Пилявин
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Хутір
Пилявин
 Мисливський парк
Координати 50°40′36″ пн. ш. 27°18′11″ сх. д. / 50.67666700002777702° пн. ш. 27.30305600002778021° сх. д.Координати: 50°40′36″ пн. ш. 27°18′11″ сх. д. / 50.67666700002777702° пн. ш. 27.30305600002778021° сх. д.
|
Пилявин (пол. Pilawin) — колишній хутір (фільварок) в Новоград-Волинському повіті Волинської губернії. Знаходився на відстані 1 км східніше села Суховоля Новоград-Волинського району Житомирської області, Україна. Перебував у власности роду Потоцьких, входив до утвореної ними в 1912 році Піщівської (Корецької) ординації.
Фільварок, разом з мисливським парком, припинив існування в 1918 році.
В 1903 році, неподалік від хутора, графом Юзефом-Миколаєм Потоцьким, з метою наукових досліджень, засновано мисливський парк. Площа території становила 16 тис. моргів (2 500 га)[1]. В огородженому парку росли дуби, берези, вільхи, осики, модрини, в пресі тих часів згадували про 80-річні сосни. Найстаріші дерева мали близько 200 років. В парку розміщувались болота, ставки та озера; найбільша водойма — Ветлиця — мала площу 20 га.
На початку XX століття в парку нараховувалося 30 зубрів, 80 лосів, близько 700 оленів, кількадесят буйволів, два ведмеді, крім того, тут мешкали сарни, кабани, борсуки, куниці, зайці, видри, білки. Немісцеві тварини були завезені з Біловезької Пущі, Кавказу, Англії, США.
Садибу в Пилявині відвідували туристи та вчені, зокрема, з Польщі, Парижа, Лондона[2].
В урочищі Кам'яна Гірка спорудили палац для відпочинку мисливців з числа високопосадовців Російської імперії та зарубіжжя. У 1908 році за право застрілити останнього зубра американець Вальтер Віден заплатив 15 тис. рублів золотом. На місці загибелі тварини, в урочищі Мечет, спорудили кам'яний пам'ятник з бронзовою головою зубра, влаштований механізм в котрій вночі видавав звуки, схожі на ревіння звіра[3].
Мисливський парк та звіринець були зруйновані після приходу більшовицької влади солдатами-більшовиками. Велику частину звірів вбито, зокрема, 35 зубрів та бізонів[4].
- ↑ Оксана Лобко. Еволюція маєткового комплексу графів Потоцьких (герб Пилява) у Правобережній Україні 1830-1917 рр (PDF). https://core.ac.uk/. с. 34. Процитовано 9 грудня 2020.
- ↑ Мисливський парк Потоцького в Пилявині на Волині. https://photo-lviv.in.ua/. Архів оригіналу за 19 грудня 2020. Процитовано 9 грудня 2020.
- ↑ Дідух, В., Нікітюк, В., Якубовська,Т. Історія містечка Яруньта його околиць до середини ХХ ст. — Тернопіль, 2016 — 172 с. с. 24. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 26 грудня 2020.
- ↑ Миронов В.В., Ткачук В.І. Економіко-правова та екологічна охорона земель в Україні:історія становлення та сучасний стан. с. 37.
((cite web)):|access-date=вимагає|url=(довідка); Пропущений або порожній|url=(довідка)
|
Це незавершена стаття з географії Житомирської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
