Надар
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Надар | |
|---|---|
| фр. Gaspard-Félix Tournachon Nadar | |
 | |
| Ім'я при народженні | фр. Gaspard-Félix Tournachon |
| Псевдо | Nadar |
| Народився | 6 квітня 1820[1][2][…] rue Saint-Honoréd, former 4th arrondissement of Parisd[4][5] |
| Помер | 20 березня 1910 (89 років) avenue Franklin-D.-Rooseveltd, VIII округ Парижа[6] |
| Поховання | Пер-Лашез і Grave of Nadard |
| Громадянство |  Франція |
| Національність | Франція |
| Діяльність | фотограф, аеронавт, карикатурист, карикатурист, письменник, журналіст |
| Галузь | фотографія і карикатура |
| Alma mater | Кондорсе |
| Знання мов | французька[7] |
| Заклад | Le Charivarid |
| Членство | Q30738521? |
| Жанр | портрет |
| Magnum opus | Portrait photograph of Sarah Bernhardtd |
| Батько | Victor Tournachond |
| Брати, сестри | Adrien Alban Tournachond[8] |
| У шлюбі з | Ernestine Nadard[9] |
| Діти | Поль Надар |
| Автограф |  |
Надар (фр. Nadar; справжнє ім'я — Гаспар Фелікс Турнашон, фр. Gaspard-Félix Tournachon; 6 квітня 1820 — 20 березня 1910) — французький фотограф, карикатурист, письменник та повітроплавець. Батько Поля Надара.
Надар народився в Парижі 1820 року. Закінчив ліцей Кондорсе. 1853 року почав робити перші фотографії, а 1858 року зробив першу у світі фотографію з повітря, піднявшись над Парижем на повітряній кулі. Фотографії Шарля Бодлера, Гюстава Курбе, Сари Бернар, Ернеста Шеклтона та інших, зроблені Надаром, стали класичними в історії іконографії.
Незвичайній репутації Надара як фотографа сприяло те, що на прохання великого французького художника-классициста Енгра він знімав кожного, чиє фото хотів мати художник. За свідченням його біографа, Е. де Мірекура, Енгр малював з цих фотографій свої портрети й при цьому не відчував потреби в тому, щоб йому позували. Художники називали Надара «Тиціаном фотографії».
Надар зацікавився фотографією завдяки театрові — він був театральним драматургом. Як художник, він був вельми шанованим портретистом. З Дом'є Нодар працював карикатуристом для журналу «Шаріварі». З 1850 року у віці 30 років Надар став улюбленцем бульварів, відомим своєю дотепністю, та водночас ні театр, ні художній салон, ні журнал не давали йому достатньо засобів до життя. Налаштований проти фотографії, як і більшість інших художників, він вирішив стати співвласником фотостудії свого брата Адрієна 1852 року, але це партнерство незабаром скінчилося судовим розглядом.
1854 року Надар випустив у світ «Пантеон Надар», величезну літографію, складену з 240 карикатур, першу із запланованих чотирьох добірок. Ідея Надара була такою ж, як і в свій час у Девіда Хілла — спочатку сфотографувати своїх клієнтів, а вже потім малювати карикатури. Але в «Галереї сучасників» з'явилися не карикатури, а чудові репродукції портретів літераторів та інших відомих людей, зроблені з бездоганних репродукцій оригінальних фотографій Надара.
За висловом Надара, «Фотографія — чудове відкриття… Теорія може бути вивчена за годину, основи техніки за день… Але чому не можна навчити — так це почуттю світла. Те, як світло падає на обличчя, ви повинні вловити самі. Щоб отримати подібність, а не банальний портрет, ви повинні вступити в спілку з тими, що позують, відчути їхні думки і сам характер».
Стиль портретів Надара був простим та строгим. Як правило він фотографував людей, що стоять, та використовував лише верхнє світло й однотонне тло. Основну увагу приділяв особі, жестам, позі, намагаючись виявити індивідуальні особливості моделі.
Надар одним з перших почав фотографувати при електричному світлі, створив серію світлин про життя підземного Парижа. Запатентував ідею фотографування з повітряної кулі.
Помер 21 березня 1910 року. Похований на цвинтарі Пер-Лашез.
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Жуль Фавр -
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Віктор Анрі Рошфор -
Жорж Санд (1864) -
-
-
-
Гастон Александр Огюст де Галіфе -
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Планер Альбатрос II -
Автопортрет Надара -
Син Надара з двома членами японського посольства, 1863. -
Фотоательє Надара в Парижі, 1860.
.jpg)
.gif)
- Roger Greaves, Nadar ou le Paradoxe vital, Paris, Flammarion, 1980, 413 p. ISBN 2-08-064278-2
- André Jammes, Nadar: introduction, repères chronologiques, notes bibliographiques et techniques, Paris, Fondation Nationale de la Photographie, 1982, 139 p. ISBN 2-85107-103-3
- James H. Rubin, Nadar (traduit de l'anglais par Jacques Guiod), Paris, Phaidon, 2001, 125 p. ISBN 0-7148-9275-0
- Benoît Peeters, Les Métamorphoses de Nadar, éd. Marot, 1994.
- Roger Greaves, Nadar quand même !, Paris, En Face-Jacques Reich, 2010, 298 p. ISBN 978-2-35246-019-0
- Stéphanie de Saint Marc, Nadar, Paris, Gallimard, " NRF Biographies ", 2010, ISBN 9782070781003
- Nadar photographe, par Stan Neumann, le Musée d'Orsay, la SEPT-ARTE, les Films d'ici, Réunion des Musées Nationaux, 1994, 26' (VHS)
- ↑ RKDartists
- ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ municipality of Paris Vital records of Paris
- ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ municipality of Paris Vital records of Paris
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2021.
- ↑ https://www.historia.fr/lin%C3%A9dit-du-mois-des-archives-nationales/mais-qui-%C3%A9tait-madame-nadar
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Надар |
- Фото Надара на сайті Arago
- Фото Надара [Архівовано 7 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
- page Фото Надара на сайті Музею д'Орсе [Архівовано 2 квітня 2013 у Wayback Machine.]
- Фото Надара
- Фото Надара
- Rétrospective Nadar à l'occasion du centenaire de sa mort sur L'intermède.com — виставка до 100-річчя Надара [Архівовано 5 травня 2011 у Wayback Machine.]
- Catalogue, Félix Tournachon dit Nadar (1820—1910) et son panthéon — Importante collection de 273 dessins: portraits et portraits-charge, Étude Tajan, Paris, 2004 — каталог виставки
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
