Піорська осциляція
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Піорська осциляція — різко наступивший холодний і вологий період в кліматичній історії голоцену. Зазвичай датується проміжком 3200 - 2900 рр.. до Р. Х..[1] Низка дослідників пов'язують Піорську осциляцію, із закінченням Атлантичного кліматичного режиму і початком суббореального, згідно з послідовністю зміни клімату Блітта-Сернандера.
Феномен названий по долині Піора в Швейцарії, де він був вперше виявлений. Найяскравіші свідчення Піорської осциляції представлені в Альпах[2].. У цей час площа льодовиків в Альпах різко виросла, мабуть, вперше після голоценового кліматичного оптимуму. Межа зони поширення дерев в Альпах знизилася на 100 метрів.
Точна територія, яку охоплювало дане потепління в глобальному масштабі, до кінця не встановлена. Мабуть, Піорська осциляція заторкнула територію, набагато перевищувала Альпи і навіть Європу. Воно віддзеркалилося на території Нової Англії (схід Північної Америки), де різко скоротилася площа тсуги і в'язу. Подібні події відзначалися також в Каліфорнії і ряді інших місць; ряд змін у флорі збереглися досі.
На Близькому Сході поверхня Мертвого моря піднялася майже на 100 метрів, а потім знизилася до рівня, близького до сучасного. Деякі науковці зв'язали цю кліматичну зміну із закінченням урукського періоду, Темними століттями, пов'язаними з потопом з епосу про Гільгамеша і Великим потопом з Книги Буття[3].
Деякі дослідники пов'язують Піорську осциляцію з одомашненням коня. У Центральній Азії холодніший клімат сприяв використанню коня: «Кінь, оскільки він звик добувати їжу під снігом, став витісняти велику рогату худобу і овець»[4]. Також Піорський період пов'язують з різкою посухою в центральній Сахарі, зі зниженням дощових опадів і похолоданням у Середземномор'ї.
Причини Піорської осиляції є предметом дискусій. У зразках льоду з Гренландії видно збільшення рівня метану і сульфатів близько 3250 р. до Р. Х., що свідчить про катастрофу - або виверженні вулкана, або падінні метеорита або астероїда. Інші дослідники пов'язують Піорську осиляцію з іншими подібними подіями, на кшталт події 8,2 кілороку , які повторюються в історії клімату в рамках 1500-річного кліматичного циклу.
- Baronia, Carlo; Orombelli, Giuseppe (1996). The Alpine "Iceman" and Holocene Climatic Change. Quaternary Research. 46 (1): 78—83. Bibcode:1996QuRes..46...78B. doi:10.1006/qres.1996.0046.
- Burroughs, William J. (2003). Climate: Into the 21st Century. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0521792029.
- Caseldine, C.; et al. (2005). Evidence for an extreme climatic event on Achill Island, Co. Mayo, Ireland around 5200-5100 cal. yr BP. Journal of Quaternary Science. 20 (2): 169—178. Bibcode:2005JQS....20..169C. doi:10.1002/jqs.901.
- Lamb, Hubert H. (1995). Climate, History, and the Modern World. London: Routledge. ISBN 0415127351.
- Magny, Michel; Haas, Jean Nicolas (2004). A major widespread climatic change around 5300 cal. yr BP at the time of the Alpine Iceman. Journal of Quaternary Research. 19 (5): 423—430. Bibcode:2004JQS....19..423M. doi:10.1002/jqs.850.
- Matossian, Mary A. K. (1997). Shaping World History: Breakthroughs in Ecology, Technology, Science, and Politics. New York: M. E. Sharpe. ISBN 0765600617.
- Wick, Lucia; Tinner, Willy (1997). Vegetation Changes and Timberline Fluctuations in the Central Alps as Indicators of Holocene Climatic Oscillations. Arctic and Alpine Research. 29 (4): 445—458. doi:10.2307/1551992. JSTOR 1551992.
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
