Лібігіт
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Лібігіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Lbi[2] |
| Хімічна формула | Ca₂(UO₂)(CO₃)₃·11H₂O[3] |
| Nickel-Strunz 10 | 5.ED.20 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Юстус фон Лібіх[4] |
 Лібігіт у Вікісховищі | |
Лібігіт, лібіґіт (рос. либигит; англ. liebigite; нім. Uranothallit m, Liebigit m) — мінерал, водний карбонат урану і кальцію шаруватої будови. За прізв. нім. хіміка Ю.Лібіґа (J.Liebig), J.L.Smith, 1848. Синоніми: ураноталіт (A.Schrauf, 1882).
Хімічна формула: Ca2UO2 [CO3]3·11 H2O. Містить (%): CaO — 15,19; UO3 — 36,57; CO2 — 23,83; H2O — 24,40. Сингонія ромбічна. Ромбопірамідальний вид. Форми виділення: найчастіше зернисті, лускуваті агрегати, а також ізометричні, короткопризматичні кристали. Колір зелений, жовто-зелений. Густина 2,14. Тв. 2,5 — 3. Спайність по (100). Блиск скляний, на площинах спайності з перламутровим полиском. При вивітрюванні втрачає прозорість і стає вохристим.
Поширений в зоні окиснення уранових родовищ як продукт зміни уранініту, та у ванадієносних вапняках з уранінітом, карнотитом, тюямунітом та ін.
Зустрічається в ванадієносних вапняках з уранінітом, карнотитом, тюямунітом, а також у зоні окиснення уранових родовищ. Рідкісний.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ J. Lawrence Smith Two new minerals, - medjidite (sulphate of uranium and lime) - liebigite (carbonate of uranium and lime) // American Journal of Science and Arts. Series II — 1848. — Т. 5-55. — С. 336–338.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Лібігіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Лібігіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Лібіґіт [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ
- Webmineral, liebigite [Архівовано 6 січня 2014 у Wayback Machine.]
- Liebigite: mineral information and data [Архівовано 6 січня 2014 у Wayback Machine.]
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
