For faster navigation, this Iframe is preloading the Wikiwand page for Малєв Валерій Іванович.

Малєв Валерій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Валерій Іванович Малєв
Валерій Іванович Малєв
Валерій Іванович Малєв
Перший секретар Запорізького обкому КПУ
5 жовтня 1990 — 30 серпня 1991
Попередник: Григорій Харченко
Спадкоємець: посада скасована
Міністр машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України
3 серпня 1995 — 25 лютого 1997
 
Народження: 26 листопада 1939(1939-11-26)
Запоріжжя
Смерть: 6 березня 2002(2002-03-06) (62 роки)
Глобинський район, Полтавська область, Україна
Причина смерті: автомобільна аварія
Поховання: Байкове кладовище
Національність: росіянин
Освіта: Запорізький машинобудівний інститут
Партія: КПРС
Нагороди:
Орден «Знак Пошани»
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР Державна премія України в галузі науки і техніки

Валерій Іванович Малєв (26 листопада 1939, Запоріжжя — 6 березня 2002) — український державний діяч. Генеральний директор Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення — «Укрспецекспорт», 1-й секретар Запорізького обкому КПУ (1990—1991).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 26 листопада 1939 року в Запоріжжі в робітничій родині. З вересня 1947 по червень 1957 року — учень середньої школи № 83 міста Запоріжжя. Трудову діяльність розпочав у вересні 1957 року учнем токаря на моторобудівному заводі поштова скринька № 18 міста Запоріжжя. До липня 1958 року працював токарем на цьому ж заводі.

З вересня 1958 по квітень 1961 року — учень Дніпропетровського гірничого технікуму. Після закінчення працював у травні — листопаді 1961 року машиністом дробарки, змінним майстром Закарпатського комбінату нерудних матеріалів у місті Ужгороді.

У листопаді 1961 — серпні 1964 року служив у Радянській армії. Член КПРС з 1964 року[1].

У серпні 1964 року вступив на денне відділення Запорізького машинобудівного інституту, але вже у жовтні 1964 року перейшов на вечірнє відділення інституту.

У жовтні 1964 — травні 1967 року — механік механоскладального цеху Запорізького заводу поштова скринька № 80. У травні 1967 — листопаді 1970 року — старший інженер-технолог механоскладального цеху Запорізького заводу пересувних електростанцій.

У 1970 році закінчив заочно електротехнічний факультет Запорізького машинобудівного інституту, за фахом інженер-механік.

У листопаді 1970 — лютому 1972 року — начальник випробувальної станції, начальник складальної дільниці Запорізького заводу пересувних електростанцій.

У лютому 1972 — вересні 1975 року — консультант-методист Будинку політпросвіти, інструктор і заступник завідувача відділу машинобудування Запорізького обласного комітету КПУ.

У вересні 1975 — лютому 1977 року — слухач Академії суспільних наук при ЦК КПРС в Москві[2].

У лютому 1977 — серпні 1988 року — завідувач відділу машинобудування Запорізького обласного комітету КПУ.

З серпня 1988 по листопад 1990 року — генеральний директор науково-виробничого об'єднання (НВО) «Трансформатор» у місті Запоріжжя.

5 жовтня 1990 — 30 серпня 1991 року — 1-й секретар Запорізького обласного комітету КПУ.

У листопаді 1991 — квітні 1992 року — технічний директор Спілки підприємців у Запоріжжі. У травні 1992 — лютому 1993 року — заступник директора з економічних питань інструментального заводу імені Войкова в Запоріжжі.

У лютому — грудні 1993 року — генеральний директор виробничого об'єднання «ЕЛТО» — директор Запорізького заводу спеціального технологічного устаткування. У грудні 1993 — липні 1994 року — голова правління АТ «Електротехнологія» у Запоріжжі.

21 липня 1994 — 7 серпня 1995 року — заступник голови виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів.

3 серпня 1995[3] — 25 лютого 1997 року[4] — міністр машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України. З 1996 року — член Ради національної безпеки і оборони України.

19 червня 1997[5] — 29 квітня 1998 року[6] — радник Президента України Леоніда Кучми.

15 квітня 1998[7] — 6 березня 2002 року — генеральний директор Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення — «Укрспецекспорт».

Могила Валерія Малєва

Жив у Києві. 6 березня 2002 року (у розпал скандалу з «Кольчугами») загинув в автокатастрофі біля села Бугаївки Глобинського району Полтавської області неподалік від кордону з Черкаською областю на трасі Н 08 («Audi A8», якою керував Валерій Малєв, зіткнулася «лоб в лоб» з КАМАЗом, що їхав у зустрічному напрямку). Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 52а)[8].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений почесною грамотою Президії ВР УРСР (1985), орденами «Знак Пошани» (1981) і «За заслуги» III ступеня (25 листопада 1999)[9]. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2004, посмертно) — за розробку і впровадження в серійне виробництво нового покоління комплексу дальньої радіотехнічної розвідки стратегічного призначення «Кольчуга»[10].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. src-h.slav.hokudai.ac.jp. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 червня 2012.
  2. Славетні Запоріжці. Архів оригіналу за 3 лютого 2019. Процитовано 17 квітня 2022.
  3. Указ Президента України від 3 серпня 1995 року № 694/95 «Про призначення В. Малєва Міністром машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України»
  4. Указ Президента України від 25 лютого 1997 року № 173/97 «Про звільнення В. Малєва з посади Міністра машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України»
  5. Указ Президента України від 19 червня 1997 року № 562/97 «Про призначення В. Малєва Радником Президента України»
  6. Указ Президента України від 29 квітня 1998 року № 388/98 «Про звільнення В. Малєва з посади Радника Президента України»
  7. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 квітня 1998 року № 493 «Про призначення Малєва В.І. генеральним директором Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення».
  8. Постанова Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року № 265 «Про поховання генерального директора Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт", колишнього Міністра машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії Малєва В.І.».
  9. Газета «Факти». Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 17 червня 2012.
  10. Указ Президента України від 9 грудня 2004 року № 1458/2004 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2004 року»

Джерела

[ред. | ред. код]
{{bottomLinkPreText}} {{bottomLinkText}}
Малєв Валерій Іванович
Listen to this article

This browser is not supported by Wikiwand :(
Wikiwand requires a browser with modern capabilities in order to provide you with the best reading experience.
Please download and use one of the following browsers:

This article was just edited, click to reload
This article has been deleted on Wikipedia (Why?)

Back to homepage

Please click Add in the dialog above
Please click Allow in the top-left corner,
then click Install Now in the dialog
Please click Open in the download dialog,
then click Install
Please click the "Downloads" icon in the Safari toolbar, open the first download in the list,
then click Install
{{::$root.activation.text}}

Install Wikiwand

Install on Chrome Install on Firefox
Don't forget to rate us

Tell your friends about Wikiwand!

Gmail Facebook Twitter Link

Enjoying Wikiwand?

Tell your friends and spread the love:
Share on Gmail Share on Facebook Share on Twitter Share on Buffer

Our magic isn't perfect

You can help our automatic cover photo selection by reporting an unsuitable photo.

This photo is visually disturbing This photo is not a good choice

Thank you for helping!


Your input will affect cover photo selection, along with input from other users.

X

Get ready for Wikiwand 2.0 🎉! the new version arrives on September 1st! Don't want to wait?