Огюст Андре Томас Каур
Auguste André Thomas Cahours
Народився	2 жовтня 1813(1813-10-02) Париж
Помер	17 березня 1891(1891-03-17) (77 років) Париж
Країна	Франція
Діяльність	хімік
Alma mater	Політехнічна школа
Галузь	хімія
Членство	Петербурзька академія наук Французька академія наук Російська академія наук Прусська академія наук
Нагороди	Jecker Prized (1860) Jecker Prized (1867)
Огюст Андре Тома Каур у Вікісховищі

Огюст Андре Томас Каур (фр. Auguste André Thomas Cahours; 2 жовтня 1813(18131002), Париж — 17 березня 1891, Париж) — французький вчений-хімік, чий внесок в органічну хімію є одним з найбільших в історії. Він, крім іншого, відкрив процеси синтезу хімічних молекул, включаючи толуен, ксилен, декілька органомагнієвих, а такожі похідні фосфіну та арсину.

З 1833 по 1835 роки Каур навчався в Політехнічній школі в Парижі. Після закінчення працював асистентом. Він вирішив займатися хімією, проте, залишив свою посаду, щоб працювати разом з Еженом Шеврелєм.^[1] Починаючи з 1836 року Каур працює в лабораторії Шевреля, а також у Національному музеї природознавства Парижа. У 1845 році він здобув ступінь доктора наук і став професором хімії в Політехнічній школі та Центральній школі мистецтва і виробництва.

Каур став директором Паризького монетного двору в 1853 році, замінивши Огюста Лорана. У 1868 році він став членом Французької академії наук за хімічною секцією.

Але не все було успішним у його житті. Між 1866 і 1871 роками він втратив брата, дружину і двох дітей, яким було трохи більш як двадцять років. Хоча ці втрати дуже торкнулися його, він не відмовився від своїх досліджень, які потім носили більш фрагментарний і епізодичний характер. Другий шлюб, в кінці життя, приніс трохи спокою до його останніх років.

Каур відкрив толуен в 1834 році, ідентифікувавши його серед продуктів сухої перегонки бензойної деревини. Він також відкрив анісову кислоту, анізол і спиртові полісульфіди. Він дослідив етерифікацію фенолів і вивчив чотиривалентну сірку. Нарешті, він отримав хлориди кислот за допомогою пентахлорид фосфору, відкривши шлях для подальшого відкриття Шарлю Фредеріку Жерару ангідридів карбонових кислот.^[1]

У 1839—1840 роках Каур присвятив себе вивченню картопляної олії, речовини, подібної за складом до етилового спирту, який був відкритий Шеєле і проаналізований Дюма. Каур припустив, що він може вести себе як справжній алкоголь, оскільки він ізоморфний етиловому спирту. З літра речовини вдалося отримати велику кількість похідних, які були дуже схожі на відповідні похідні етилового спирту. У цій роботі був використано метод, зазначений Дюма, та дослідження Ежена Пеліго про метиловий спирт (1839). Потім він використовує дослідження Анрі Віктора Реньо і Фаустіно Малагуті про дію хлору на ефіри для вивчення галогеноалканів, які утворюються шляхом заміщення хлором гідрогену.^[1]

У 1844 році Каур вивчав масло Гаультерії лежачої, яке, на його думку, мало той же склад і властивості, що і метилсаліцилат. За допомогою синтезу він довів, що воно було тією ж речовиною.