"Пейзажна лірика" — умовна назва ліричного жанру, в якому йдеться про художні переживання природи, олюдненої та одухотвореної.

У різні культурно-історичні епохи вірш-пейзаж посідав не однакове місце в поезії. Був майже відсутній у добу класицизму, натомість набув особливого поширення в період романтизму.

В українській ліриці вірш-пейзаж — один із основних жанрів, зазнавав емоційної інтимізації:

Падає з дерев пожовкле листя,

День уже в обіди догорів, —

Кажуть, що вночі на передмістя

Осінь приблукала з хуторів.

В центрі вона буде завтра ранком,

Повагом вступаючи туди…

Що ж! Приходь, задумлива селянко, —

Я тебе побачити радий (Є. Плужник).

Жанр віршів-пейзажів набув широкого розповсюдження у Китаї, у рамках філософсько-естетичної концепції шань-шуй ("гори-води"). Окремим напрямком, наближенішим до людської діяльності, стала поезія тянь-юань (田園, "ниви-сади": див. Fields and Gardens poetry^[en]). Подальшу інформацію можна зокрема знайти у статті Китайська поезія періоду Тан.

• Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007

• Topographical poetry^[en]

• Вірш-пейзаж, або Пейзажна лірика // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 193.
• Пейзажна лірика // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 195.