Мішель Дегі
фр. Michel Deguy
Ім'я при народженні	фр. Michel Robert Deguy[1]
Народився	23 травня 1930(1930-05-23)[1] Дравей[1]
Помер	16 лютого 2022(2022-02-16)[2][1] (91 рік) V округ Парижа, Париж, Франція[1]
Поховання	цвинтар Монпарнас
Країна	Франція
Діяльність	поет, викладач університету, головний редактор, есеїст, редактор, перекладач
Сфера роботи	поезія[3], редагування[3] і переклад[3]
Заклад	Lycée Claude-Bernardd, Університет Париж VIII, Critiqued, Тан Модерн, Q3392873?, Lycée Buffond і Lycée Pasteurd
Роки активності	1953 — 2022
Членство	comité de lecture des éditions Gallimardd (1986)
У шлюбі з	Monique Deguyd
Діти	Marie-Armelle Deguyd
Нагороди	Велика національна премія поезії (1989) Prix Max-Jacobd (1962) премія Фенеона (1961) Велика премія Французької академії за поезію (2004) Гран-прі Товариства літераторівd (2000)

Міше́ль Дегі́ (фр. Michel Deguy, 25 травня, 1930, Париж — 16 лютого 2022) — французький поет, есеїст, перекладач, літературний організатор.

З 1962—1987 член редакційної ради найбільшого паризького видання «Галлімар», 1977 починає видавати журнал «Поезія» (1997 року отримує премію Дідро), голова Міжнародного філософського коледжу (1989—1992), голова Будинку письменників (1992—1998), член академії Малларме, почесний голова Університету Париж VIII (Сен-Дені).

Окрім книг напруженої, інтелектуальної лірики «Бійниці» (1959), «Вірші з півострова» (1961), «Жолоби» (1964), збірок віршів і прози «Образи» (1969), «Дар у відповідь» (1981), йому належать розгорнуті теоретичні есе «Світ Томаса Манна» (1962), «Гробниця Дю Белле» (1973), «Шлюбна машина, або Марево» (1982), «Поезія не самотня: Короткий курс поетики» (1988), «Енергія відчаю, або про продовження поетики кохання будь-якими засобами» (1998), «Поетичний розум» (2000). Дегі — перекладач Сапфо, Данте, Гонгори, Гьольдерлина, Гайдеггера, Целана, Вадіма Козового (у співавторстві з Жаком Дюпеном), сучасних американських поетів (випустив у співавторстві з Жаком Рубо антологію «21 американський поет», 1980). Укладач філософських збірок «Рене Жірар і проблема зла» (1982), «На тему „Шоа“» (1990, про документальний фільм Клода Ланцмана). Нагороджений Великою національною поетичною премією (1989), Великою премією спільноти французьких письменників(2000), Великою поетичною премією Французької Академії (2004).

Його вірші перекладені англійською, німецькою, італійською, іспанською, португальською, польською, угорською, японською та іншими мовами світу.

• Les Meurtrières (1959)
• Fragments du cadastre (1960)
• Poèmes de la presqu'île (1962)
• Le Monde de Thomas Mann (1962)
• Biefs (1964)
• Actes (1965)
• Ouï dire (1965)
• Figurations (1969)
• Tombeau de du Bellay (1973)
• Reliefs (1975)
• Jumelages suivi de Made in USA (1978)
• Donnant donnant (1981)
• La Machine matrimoniale ou Marivaux (1982)
• Gisants (1985)
• Brevets (1986)
• Choses de la poésie et affaire culturelle (1987)
• La poésie n'est pas seule (1987)
• Le Comité (1988)
• Arrêts fréquents (1990)
• Axiomatique Rosace (1991)
• Aux Heures d'affluence (1993)
• À ce qui n'en finit pas (1995)
• L’énergie du désespoir (1998)
• La Raison poétique (2000)
• L'Impair (2001)
• Spleen de Paris (2001)
• Poèmes en pensée (2002)
• Un homme de peu de foi (2003)
• Sans retour (2004)
• Au jugé (2004)
• Travaux avant réouverture (2006)
• Le sens de la visite (2006)
• Desolatio (2007)
• Réouverture après travaux (2007)

• Poèmes 1960—1970. Paris: Gallimard, 1973.
• Poèmes II 1970—1980. Paris: Gallimard, 1986.
• Gisants / Poèmes III, 1980—1995. Paris: Gallimard, 1998.
• Donnant Donnant, poèmes 1960—1980. Paris: Gallimard, 2006.

• (фр.) [Архівовано 4 листопада 2008 у Wayback Machine.]
• (фр.) [Архівовано 23 квітня 2009 у Wayback Machine.]
• (фр.)
• (фр.) [Архівовано 6 грудня 2008 у Wayback Machine.]
• Переводы [Архівовано 18 квітня 2008 у Wayback Machine.] стихов М. Д. (англ.)

Це незавершена стаття про поета або поетесу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про французького письменника чи письменницю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.