Мережковський Дмитро Сергійович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Мережковський Дмитро Сергійович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Мережковский Дмитрий Сергеевич | ||||
 | ||||
| Народився | 2 (14) серпня 1865 Москва Російська імперія | |||
| Помер | 9 грудня 1941 (76 років) Париж, Франція | |||
| Поховання | Сент-Женев'єв-де-Буа | |||
| Країна |  Російська імперія | |||
| Національність | росіянин | |||
| Діяльність | поет, прозаїк, драматург | |||
| Сфера роботи | філософія | |||
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет[1][2] | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | з 1888 | |||
| Жанр | поезія | |||
| Членство | Gabinetto Vieusseuxd (невідомо)[3] | |||
| Рід | Merezhkovsky familyd | |||
| Батько | Sergey Merezhkovskyd | |||
| Брати, сестри | Konstantin Mereschkowskid | |||
| У шлюбі з | Гіппіус Зінаїда Миколаївна[4][5] | |||
|
| ||||
 Мережковський Дмитро Сергійович у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Дмитро́ Сергі́йович Мережко́вський (2 (14) серпня 1865 — 7 грудня 1941) — російський письменник, релігійний мислитель. Чоловік поетеси Зінаїди Гіппіус.
Прадід Мережковського, Федір Мережко, був військовим старшиною в Україні в місті Глухів. Дід, Іван Федорович, в останні роки XVIII ст., за царювання Павла І, приїхав до Петербурга і, як шляхтич, вступив до Ізмайлівського полку. Тоді, мабуть, і видозмінив він своє українське прізвище Мережко на Мережковський. З Петербурга переведений був до Москви та брав участь у війні 1812 року. Батько Сергій Іванович, народився в 1821 р. в Москві від другої жінки Івана Федоровича Курбського. Виховувався в пансіоні. Вступив на казенну службу в 1839 р. Служив спочатку в оренбурзького губернатора, а потім в придворній конторі. В 1853 р. одружився з дочкою правителя канцелярії петербурзького обер-поліцмейстера.
Часто виїжджаючи в службові відрядження на Південний берег Криму, до Лівадії, батько іноді брав Дмитра з собою. У нього був маєток по дорозі на водоспад Учан-Су.
Перший вірш Дмитро Сергійович надрукував в 1882 році. Закінчивши гімназію в 1884 році вступив на історико-філологічний факультет Петербурзького університету. Після закінчення університету влітку зустрівся з З. М. Гіппітус і взимку одружився з нею.
В 1903 р. Д. С. Мережковський з дружиною стали збирати у себе вдома релігійно-філософські збори, але невдовзі ці збори були заборонені урядом. В 1905 р. він разом з дружиною написав звернення до російського народу — «Народе російський! Пам'ятай, що по милості своїй, а не по заслугах твоїм Господь нагородив тебе такою великою вітчизною, і не забувай, як багато племен зібрано під твоїм державним кровом. Як можеш ти, якщо носиш в серці своєму любов Христову, гнітити їх насиллям, озлоблювати образами. Нема тобі ніякого виправдання. Нема на то волі Господньої, щоб ти творив над ними насилля».
У своїх історичних романах Мережковський писав правду. Це були трилогія з російського життя «Царство Звіра», трилогія «Христос і Антихрист». Він вважав, що на початку XVIII ст. в Росії з'явився Антихрист в постаті Петра І. На початку XIX ст. Антихрист перемагає і Росія перетворюється на Царство Звіра.
В 1914—1915 рр. І. Д. Ситін видав твори Мережковського в 24 томах. Більшовицький переворот 1917 р. він з дружиною не прийняли та в 1920 р. покинули Росію. Дмитро Сергійович писав: «Більшовики нічого не можуть створити, але все можуть зруйнувати. Люди забули Бога — ось причина всього, але і Бог забув людей».
На відміну від багатьох, подорожуючи до Парижа, вважав для себе неприйнятним проживання в готелях. Тому придбав в столиці Франції власне житло. Тому після еміграції з Росії разом з дружиною не знав блукань і невизначеності багатьох російських емігрантів, а оселився в Парижі. Жив і працював там до смерті.
Помер 7 грудня 1941 року в Парижі. Похований на російському цвинтарі Сент-Женев'єв де Буа в передмісті Парижа.
Д. С. Мережковський — автор творів, які досліджували релігійно-філософські проблеми, насамперед, в рамках складної й суперечливої російської дійсності: романів «Христос і Антихрист» (трилогія), «Смерть Богів (Юліан Відступник)», «Воскреслі Боги (Леонардо да Вінчі)», «Олександр І», «14 грудня», філософського есе «Прийдешній Хам». В останньому Д.Мережковський пророче писав: «Хамство виникає в усякій культурі — і саме там, де виникає ослаблення, втрата чіткої орієнтації в духовному світі…».
Сучасники давали різні, часто протилежні одна одній, оцінки творчості Д.Мережковського: хтось називав його першим у Росії письменником-європейцем, хтось — архаїчним прозаїком. Нобелівський лауреат І.Бунін був найвідвертішим: «… пласко й елементарно до неможливості».
Ненависть до більшовиків, які зруйнували дореволюційний світ, у якому жив письменник, штовхала його до незрозумілих для російської еміграції кроків. Наприклад, Д.Мережковський привітав А.Гітлера (якого порівняв з… Жанною д'Арк) з початком війни нацистської Німеччини з СРСР. Більшість емігрантів відвернулося від колабораціоніста.
У 1930-і роки письменник висувався на Нобелівську премію з літератури.
- 1892 — «Символи» (збірка віршів)
- трилогія «Христос і Антихрист»
- 1895—1896 — Смерть богів. Юліан Відступник (Смерть богов. Юлиан Отступник)
- 1901 — Воскреслі боги. Леонардо да Вінчі (Воскресшие боги. Леонардо да Винчи)
- 1904—1905 — Антихрист. Петро і Олексій (Антихрист. Пётр и Алексей)
- трилогія про російську історію
- 1908 — п'єса «Павло I» (Павел I)
- 1911—1913 — роман «Олександр Перший» (Александр Первый)
- 1918 — роман «14 грудня» (4 декабря),
- 1924 — Народження богів. Тутанкамон на Криті (Рождение богов. Тутанкамон на Крите)
- 1926—1927 — Месія (Мессия)
- 1897 — Вічні супутники (Вечные спутники) ()
- 1901—1902 — трактати Л.Толстой та Достоєвський (Л.Толстой и Достоевский)
- 1903 — Доля Гоголя (Судьба Гоголя)
- 1939 — Данте (есе)
- ↑ Григорьянц С. И. Мережковский // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1967. — Т. 4. — С. 773–774.
- ↑ С. В., С. Венгеров Мережковский, Дмитрий Сергеевич // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1896. — Т. XIX. — С. 114.
- ↑ Data base del libro dei soci 1820-1889 — 2001.
- ↑ Михайлов О. Н. Гиппиус З. // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1964. — Т. 2.
- ↑ С. В. Мережковская, Зинаида Николаевна // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1896. — Т. XIX. — С. 113–114.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б LIBRIS — 2012.
- Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
- Мережковський Дмитро Сергійович (енциклопеція Кругосвет)
- Українці — російські символісти
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
