|наступник= |попередник=

Олександр Петрович Оглоблин
Народився	24 листопада (6 грудня) 1899(1899-12-06) Київ, нині Україна
Помер	16 лютого 1992(1992-02-16) (92 роки) Спрингфілд, штат Массачусетс, США
Країна	УНР → УСРР→  СРСР →  США
Підданство	Російська імперія (до 1917)
Національність	українець
Діяльність	історик, політик, професор, архівіст
Alma mater	Університет Св. Володимира
Галузь	історик, архівіст
Заклад	Гарвардський університет
Посада	голова Київської міської управи (бургомістр) (вересень — жовтень 1941)
Науковий ступінь	професор
Науковий керівник	Українське генеалогічне товариство та Українське історичне товариство, Українська вільна академія наук у США
Відомі учні	Субтельний Орест Мирославович Горбатюк Володимир Тимофійович
Аспіранти, докторанти	Орест Субтельний
Відомий завдяки:	історик та політичний діяч
Автограф
Оглоблин Олександр Петрович у Вікісховищі

Огло́блин Олекса́ндр Петро́вич (справжнє прізвище Мезько́; 24 листопада [6 грудня] 1899(18991206), Київ — 16 лютого 1992, Спрингфілд) — український історик, архівіст та політичний діяч, автор близько 1000 наукових праць.  Голова Київської міської управи (бургомістр) у Райхскомісаріаті Україна у вересні—жовтні 1941 року. З 1944 року — в еміграції. Серед його учнів — канадський історик Орест Субтельний.

Народився 24 листопада (6 грудня) 1899(18991206) року в Києві, нині Україна (тоді Київська губернія, Російська імперія), походив зі стародавнього білорусько-українського роду Лашкевичів. Батьківське прізвище — Мезько, виховувався вітчимом Петром Оглоблиним (чиє прізвище потім і перейняв).

Закінчив Третю Київську чоловічу гімназію. Восени 1917 року поступив на історико-філологічний факультет Університету св. Володимира (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка), де прослухав скорочений курс і з 1919 року почав викладати історію та українознавство в київських школах. У 1921–1941 роках викладав у Київському інституті народної освіти. 3 квітня 1922 року він здобув професорське звання, а після захисту в 1926 році дисертації першим із вітчизняних істориків був удостоєний наукового ступеня доктора історії української культури.

У 1930-х роках був директором Київського центрального архіву давніх актів, працював у інституті історії України АН УРСР. В процесі вивчення та систематизування вітчизняної історії використовував «Історію Русів», у 1930—1931 роки зазнав переслідувань, арештовувався органами ОДПУ. Співпрацював з Костянтином Штепою, але під час другої світової війни поступово розірвав з ним зв'язки через співпрацю останнього з гестапо, негативну роль у знищенні українсько-націоналістичного руху в Києві та перехід на російсько-імперські позиції в історії.

Див. також Київська міська управа

Після нацистської окупації Києва представники похідних груп ОУН зібрали збори ініціативної групи, куди запросили представників інтелігенції міста, про національно свідомі позиції яких було відомо за межами Радянської України. Було висунуто дві кандидатури на посаду голови Київської міської управи — Олександра Оглоблина та Володимира Багазія. При цьому сам Оглоблин згоден був поступитися Багазію, якого він добре знав, але проти цього виступили представники ОУН. Оглоблина також було введено у склад Української Національної Ради.

Очоливши Київську міську управу, Олександр Оглоблин чимало зробив для відновлення функціонування господарської мережі, зокрема знов почав ходити трамвай, поновлено подачу електроенергії, запрацювали телефонна мережа, водопровід. У жовтні 1941 року, коли нацисти розпочали знищення євреїв, марно намагався захистити деяких з них, але йому було заявлено, що «єврейське питання належить до виняткової компетенції німецької влади і вона вирішуватиме його, як вважатиме за потрібне».

Олександр Оглоблин сприяв відновленню придушеної більшовиками української ідентичності нації. При ньому почав виходити часопис «Літаври», що його редагувала Олена Теліга. Саме він ініціював збір архівних матеріалів про злочини комуністичного режиму. Зняли його з посади нацисти вже за місяць після призначення через «надмірну» пропаганду української національної культури.

У 1942 році працював у Києві директором Музею-архіву переходової доби, в якому збиралися документальні та усні свідчення про руйнування міських культурних пам'яток, був професором Київського університету.

У 1943 році виїхав до Львова. 1944 року емігрував до Праги, де викладав та був професором Українського вільного університету з 1946 по 1951 рік. 1945 року університет було переміщено до Мюнхена, куди переїхав і він, зберігши посаду професора.

У 1951 році переїхав до США, де брав активну участь у діяльності місцевої української громади. Заснував і очолив Українське генеалогічне товариство (1963) та Українське історичне товариство (1965). У 1968–1970 роки — професор історії Гарвардського університету. У 1970–1989 роках очолював Українську вільну академію наук у США. Видав у США ряд монографій з української історії.

Помер у 1992 році в місті Спрингфілд, штат Массачусетс, США.

• Гетьман Іван Мазепа та його доба. (2001)
• Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. (1960)
• Оглоблин О. Українська історіографія. 1917—1956 / пер. з англ. — К., 2003. — 253 с. — ISBN 966-8225-18-Х.
• Герб міста Києва (1942) // Наука і суспільство. — 1994. — № 7–8. — С. 49–51.
• Люди старої України (1959)
• Історія України. Короткий курс (1941, спільно з С. Белоусовим, К. Гуслистим, Ф. Ястребовим, М. Петровським, М. Супруненком).
• Проблема державної влади на Україні за Хмельниччини й Переяславська Угода 1654 року. (1965)
• Михайло Сергієвич Грушевський (1866—1934). (1966)
• Московська теорія ІІІ Риму в XVI—XVII стол. (1951)
• Хмельниччина і українська державність. Лекція 1. (Нью-Йорк, 1954)

• Оглоблин Олександр Петрович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.32-34
• Київська влада під німецькою окупацією.
• Олександр Оглоблин.
• Олександр Оглоблин^{[недоступне посилання з липня 2019]} // Українці в світі.
• Праці О. Оглоблина в електронній бібліотеці Чтиво.
• Олександр Оглоблин на сайті diasporiana.org.ua.
• Оккупационный «гуманизм»^{[недоступне посилання з червня 2019]}. (рос.)

• Верба І. Оглоблин Олександр Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 522—523. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Винар Л. Наукова творчість Олександра Петровича Оглоблина // Український історик. — 1970. — № 1–3 (25–27).
• Винар Л. Олександер Оглоблин, як дослідник гетьмана Івана Мазепи і його доби] // Український історик. — 1989. — № 4.
• Винар Л. Олександер Петрович Оглоблин (1899–1992) // Український історик. — 1993. — Т. 30. — Числа 116-119.
• Домбровський О. Олександер Оглоблин і Українське Історичне Товариство // Український історик. — 1989. — № 4.
• Київ. Історична енциклопедія. 1917–2000 рр.
• Косовська Л. Вершити долю столиці киянам не дано чи не дають? // Дзеркало тижня. Україна. Україна. — 2003. — № 29. — 1 серпня. [Архівовано з першоджерела 30 квітня 2015.]
• Наследники старые и новые // Час пик. — 2006. — № 36 (285). — 17 сентября. (рос.)
• Омельченко В. Проф. д-р Олександер Оглоблин (життя й діяльність) // Український історик. — 1989. — № 4.
• Полонська-Василенко Н. Олександер Петрович Оглоблин в очах сучасниці // Український історик. — 1970. — № 1–3 (25–27).
• Ясь О. В. Два образи Старої України: візії О. Лазаревського й О. Оглоблина // Український історичний журнал. — 2009. — № 3. — С. 67–92. 
• Ясь О. В. «Невикінчена» харизма. Образ Івана Мазепи в конструкції Мазепинського Ренесансу Олександра Оглоблина // Український археографічний щорічник: Нова серія. — 2009. — Т. 16/17, вип. 13/14. — С. 398–414.
• Ясь О.  Вступна стаття до розвідки О. Оглоблина «Проблема української економіки в науковій і громадській думці XIX–XX в. (До 90-річчя першої публікації статті)» // Український історичний журнал. –   2018. – № 4. – С. 175–183; Оглоблин О. Проблема української економіки в науковій і громадській думці XIX–XX в. (До 90-річчя першої публікації статті) // Там само. – С. 184–202. https://www.academia.edu/37660929
• Ясь О. Експедиція 1932 р. для обстеження промисловості Правобережного (Київського) Полісся як незавершений науковий проєкт Олександра Оглоблина // Академічна традиція українського зарубіжжя: історія і сучасність. Liber amicorum на пошану президента УВАН у США проф. Альберта Кіпи / Відп. ред. І. Гирич і Л. Рудницький. – Нью-Йорк; Київ: УВАН у США, ВД «Простір», 2021. –  С. 211–231. https://www.academia.edu/63850306

Генеалогія та некрополістика Родовід Література та бібліографія Index Theologicus Тематичні сайти SNAC Довідкові видання SNAC Нормативний контроль FAST: 1799352 · Freebase: /m/09z1h1 · GND: 121463370 · ISNI: 000000010885851X · J9U: 987007394933305171 · LCCN: n85099377 · MAK: 9810683223405606 · NKC: js20020812770, js2017960901 · NLA: 938127 · NUKAT: n97019994 · SUDOC: 08351922X · VIAF: 32853777

п о р Очільники міської влади Києва Литовсько-польська доба Війти Ганко Онкович (бл. 1500–1514) · Ян (1514­–1528) · Іван Черевчей (1528­–1540) · Ян Дхоревський (1540–1548) · Семен Мелешкович (1548–1550) · Максим Хонич (1550–1555) · Семен Мелешкович (бл. 1556–1563) · Богуш Ленкевич (1563–1564) · Юрій Климович (1565–1566) · Василь Черевчей (1566–1567) · Станіслав Соколовський (1568–1570) Гаврило Рой (1570­–1575) · Федір Черевчей (1576–1581) · Семен Конашкович (1581–1587) · Федір Вовк (1587­–1593) · Еразм Стравинський (1593) · Яцько Балика (1593­–1612) · Федір Ходика-Кобизевич (1613–1618, 1621–1625) · Артем Конашкович (1625–1628) · Созон Балика (1628–1629) · Іван Євсейович (1629–1631) · Стефан Кривкович (1631–1632) · Йосиф Ходика (1633–1641) · Самійло Мефедович (1641–1644) · Андрій Ходика-Кобизевич (1644–1649) Каштеляни Михайло Вишневецький (з 1569) · Павло Сапега · Яків Чаплич (бл. 1600) · Юрій Вишневецький (з 1609) · Адам Санґушко (з 1619) · Георгій Чаплич · Гаврило Гойський (до 1623) · Роман Гойський (1632) · Мартин Калиновський · Олександр Пісочинський (до 1646) · Адам Кисіль (до 1647) · Максиміліян Бжозовський (з 1648) · Збігнев Горайський (до 1655) · Стефан Чарнецький · Александер Тарновський (до 1662) · Стефан Замойський · Миколай Подльодовський (з 1671) · Маріуш-Станіслав Яскульський (1676) · Франциск Дідушицький · Ярош Куропатницький (до 1696) · Станіслав Миколай Коссаковський (до 1706) · Фелікс (Феліціан) Чермінський · Юзеф Станіслав Потоцький (до 1722) · Казімеж Стецький (до 1748)·Никодим Воронич (до 1761)· Мацей Лянцкоронський (до 1772) · Юзеф Стемпковський (до 1785) · Александер Любомирський (1785–1790) · Московське царство Російська імперія Війти Богдан Сомкович (1649–1660) · Данило Полоцький (1660–1675) · Федір-Ждан Тадрина (1675–1677) · Ждан Тадрина (1677–1687) · Ян Биковський (1687–1699) · Федір Биковський (1699) · Дмитро Полоцький (1699–1723) · Кузьма Кричевиць (1733–1734) · Павло Войнич (1734–1737, 1738–1751) · Василь Биковський (1737–1738) · Іван Сичевський (1753–1766) · Григорій Пивоваров (1766–1781) Міські голови Яків Давидовський (1781–1785) · Василь Копистенський (1785–1787) · Юхим Митюк (1787–1790) · Григорій Радзицький (1790–1798) Війти Григорій Радзицький (1798–1801) · Георгій Рибальський (1801–1813) · Пилип Лакерда (1813–1814) · Михайло Григоренко (1815–1826) · Григорій Киселівський (1826–1834) Міські голови Парфеній Дехтерьов (1835–1837) · Павло Єлисєєв (1837–1838) · Іван Ходунов (1838–1841) · Готліб Фінке (1841–1844) · Іван Ходунов (1844–1847) · Микола Балабуха (1847–1851) · Іван Ходунов (1851–1853) · Григорій Покровський (1853) · Семен Личков (1853–1854) · Андрій Бухтєєв (1854–1857) · Григорій Покровський (1857–1860) · Йосип Завадський (1860–1863) · Федір Войтенко (1863–1871) Павло Демидов Сан-Донато (1871–1872) · Густав Ейсман (1872–1873) · Павло Демидов Сан-Донато (1873–1874) · Микола Ренненкампф (1875–1879) · Густав Ейсман (1879–1884) · Іван Толлі (1884–1887) · Степан Сольський (1887–1900) · Василь Проценко (1900–1906) · Іполит Дьяков (1906–1916) · Федір Бурчак (в. о., 1916–1917)) Російська республіка Українська Народна Республіка Українська Держава Євген Рябцов (1917–1918) · Іполит Дьяков (1918) · Євген Рябцов (1918–1919) · Петро Бутенко (1919) · Микола Літвицький (1920) УРСР Григорій Чудновський (1918) · Андрій Бубнов (1919) · Андрій Іванов (1919–1920) · Михайло Вєтошкін (1920) · Ян Гамарник (1920–1923) · Григорій Гринько (1923–1925) · Пантелеймон Свистун (1925) · Панас Любченко (1925–1927) · Юрій Войцехівський (1928–1932) · Іван Воробйов (1932) · Василь Биструков (1932–1934) · Рафаїл Петрушанський (1934–1937) · Павло Христич (1937) · Тарас Мітулинський (1937) · Микола Пашко (1937–1938) · Іван Шевцов (1938–1941) Райхскомісаріат Україна Олександр Оглоблин (1941) · Володимир Багазій (1941–1942) · Леонтій Форостівський (1942–1943) УРСР Голови виконавчого комітету міської ради Леонід Лебедь (1943–1944) · Федір Мокієнко (1944–1946) · Федір Чеботарьов (1946–1947) · Олексій Давидов (1947–1963) · Михайло Бурка (1963–1968) · Володимир Гусєв (1968–1979) · Валентин Згурський (1979–1990) · Микола Лаврухін (1990) · Григорій Малишевський (1990–1991) Голови міської ради Арнольд Назарчук (1990) · Григорій Малишевський (1990–1991) Україна Голови міської ради Григорій Малишевський (1991) · Олександр Мосіюк  (в. о., 1991–1992) · Василь Нестеренко (1992–1994) · Леонід Косаківський (1994–1997) · Олександр Омельченко (1998–1999) Голови виконавчого комітету міської ради Григорій Малишевський (1991) · Олександр Мосіюк (в. о. 1991–1992) · Іван Данькевич (в. о., 1992) · Леонід Косаківський (1994–1995) Міські голови Леонід Косаківський (1997–1998) · Олександр Омельченко (1999–2006) · Леонід Черновецький (2006–2012) · Галина Герега (в. о., 2012–2014) · Віталій Кличко (з 2014) Представники Президента України — голови міської державної адміністрації Іван Салій (1992–1993) · Іван Данькевич (в. о., 1993) · Леонід Косаківський (1993–1994) Голови міської державної адміністрації Леонід Косаківський (1995–1996) · Олександр Омельченко (1996–2006) · Леонід Черновецький (2006–2010) · Олександр Попов (2010–2013) · Анатолій Голубченко (т. в. о. 2013–2014) · Володимир Макеєнко (2014) · Володимир Бондаренко (2014) · Віталій Кличко (з 2014) Начальники міської військової адміністрації Микола Жирнов (2022) · Сергій Попко (з 2022)