Павло Курганський • Василь Іванис
Уряд УНР в екзилі	В Парижі: Андрій Лівицький • В'ячеслав Прокопович • Пилип Пилипчук • Андрій Лівицький • В'ячеслав Прокопович • Олександр Шульгин; У Празі: Андрій Яковлів ¹; В Мюнхені: Кость Паньківський • Ісаак Мазепа • Степан Баран • Спиридон Довгаль • Симон Созонтів • Микола Лівицький • Атанас Фіґоль • Спиридон Довгаль • Василь Федорончук • Теофіль Леонтій • Ярослав-Богдан Рудницький • Самійленко Іван Матвійович
УРСР (1918 — 1941/1944)	Християн Раковський • Юрій П'ятаков • Християн Раковський • Григорій Петровський • Християн Раковський • Влас Чубар • Панас Любченко • Михайло Бондаренко • Микола Марчак ¹ • Дем'ян Коротченко • Леонід Корнієць
Карпатська Україна (1938-1939)	Андрій Бродій • Августин Волошин • Юліян Ревай
Державне правління (1941)	Ярослав Стецько
Райхскомісаріат	Еріх Кох
УРСР (1944 — 1991)	Леонід Корнієць • Микита Хрущов • Дем'ян Коротченко • Никифор Кальченко • Володимир Щербицький • Іван Казанець • Володимир Щербицький • Олександр Ляшко • Віталій Масол • Вітольд Фокін ¹
Україна (з 1991)	Вітольд Фокін • Валентин Симоненко ¹ • Леонід Кучма • Юхим Звягільський ¹ • Віталій Масол • Євген Марчук • Павло Лазаренко • Василь Дурдинець ¹ • Валерій Пустовойтенко • Віктор Ющенко • Анатолій Кінах • Віктор Янукович • Юлія Тимошенко • Юрій Єхануров • Віктор Янукович • Юлія Тимошенко • Олександр Турчинов ¹ • Микола Азаров • Сергій Арбузов ¹ • Арсеній Яценюк • Володимир Гройсман • Олексій Гончарук • Денис Шмигаль
1. — Виконувач обов'язків