Мельникова Анастасія Рюриківна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Мельникова Анастасія Рюриківна | |
|---|---|
| Народилася | 19 вересня 1969[1][2] (54 роки) Ленінград, РРФСР, СРСР |
| Країна |  СРСР Росія |
| Діяльність | акторка |
| Alma mater | Російський державний інститут сценічних мистецтв |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Академічний драматичний театр імені Віри Коміссаржевської і Законодавчі збори Санкт-Петербурга |
| Членство | Законодавчі збори Санкт-Петербурга |
| Партія | Єдина Росія |
| Нагороди |   |
| IMDb | ID 0578208 |
.svg){kind=small} Депутат Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга
| |||
|---|---|---|---|
| 6-го скликання | |||
| Єдина Росія | 14 грудня 2011 | — | |
Анастасія Рюриківна Мельникова (нар. 19 вересня 1969 року,[3], Ленінград) — радянська і російська акторка театру і кіно, телеведуча. Заслужена артистка Російської Федерації (2006)[4].
Російський політичний діяч. Депутат Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга V і VI скликань з 14 грудня 2011 року.[5]
Велику популярність їй принесла головна жіноча роль Анастасії Абдулової в трьох серіалах: «Вулиці розбитих ліхтарів», «Опера. Хроніки забійного відділу» та «Ливарний».
Внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України[6]. Фігурант бази даних центру «Миротворець»[7].
Народилася 19 вересня 1969 року в сім'ї лікарів.
Закінчила акторський факультет ЛДІТМіКа (нині — РДІСМ; курс Ігоря Владимирова) в 1990 році. Стажувалася в США.
З 1993 року працює в театрі імені В. Ф. Коміссаржевської. Художній керівник російсько-американського фестивалю мюзиклу.
У 2011 році була обрана до Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга від партії «Єдина Росія»[8]. При цьому Анастасія поки не є членом партії, перебуваючи в статусі кандидата (прихильника)[9].
У законодавчих зборах Петербурга Мельникова є заступником голови постійної комісії з питань культури, науки та освіти[10], опікуючись сферою культури. Так, Мельникова була одним з ініціаторів зустрічі депутатів, громадськості та голови комітету з культури Дмитра Месхієва. Свою роботу в комісії Мельникова описує так: «Я свою роль бачу в тому, щоб максимально згладити протиріччя, але щоб люди побачили проблему. А в агресії і в гніві людина не побачить тих речей, які їй хотілося б донести»[11].
11 березня 2014 року підтримала анексію Криму Росією і підписала звернення діячів культури РФ на підтримку політики Президента РФ Путіна в Україні та в Криму.
18 вересня 2016 року Анастію Мельникову знову було переобрано депутатом на найближчі 5 років.
3 липня 2018 року, будучи членом комісії з соціальної політики і охорони здоров'я Законодавчих зборів Санкт-Петербурга, підтримала проект федерального закону № 489161-7 «Про внесення змін до окремих законодавчих актів Російської Федерації з питань призначення та виплати пенсій»[12][13]. Таким чином, Мельникова підтримала пенсійну реформу, запропоновану Урядом Росії.[14]
Серед пращурів — селяни і купці, а також дворяни з роду Верьовкіних-Шелют.
У XX столітті з'явилося багато лікарів Мельникових, основним навчальним закладом для них була Санкт-Петербурзька військово-медична академія.
Предки Анастасії родом з Мезені: її прадід Василь Васильович Мельников був одним з найбагатших купців міста[15]. Його син, дід Анастасії — хірург-онколог, генерал-майор медичної служби, академік Академії медичних наук СРСР Олександр Васильович Мельников (1889—1958)[16][17][18], батько — Рюрик Олександрович (1924—1993)[19] і мати Олена Олегівна (нар. 1946) — також хірурги-онкологи.
Брати — Олег (хірург, кандидат медичних наук) і Олександр (юрист).
Дядько — Олег Мельников, астроном, член-кореспондент Академії наук СРСР[15][20].
У 18 років Анастасія пережила тяжку втрату — смерть Томаза Гвішіані, який, незважаючи на 22-річну різницю у віці, мав стати її чоловіком.
Донька Марія (нар.. 24 липня 2002).
З 1990 року була одружена з В'ячеславом Тельновим (нар.. 7 вересня 1958 р., Заслужений працівник культури Російської Федерації, кінопродюсер, тоді — директор Санкт-Петербурзької студії документальних фільмів, зараз — генеральний директор ВАТ "Кіностудія «Ленфільм»); прожили в шлюбі вісім років, пізніше розлучилися. В даний час — неодружена.
Анастасія — хрещена мати Варвари Федорцової, дочки актора Андрія Федорцова[21].
- 1990 — Афганський злам — епізод
- 1994 — Російський транзит — танцівниця Настя
- 1994 — Рік собаки — співачка
- 1995 — Манія Жизелі — Лідочка Іваніва
- 1998—2003 — Вулиці розбитих ліхтарів 1-5 — Анастасія Абдулова (5 сезонів, 135 серій)
- 2000 — Бандитський Петербург. Фільм 1. Барон — мистецтвознавець Ірина Лебедєва
- 2000 — Агент національної безпеки-2 (серія № 14 «Гордіїв вузол») — емігрантка Люба Сунстрем
- 2003 — Ідіот — Олександра Іванівна Єпанчіна
- 2004 — Опера. Хроніки убійного відділу — Анастасія Абдулова
- 2004 — Завжди говори «Завжди» 2 — Рита
- 2005 — Ріелтор — Надя, дружина Аркадія
- 2005 — Казус Кукоцького — Ірина Іванівна Єлісєєва
- 2006 — Секретні доручення — слідчий Тетяна Лопатко
- 2007 — Стратити не можна помилувати — Олена Олександрівна Новожилова
- 2007 — Сонька — Золота Ручка — каторжанка Груня
- 2007 — Сторонній — дружина Олександра Ремезова
- 2008 — Біс — психолог Анастасія Мельникова
- 2008 — 2014 — Літєйний, 4 — Настя Мельникова
- 2008 — Тільки вперед — Настя
- 2009 — Я покажу тобі Москву — слідчий
- 2009 — Глухар. Приходь Новий рік! — Настя Мельникова
- 2010 — Рись — Кошкіна
- 2010 — Питання честі — Настя Мельникова
- 2015 — 12 місяців. Нова казка — Поліна, мама Лізи
- 2015 — Під електричними хмарами — Ірина
- 2016 — Іван — Ольга
- 2016 — Птах — мама Каті
- 2019 — Врятувати Ленінград — мати Насті, Марія Миколаївна
- 1999 — Ушанування — Саллі Гейнс
- 2009 — Джон Прістлі «Скандальна пригода» — Хардейкер (антреприза)
- 2009 — Олексій Козирєв «Стратити не можна помилувати» — директорка гімназії (антреприза)
- 2014 — Бернард Шоу «Мільйонерка» — Єпіфанія (антреприза)
- 2015 — Олексій Козирєв «На Брудершафт» — жінка. (Театр Алеко)
Тричі брала участь у телегрі Форт боярд 2003 і 2006 рік: у перший раз грала команда учасників: Сергій Чонішвілі, В'ячеслав Грунський, Ольга Сидорова, Євген Попов і Наталія Антонова, у другій і третій: Світлана Журова, Володимир Філіппов та Євген Ганелін.
- У 2006 році брала участь у російському телевізійному проекті «Танці з зірками».
- У 2007 році вела телепрограму «Лихі 1990-ті» на НТВ.
- З жовтня 2007 по березень 2009 років вела програму «Приватний візит Анастасії Мельникової» на телеканалі 100ТВ.
- З 22 вересня 2009 року по серпень 2010 року була ведучою телепрограми «Ділянка» на Першому каналі.
- 18 червня 2018 року брала участь у програмі Доля людини на телеканалі Росія 1.
- Заслужена артистка Російської Федерації (20 квітня 2006 року) — за заслуги в галузі мистецтва[4].
- Орден Дружби (29 квітня 2019 року) — за великий внесок у розвиток вітчизняної культури і мистецтва, багаторічну плідну діяльність[22].
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ ČSFD — 2001.
- ↑ Труппа Академического театра имени Веры Комиссаржевской. Мельникова Анастасия. Архів оригіналу за 1 травня 2007. Процитовано 22 листопада 2006.
- ↑ а б УКАЗ Президента РФ от 20.04.2006 N 405 «О присвоении почётных званий Российской Федерации». Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 7 квітня 2014.
- ↑ Мельникова Анастасия Рюриковна | Законодательное Собрание Санкт-Петербурга (англ.). www.assembly.spb.ru. Архів оригіналу за 23 квітня 2020.
- ↑ Наказ Мінкультури від 15.01.2018 № 55. Архів оригіналу за 24 січня 2018. Процитовано 31 травня 2020.
- ↑ Центр «Миротворець»: Мельникова Анастасія Рюриківна
- ↑ Список избранных депутатов Законодательного Собрания Санкт-Петербурга пятого созыва. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 3 квітня 2020.
- ↑ Интервью с Анастасией Мельниковой в программе «Особый взгляд» [Архівовано 19 лютого 2018 у Wayback Machine.], 13-я минута
- ↑ Комиссия по образованию, культуре и науке. Архів оригіналу за 26 листопада 2018. Процитовано 3 квітня 2020.
- ↑ Анастасия Мельникова: Мне не хватает 36 часов в сутках. Архів оригіналу за 14 червня 2019. Процитовано 3 квітня 2020.
- ↑ Комиссия по социальной политике и здравоохранению | Законодательное Собрание Санкт-Петербурга (англ.). www.assembly.spb.ru. Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 30 липня 2018.
- ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 липня 2018. Процитовано 3 квітня 2020.
((cite web)): Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Как в Заксобрании Петербурга выбирали позицию по пенсионной реформе // СМИ
- ↑ а б Мезенское общество. Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 3 квітня 2020.
- ↑ Александр Васильевич Мельников на сайте http://zakoylok.ru/ [Архівовано 26 березня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ А. В. Мельников [Архівовано 27 вересня 2020 у Wayback Machine.] на сайте «Смерть замечательных людей» (с фотографией)
- ↑ Энциклопедия Санкт-Петербурга (рос.). Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 12 грудня 2009.
((cite web)): Проігноровано невідомий параметр|description=(довідка) - ↑ Памяти Рюрика Александровича Мельникова [Некролог] // Вопросы онкологии. — С. 115. — ISSN 0507-3758.
- ↑ Александр Антипин. // Правда Севера : газета. — Архангельск, 2007-08-16.
- ↑ Кум королю или каждому крестнику свой крестный отец | Блогер elena_dokuchaewa на сайте SPLETNIK.RU 18 апреля 2017. Архів оригіналу за 22 вересня 2018. Процитовано 3 квітня 2020.
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 29 апреля 2019 года № 199 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 3 квітня 2020.
- Следователь из рода Рюрикова [Архівовано 10 травня 2021 у Wayback Machine.]. // Российская газета, 14 апреля 2006.
|
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
