Сигізмунд Австрійський (1826–1891)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сигізмунд Австрійський | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
нім. Sigismund von Österreich | ||||||
Ім'я при народженні | Сигізмунд Леопольд Райнер Марія Амброзіус Валентин | |||||
Народився | 7 січня 1826 Мілан, Ломбардо-Венеційське королівство, Австрійська імперія | |||||
Помер | 15 грудня 1891 (65 років) Відень, Австро-Угорщина | |||||
Поховання | цвинтар Ґмюнда | |||||
Країна | Австрійська імперія | |||||
Діяльність | колекціонер мистецтва, військовослужбовець, політик | |||||
Титул | ерцгерцог Австрійський | |||||
Посада | член Палати панів Імперської Ради[d] | |||||
Військове звання | фельдмаршал-лейтенант | |||||
Конфесія | католицтво | |||||
Рід | Габсбурги-Лотаринзькі | |||||
Батько | Райнер Йозеф Австрійський | |||||
Мати | Єлизавета Савойська | |||||
Брати, сестри | Адельгейда Габсбург, Ернст Австрійський[d], Генріх Антон Австрійський, Леопольд Австрійський, Райнер Фердинанд Австрійський, Максиміліан Карлd і Archduchess Marie Karoline of Austriad | |||||
У шлюбі з | не було | |||||
Діти | не було | |||||
Нагороди | ||||||
Ерцгерцог Сигізмунд Леопольд Райнер Марія Амброзіус Валентин Австрійський (нім. Sigismund Leopold Rainer Maria Ambrosius Valentin von Österreich), (нар. 7 січня 1826 — пом. 15 грудня 1891) — ерцгерцог Австрійський з династії Габсбургів, син віцекороля Ломбардо-Венеційського королівства Райнера Йозефа Австрійського та принцеси Савойської-Кариньяно Єлизавети. Фельдмаршал-лейтенант австрійської армії[1] (1856). Кавалер кількох орденів.
Від 1859 року мешкав у Гмюнденському замку, займаючись ботанікою та фермерством.
Народився о 17.30 7 січня 1826 року у Мілані.[2] Був п'ятою дитиною та третім сином в родині віцекороля Ломбардо-Венеційського королівства Райнера Йозефа Австрійського та його дружини Єлизавети Савойської. З приводу народження ерцгерцога був даний 101 гарматний залп. 15 січня новонароджений був охрещений архієпископом Міланським. Хрещеним батьком став великий герцог Тоскани Леопольд II. Малюк мав старших сестер Марію Кароліну й Адельгейду та братів Леопольда Людвіга й Ернста Карла. Згодом сімейство поповнилося молодшими синами: Райнером Фердинандом, Генріхом і Максиміліаном, який прожив лише дев'ять років.
Основною резиденцією сім'ї був королівський палац у Мілані. Літній час проводили на віллі у Монці, де батько полюбляв займатися ботанікою. Навколо вілли був розбитий один із найбільших в Європі парків з сільськогосподарськими угіддями,[3] розарієм, оранжереєю та фазанарієм. У 1840 році була відкрита залізниця, яка з'єднувала Мілан із резиденцією у Монці.[4] Також мали замок Хернштайн неподалік Відня.[5]
Сигізмунд, незважаючи на слабке здоров'я, зробив військову кар'єру. У 1847 році став полковником та головою Ломбардо-Венеціанського піхотного полку (з 1866 року полк називався 45-м піхотним полком).[6] У 1848 році був призначений до штабу генерала Радецького, який згодом змінив його батька на посту віцекороля. Брав участь у придушенні повстань 1848 року в Ломбардо-Венеціанському королівстві. У боях при Мортарі, Сомі, Компазі та Новарі кілька разів відзначився на чолі свого полку. У 1856 отримав чин фельдмаршала-лейтенанта та був направлений до Грацу, аби очолити 6-й корпус. Втім, невдовзі вийшов у відставку через стан здоров'я.
Втратив обох батьків і сестру Адельгейду у середині 1850-х років. У 1859 році придбав Ґмюндський замок,[7] де і провів решту життя. Ніколи не був одруженим та не мав дітей. Займався благодійністю на користь численних соціальних організацій регіону.[8] Вів усамітнене життя, залишаючи маєток лише в окремих випадках, одним із яких була Всесвітня виставка у Відні 1873 року. Віддавався заняттям ботанікою та дендрологією, у своїх гмюндських володіннях збудував оранжерею та ландшафтний парк.[9] Його брат Леопольд вів таке саме самотнє життя у замку Хернштайн, страждаючи на напади епілепсії.
У січні 1890 року тяжко захворів. Їжа, змішана з миш'яком, потрапила на стіл під час трапези у замку. Ерцгерцог та інші учасники трапези серйозно постраждали. Кухаря було схоплено й ув'язнено, але окружний суд Вайдхофена не зміг довести злий намір, і чоловіка відпустили.
На похороні свого молодшого брата Генріха та його дружини в Больцано, Сигізмунд застудився. Він не надав уваги хворобі, і та швидко прогресувала. 15 грудня 1891 року ерцгерцог пішов з життя у Відні. Був похований на цвинтарі Гмюнда.[10] У 1893 році над його могилою було зведено мавзолей у неороманському стилі, який зберігся і донині.
- Орден Золотого руна (Австрійська імперія) (1852);
- Орден Святого Олександра Невського (Російська імперія);
- Орден Білого Орла (Російська імперія);
- Орден Святої Анни 1-го ступеня (Російська імперія);
- Вищий орден Святого Благовіщення (Королівство Італія), (21 вересня 1873).
- ↑ Sigismund. In: Neue Deutsche Biographie. [1] (нім.)
- ↑ «Regno Lombardo-veneto. Milano, 8 gennaio.». Gazzetta di Milano. 8 de enero de 1826. [2] (італ.)
- ↑ Офіційний сайт вілли Монца. Історія парку [3] (італ.)
- ↑ Офіційний сайт вілли Монца. Савойська Монца [4] [Архівовано 2022-01-08 у Wayback Machine.] (італ.)
- ↑ Замок Хернштайн [5] (нім.)
- ↑ Constantin von Wurzbach: Habsburg, Sigismund Leopold. In: Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. 7. Theil. Kaiserlich-königliche Hof- und Staatsdruckerei, Wien 1861, стор. 148. [6] (нім.)
- ↑ Гмюндський замок [7] (нім.)
- ↑ Гмюнд. Визначні місця [8] (нім.)
- ↑ Eva Berger: Historische Gärten Österreichs, Böhlau Verlag Wien, 2002, стор. 216
- ↑ Цвинтар Гмюнда [9] (англ.)
- Hamannová, Brigitte. Habsburkové. Životopisná encyklopedie. Praha: BRÁNA, Knižní klub, 1996. 408 стор. ISBN 80-85946-19-X. — стор. 375.
- Династія Габсбургів (англ.)
- Профіль на Geni.com (англ.)
- Профіль на Genealogics.org (англ.)
- Профіль на Thepeerage.com (англ.)
- Генеалогія Сигізмунда Австрійського (англ.)
Генеалогія та некрополістика | |
---|---|
Довідкові видання | |
Нормативний контроль |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.