Легкі крейсери типу «Дука д'Аоста»
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Легкі крейсери типу «Дука д'Аоста» («Кондотьєрі» типу «D») | ||
|---|---|---|
| Classe Duca d'Aosta | ||
 | ||
| Крейсер «Еудженіо ді Савоя» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Легкий крейсер | |
| Держава прапора | _crowned.svg){kind=small} •Regia Marina
| |
| Замовлено | 2 | |
| Закладено | 2 | |
| Спущено на воду | 2 | |
| Виведений зі складу флоту | 2 | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 10 357 т (стандартна) 10 843 т (повна) | |
| Довжина | 186,9 м | |
| Ширина | 17,5 м | |
| Осадка | 6,5 м | |
| Бронювання | 35 мм (палуба) 60 (пояс) 100 мм (бойова рубка) 50 мм (траверзи) 90 мм (башти) | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 6 парових котлів 2 парові турбіни | |
| Потужність | 110 000 к.с. | |
| Швидкість | 36,5 вузлів | |
| Автономність плавання | 3 900 миль на 14 вузлах | |
| Екіпаж | 578 | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 8 x 152-мм гармат «OTO/Ansaldo 152/53» 6 x 100-мм гармат 100 mm/47 OTO 8 x 37-мм гармат Breda 8 x 13,2-мм кулеметів «Breda Mod. 31» | |
| Торпедно-мінне озброєння | 6 x 533-мм торпедних апаратів | |
| Авіація | 2 літаки IMAM Ro.43 | |
Легкі крейсери типу «Дука д'Аоста» (італ. Classe Duca d'Aosta) — четвертий підклас легких крейсерів Королівських ВМС Італії періоду Другої світової війни типу «Кондотьєрі» («Кондотьєрі» типу «D»).
В програму будівництва італійського флоту 1931-1932 років було закладене будівництво ще 2 крейсерів. Цей підклас отримав назву «Дука д'Аоста», або «Кондотьєрі» типу «D».
В проект, порівняно з попереднім класом, були внесені невеликі зміни: була змінена форма надбудов, димових труб, інакше розташовувалась універсальна артилерія. Також незначно було збільшене бронювання. Щоб зберегти швидкість, була збільшена потужність енергетичної установки, але при цьому виросла й водотоннажність.
| Назва | Верф | Закладений | Спущений на воду | Вступив у стрій | Доля |
|---|---|---|---|---|---|
| Емануеле Філіберо Дука д'Аоста Emanuele Filiberto Duca d'Aosta |
«Cantiere navale fratelli Orlando», Ліворно | 29 жовтня 1932 року | 22 квітня 1934 року | 17 березня 1935 року | переданий СРСР 2 березня 1949 року через репарації |
| Еудженіо ді Савоя Eugenio di Savoia |
«Cantiere navale di Sestri Ponente», Генуя | 6 липня 1933 року | 16 березня 1935 року | 16 червня 1936 року | переданий Греції 1 липня 1951 року через репарації |
Корпуси крейсерів мали клепану конструкцію та набирались за змішаною схемою: середня частина поздовжна, а в закінченнях поперечна. Корпуси мали 22 водонепроникних відсіки та 11 водонепроникних переборок.
Броньована цитадель складалась з головного поясу товщиною 70 мм та верхнього поясу - 20 мм. На відстані 3,5 м від боту розміщувалась 35-мм поздовжна протимінна переборка, яка в основі з'єднувалась з 20-мм платформою. Цитадель закінчувалась поперечними 50-мм переборками. Головна палуба мала бронювання 30-30 мм, верхня палуба - 12-15 мм. Бойова рубка прикривалась бронею товщиною 25-100 мм. Башти головного калібру мали броню товщиною 90 мм, їх барбети та щити артилерії універсального калібру мали такий же захист, як і крейсери попередньої серії.
Енергетична установка складалась з 6 парових котлів (типу «Ярроу» на «Еудженіо ді Савоя» і типу «Торнікрофта» на «Дука д'Аоста»), які виробляли пару для 2 турбозубчастих агрегатів (типів «Парсонс» та «Белуццо» відповідно). Вони забезпечували швидкість повного ходу в нормальних умовах у 34 вузли, дальність плавання становила 3 400 миль на 14 вузлах.
Озброєння складалось з восьми 152-мм гармат «OTO/Ansaldo 152/53», розміщених попарно у 4 баштах. Боєкомплект становив по 250 снарядів на ствол.
Універсальна артилерія складалась з трьох спарених 100-мм гармат «100 mm/47 OTO».
Малокаліберна та зенітна артилерія складалась з восьми 37-мм гармат «Breda », розміщених попарно, та вооьми спарених 13,2-мм кулеметів «Breda Mod. 31».
Торпедне озброєння складалось з шести 533-мм торпедних апаратів у двох тритрубних установках з боєзапасом у 12 торпед (6 торпед в апаратах, і 6 в окремому погребі). Під час війни запасні торпеди були зняті, а погріб використовувався для зберігання боєзапасу для зенітної артилерії.
Протичовнове озброєння складалось з двох бомбоскидачів та двох бомбометів.
У 1943 році з крейсерів демонтували торпедне та авіаційне озброєння, а неефективні 13,2-мм кулемети замінили на 12 20-мм зенітних автомати.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Легкі крейсери типу «Дука д'Аоста»
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1922—1946. — London: Conway Maritime Press, 1980. — ISBN 0 85177 146 7 (англ.)
- Трубицын С. Лёгкие крейсера Италии. Часть II. (1930-1974) , С.-Пб.: издатель Р.Р. Муниров, 2008, 76 с.:илл.; ISBN 978-5-98830-029-8 (рос.)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
|  | |||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
