Российская газета
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 | ||||
| Країна |
 Росія | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип | періодичне видання, вебсайт, офіційне друковане видання | |||
| Тема | новини, політика, економіка | |||
| Мова | російська[1] | |||
| Місце публікації | Росія | |||
| Формат | широкоформатнийd | |||
| Періодичність | 1 доба[2] | |||
|
| ||||
| Засновано | 11 листопада 1990 | |||
| Власник | Уряд Російської Федерації | |||
| Головний редактор | Vladislav Fronind | |||
| Головний офіс | Pravdy streetd і Москва | |||
| ISSN | 1606-5484, 1560-0823 | |||
|
| ||||
| rg.ru(рос.) | ||||
| Нагороди | ||||
 | ||||
 Российская газета у Вікісховищі | ||||
«Російська газета» (рос. Российская газета) — російськомовна пропагандистська газета, офіційний друкований орган Уряду Росії.
ЗМІ заборонено до мовлення в Євросоюзі за маніпулювання інформацією та грубе спотворення фактів.
Після публікації в цьому виданні вступають в силу державні документи: федеральні конституційні закони, федеральні закони (в тому числі кодекси), укази Президента Росії, постанови і розпорядження Уряду Росії, нормативні акти міністерств і відомств. Публікуються також новини, репортажі та інтерв'ю державних діячів, коментарі до офіційних документів. Статус офіційного публікатора документів визначено Законом Російської Федерації № 5-ФЗ «Про порядок опублікування і набрання чинності федеральних конституційних законів, федеральних законів, актів палат Федеральних зборів» і рядом інших документів.
В 2010 році тираж щоденного випуску складав 185,5 тис. примірників. Друкується в 44 містах, випуски газети супроводжуються регіональними вкладками і тематичними додатками. Газетою видаються серії книг з державними документами і коментарями до них.
Газета заснована Верховною радою РФ, перший номер вийшов 11 листопада 1990 року. Одним із засновників та першим редактором видання був Борис Миронов.
У 1993 році після жовтневих подій повноваження засновника були передані Уряду Росії. C 1997 газетою Федеральних Зборів Росії є Парламентська газета. У 2001 році газета (і ще 12 видань) було викрито як ЗМІ, де за публікацію замовних статей приймають грошову винагороду (тобто практикують так звану джинсу). У 2007 році лідирувала за кількістю передплатників серед газет. За даними на 2008 рік, видання отримувало підтримку з держбюджету, в тому числі для видання щотижневого додатку «Російська газета — Тиждень», яке за передплатою отримували всі російські пенсіонери. За даними «СПАРК-Інтерфакс», виручка по РСБУ виступаючого видавцем газети ЗАТ «Інформаційно-видавничий концерн „Російська газета“» (на 90 % належить ФДМ «Редакція „Російської газети“») в 2007 році склала 2929000000 руб., Прибуток — 238 млн.руб. У другій половині 2008 року був значно скорочений штат видання та кормережа, закриті 32 регіональних бюро.
У травні 2009 року «TNS Media Intelligence» (провідна компанія в сфері моніторингу ЗМІ) склала звіт по цитованості російських видань в ефірі центрального телебачення і радіо. Згідно з дослідженням, «Російська газета» поряд з «Комерсантом» і «Известиями» «є ключовими джерелами ділових і політичних новин в російському інформаційному просторі». За підсумками I півріччя 2010 року «Російська газета» очолила рейтинг найбільш цитованих суспільно-політичних видань за даними TNS Media Intelligence. У 2011 році порталу RG.RU вручена «Премії Рунета» у номінації «Культура і Масові комунікації» за оперативне знайомство аудиторії з законотворчою діяльністю.
У січні 2012 року газета оновила дизайн макета і почала друкуватися в кольорі (тільки в друкарнях в Москві і Санкт-Петербурзі). Макет газети створений в «Дизайн-бюро Анатолія Гусєва». Основна мета оновлення — зробити дизайн видання більш сучасним і насиченим. Зміни торкнулися всього макета — починаючи від логотипу і закінчуючи шрифтами. Шрифт газети, спеціально розроблений провідним дизайнером-шріфтологом Тагіров Сафаєвим, має кілька накреслень. Цим шрифтом набрано і новий логотип газети, і заголовки, і замітки.
У листопаді 2023 року Болгарія видворила кореспондента "Російської газети" Олександра Гацака, йому також заборонили в'їжджати до Євросоюзу. Таке рішення ухвалило Державне агентство з нацбезпеки Болгарії (ДАНС)[3][4].
З 2001 року по 26 жовтня 2010 року генеральний директором видання був Олександр Горбенко, випускник Свердловського вищого військово-політичного танкоартіллерійского училища. 26 жовтня 2010, після відходу Горбенко в Уряд Москви, пост генерального директора «РГ» зайняв Павло Опанасович Негоїця.
Головний редактор газети Владислав Фронін займає свій пост з 2001 року. З 1996 по 2001 роки він був заступником головного редактора. З 1974 року працював в газеті «Комсомольская правда», яку очолював з 1988 по 1995 роки.
У травні 2024 року ЄС запровадив санкції проти видання, заборонивши мовлення та публікації на території ЄС[5].
- ↑ а б The ISSN portal — Paris: ISSN International Centre, 2005. — ISSN 1560-0823
- ↑ Muck Rack — 2009.
- ↑ Болгарія видворила російського журналіста: загрожує нацбезпеці. РБК-Украина (укр.). Процитовано 6 листопада 2023.
- ↑ ДАНС с подробности за отнетата акредитация и експулсирането на руския журналист. nova.bg (bulgarian) . Процитовано 6 листопада 2023.
- ↑ ЄС ввів санкції проти "Голосу Європи" та ще трьох російських ЗМІ. РБК-Украина (укр.). Процитовано 29 травня 2024.
|
Це незавершена стаття про газету. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
